Бенедиктин

Напій бенедиктин (Benedictine) — старовинний і вишуканий французький лікер, поширений у всьому світі. У перші роки проводу Ребе мав звичай роздавати його на фарбрейнгенах, і внаслідок цього багато хасидів також мають звичай його вживати.
Історія і кашрут

Походження напою бенедиктин — від ченця з бенедиктинської церкви в епоху Відродження, близько 300 років тому, який створив його за допомогою суміші 27 різних рослин із різних країн по всьому світу. Основа лікеру — спирт, отримуваний із бурякового цукру, у якому настоюються різні рослини для отримання особливого смаку напою. Приготування напою триває сім років, протягом яких він витримується в дубових бочках.
Унаслідок Французької революції рецепт напою було втрачено, коли книгар купив книгу записів монастиря і не знав про зміст книги, і лише через тривалий час рецепт знайшов один із членів родини торговця й почав виготовляти його з комерційною метою.
Нині пляшки бенедиктину продаються з надрукованою на них червоною етикеткою з літерами D.O.M, що є абревіатурою латинського виразу "Deo Optimo Maximo" («Б-г, благий і великий»).
Напій називають «імператором лікерів», і він слугує поширеною основою для відомих коктейлів.
Хоча напій виробляється без рабинського нагляду і в нього немає сертифіката кашруту, навіть найсуворіші споживачі кашруту п'ють його без побоювань після перевірки, проведеної уповноваженими рабинами.
Рав Моше-Давид Гутнік з Австралії перевірив кашрут напою, і з'ясувалося, що немає побоювання, що до напою підмішано вино, а отже, він кошерний. Також рав Ланда відправив одного зі співробітників своєї системи кашруту з'ясувати це питання, і той повернувся з подібним висновком, що немає побоювання щодо кашруту, і на цій підставі рав Ланда дозволяє використовувати напій на заходах, що перебувають під його наглядом.
Слід зазначити, що існує ще один вид бенедиктину під назвою B&B, який, як заявлено, змішаний із вином.
У наших Ребе
У доповненнях до «Гемшеху 5666» наводиться те, що Ребе Раяц розповів Ребе: з нагоди завершення «приміток до 11 маамарів» «Еле га-дварім — Ва-Гашем амар га-мехасе» його батько, Ребе Рашаб, покликав його «і звелів мені принести бенедиктин», і що так само було і з Ребе Рашабом та Ребе Магарашем під час завершення гемшеху «Ве-каха» 5637.
Також засвідчив сам Ребе: «Уже кілька років заведено в мого тестя, найсвятішого Адмора, і також у його батька вживати бенедиктин, і вони кілька разів бували в країні, де виробляють цей напій, і в них не було жодного сумніву щодо побоювання домішки вина, і також ясно, що спосіб виробництва не змінився»[1].
У Ребе
У перші роки проводу Ребе мав звичай роздавати напій бенедиктин на фарбрейнгенах і навіть надсилав його на різні події та різним людям (у складі мішлоах манот тощо).
Коли Ребе запитали, чому він надіслав із Шазаром на фарбрейнген у Кфар-Хабад напій бенедиктин, хоча відомо, що його виробляють ченці й секрет виробництва зберігається в таємниці, і, можливо, він некошерний, Ребе відповів, що Ребе Рашаб посилав посланців з'ясувати щодо напою, і вони встановили, що він кошерний, і оскільки після цього Рашаб і Раяц продовжували вживати напій, він теж дозволяє його вживати.
У 5727 році (1966/1967) один із хасидів зауважив Ребе, що, вочевидь, є побоювання щодо вина узливання в цьому напої, виготовлюваному неєвреями. Після того як той повторив свої слова не раз, Ребе оголосив на фарбрейнгені в Шабат тижневої глави «Ноах», Рош ходеш хешван 5727 (жовтень–листопад 1966), що поки що він припинить пити цей напій «публічно»:
Є меланхоліки, які використовують цю натуру (не тільки для того, щоб додати старанності й завзяття у вивченні Тори, але) щоб порушувати питання — письмово й усно — щодо напою, який називають «бенедиктин», що в цьому є питання і сумніви тощо. І тому: поки що припинять вживати цей напій і вживатимуть напій, придатний і для меланхоліків…
– І напевно не буде образи з боку наших Ребе, провідників поколінь, які вживали цей напій у Любавичах –
доки не прийдуть «Моше та Аарон із ними», і тоді з'ясується, що немає жодного сумніву в цій справі, і всі зможуть пити цей напій — і ті, хто їстиме м'ясну їжу, і ті, хто їстиме молочну їжу, і як роз'яснюється в законах благословення після трапези, яким чином вони зможуть виголосити «зимун» разом…
Відтоді Ребе почав роздавати «Смірнофф», який є горілкою.
Водночас, згідно зі свідченнями хасидів, які удостоїлися служити Ребе в його приватному домі, і за інших непублічних нагод, Ребе продовжував уживати цей напій[потрібне джерело], і є такі, що кажуть, ніби він навіть передавав його приватним особам[2].
Щодо самої претензії Ребе відповів, що в наших Ребе, провідників поколінь, справді було заведено вживати цей напій, «і понад те, кілька років тому було проведено ще раз дослідження й розслідування цього, і ще раз підтвердилося. Однак якби так не було заведено в домі батька протягом поколінь, — а є в цьому причина, якій тут не місце, — я не запроваджував би цього звичаю. І я радий, що є суворі в дотриманні заповідей, як ті, хто ставить запитання, і о, якби вони так само суворо дотримувалися всіх заповідей-приписів і заповідей-заборон».
Зовнішні посилання
- Таємниця «напою», що зник із фарбрейнгену: чому Ребе звелів припинити пити «бенедиктин»?, на сайті «Хабад Лайв»

- Раз і назавжди: у чому історія напою бенедиктин?

- Менахем Зігельбойм, Ад де-(ло) яда: у чому історія бенедиктину?, у тижневику «Бейт Мошіах»
- Бенедиктин і кока-кола: історії, що стоять за фотографіями
