Перейти до вмісту

Цукор

Матеріал з Хабадпедії

Цукор — речовина з рослинного світу, якою користуються для підсолоджування інших страв, а іноді їдять її окремо.

У Галахі

Слід суворо остерігатися в Шабат лити гарячу воду з першої посудини на цукор, навіть якщо він у другій посудині, оскільки він розчиняється, і в цьому є елемент варіння[1].

Звичаї наших Ребе, провідників поколінь

Ребе Рашаб не користувався на Песах цукром і розповів причину цього раву Яакову Ланде[2]: Ребе Рашаб сидів у своєї матері, ребецн Рівки, разом зі своїм старшим братом Разою і своїм зятем (чоловіком сестри) р. Моше Горнштейном. Зять розповів, що зайшов на цукровий завод до директора, там йому розповіли, що цукор не закипав, директор вийшов і поклав якийсь порошок, і цукор закипів. Ребе Рашаб запам'ятав цю історію й сказав р. Яакову: те, що кажуть, ніби побоювання в тому, що туди вмочували хліб, — це дурниця. Коли цукор кипить, жар становить тисячу градусів, і до нього взагалі неможливо наблизитися. Але щодо цукрової пудри побоювання є, оскільки вона сушиться на відкритому місці, у неї може щось упасти. Але щодо твердого цукру побоювання немає.

Коли р. Моше Горнштейн став зятем (чоловіком сестри) Ребе Рашаба й дізнався, що Ребе Рашаб не користується цукром на Песах, він не зрозумів чому, адже в нього був цукровий завод, і він знав, що в цукрі немає жодного побоювання. Попри це, він вирішив узяти новий посуд і самому наглядати за всім так, щоб не було місця для побоювань. І так він зробив, і приніс цукор своєму шуринові Ребе Рашабу напередодні Песаху [після полудня], а перед тим пояснив йому спосіб виготовлення цукру, у якому немає жодного побоювання, і додав, що попри це поводився з цим цукром з особливою обережністю. І поки він говорив, він помітив з обличчя Ребе Рашаба, що чим більше він йому пояснює, що побоюватися нічого, тим серйознішим стає його обличчя (і тим помітніший на ньому вираз невдоволення). Зрештою він поклав цукор на стіл. Ребе Рашаб узяв один шматок і розламав його, і дивовижним чином із цукру випало ячмінне зерно[3].

Ребе Рашаб дбав про те, щоб у пасхальному вині не було цукру[4], і навіть в Ахарон шель Песах ребецн Рівка дбала, щоб у її домі не було цукру в борошняних стравах[5]. Дехто стверджує, що й Ребе не користується цукром на Песах[6].

У хасидуті

Солодкість цукру та подібного — в аспекті Хеседу в Хеседі, і тому не в його силах зберігати й підтримувати інші страви, щоб вони не псувалися (на відміну від меду), оскільки він в аспекті поширення, як природа води. І тому він підсолоджує інші речі, як якість Хесед[7].

Примітки

  1. ^ «Ілхета раба ле-Шабта» (надруковано наприкінці сідура «Тегілат Гашем»).
  2. ^ Збірник «Ягділь Тора» Нью-Йорк вип. 52 с. 149
  3. ^ «Лікутей сіпурім», с. 232-233. «Шмуот ве-сіпурім», частина 1, с. 105, як він чув від р. Меїра-Шалома Близинського, який сам чув в Отвоцьку з уст р. Моше Горнштейна.
  4. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Рашаба, частина 1, с. 406. «Сефер га-сіхот» 5700, с. 37.
  5. ^ «Лікутей сіпурім», с. 234.
  6. ^ Див. «Ємей мелех» частина 3 сторінка 948.
  7. ^ «Тора ор», доповнення, Шмот, 107а.

Повідомити про помилку на цій сторінці