Перейти до вмісту

Ісраель-Дов-Бер з Віледника

Матеріал з Хабадпедії
Ісраель-Дов-Бер з Віледника
Адмор у містечку Віледник
Основна інформація
Дата народження5549 (1789)
Дата смерті21 тевета 5610 (1850)
Місце діяльностіВіледник
Рід діяльностірабин[В]
Посадаадмор у містечку Віледник
УчителіМордехай з Чорнобиля

Рав Ісраель-Дов-Бер з Віледника (5549, 1789 — 21 тевета 5610, 1850) був адмором у містечку Віледник, визначним учнем р. Мордехая з Чорнобиля і був певним осередком тяжіння для хасидів Хабаду; написав книгу «Шеєріт Ісраель». Його називають «Праведник з Віледника».

Біографія

У віці чотирьох-п'яти років він утратив батька, а у віці дев'ятнадцяти років злягла і його мати; за кілька миттєвостей до відходу з життя вона попросила в сина якусь книгу, хоча не знала івриту, розгорнула її і почала плакати й благати Всевишнього, щоб її син виріс богобоязливим євреєм[1].

Уже з дитинства його називали «ілуєм з Котельні» за місцем його народження; одного разу він поїхав до рабі Леві-Іцхака з Бердичева і був присутній на його суботній проповіді; під час проповіді він заважав рабі Леві-Іцхаку різними важкими запитаннями, і рабі Леві-Іцхак висловив через це невдоволення; після цього він поїхав і став учнем рабі Мордехая з Чорнобиля, який також звелів йому дотримуватися дивних звичаїв, що здавалися б оточенню дивацтвами.

Свій двір у містечку Віледник він відкрив ще за життя свого вчителя, рабі Мордехая з Чорнобиля, і навіть їздив до нього разом зі своїми хасидами. Його ім'я прославилося по всій окрузі як ім'я чудотворця і великого праведника, але водночас він був відомий своєю дивною поведінкою, і навіть сгулот, які він давав, були дивними, наприклад: варіння прутів від мітли для бездітних, пиття води, що капає з рота коней, коли вони п'ють, виливання кухля води на жінку — для потомства, живого й здорового, тощо[2].

Зв'язок із Любавичами

Між хасидами Хабаду і цим адмором був особливий зв'язок: Ребе Цемах Цедек дуже його шанував і навіть одного разу послав до нього агуну, щоб він за допомогою руах га-кодеш відкрив їй, де перебуває її чоловік; також одного разу в присутності Цемах Цедека висловилися про Ребе з Віледника, що він не вчений, але все ж таки володіє руах га-кодеш, і Ребе відразу заперечив і сказав: «Ні! Ні! Він гаон»[3].

Багато історій відображають зв'язок, що існував між хасидами Хабаду і віледницьким двором, — можливо, тому що двір розташовувався неподалік від містечка Любавичі, а можливо, через його особливий шлях і метод. Після відходу з життя р. Агарона зі Староселля частина його хасидів перейшла до Мітлер Ребе, а чимала частина перейшла і приєдналася до адмора з Віледника[4].

Розповідають, що під час суботньої трапези у віледницькому дворі перед Ребе поставили блюдо з двома великими рибами, і Ребе відразу почав розповідати: «Чи знаєте ви, як ці риби потрапили сюди? Дві риби пливли великою річкою, і одна риба звернулася до другої і спитала її: „Куди ти пливеш?“ Риба відповіла їй: „До Любавичів“. „А ти куди?“ — спитала риба. „До Віледника“, — відповіла друга риба. „Може, і ти підеш зі мною до Віледника?“ — запропонувала риба; і справді, та дала себе переконати, і так обидві вони потрапили сюди», — і своїми словами він натякав на хасида Хабаду, присутнього на тиші[5].

Ця історія виражає певний потяг, який відчували до нього багато хасидів Хабаду, і вони навіть приїжджали до нього з візитами.

На фарбрейнгені в Шабат тижневої глави «Балак» 5716 року (1955/1956) святіший Адмор навчив нігуну на «Асадер лісудата». Святіший Адмор проспівав нігун кілька разів. І посеред нігуну розповів:

«Одного разу прийшов один єврей до праведного рава з Віледника, автора «Шеєріт Ісраель», і попросив благословення на народження сина, і той сказав йому, щоб він розстелив шовк («зейденс») у спальні, і в нього народиться син. Коли згаданий єврей вийшов, учні спитали свого вчителя, звідки джерело того, що «шовк» — сгула для сина? І він відповів їм, що це прямо сказано в «Асадер лісудата»: «Ве-ілейн мілая єгон лі-ркіая, ве-таман ман шар'я, гала гу шімша»: «мілая» — тобто шовк, і коли «ці мілая будуть для ркіая» — від слова «розстеляння», щоб їх розстелили, тоді «таман ман шар'я» — хто буде там перебувати, «гала гу шімша» — (шімша — сонце, на їдиші) «а зун»[6].»

Його книга «Шеєріт Ісраель»

Його вислови і проповіді були піднесеними, у стилі польського хасидизму; розповідають, що одного разу, коли кілька хасидів Хабаду були присутні під час його хасидського повчання, вони сиділи й записували його слова, а коли він це побачив, прикрикнув на них, щоб вони припинили, і сказав, що навіть вищі ангели не осягають його слів, і навіть він сам не знає, що скаже за мить до цього. Фактично слова були записані, упорядковані й уперше надруковані у Львові в 5625 році (1864/1865).

У 5628 році (1867/1868) книгу було надруковано вдруге в Житомирі, «з доповненнями, правилами поведінки і застереженнями від рава-автора», — це 21 пункт «правил поведінки і застережень». Однак із численними пропусками. І за цим спотвореним виданням книгу було знову надруковано в Кенігсберзі в 5637 році (1876/1877), третім виданням.

У 5727 році (1966/1967) книгу було заново надруковано в розкішному виданні з новим набором (зусиллями рава-хасида р. Ісраеля Унгара, хай живе він, і за сприяння святого рава р. Яакова-Йосефа зі Сквири), і відтоді книга удостоїлася багатьох видань.

У 5745 році (1984/1985) книгу було заново надруковано равом-хасидом р. Єхіелем Оберлендером, хай живе він, з листом адмора рабі Й.-Й. з Папи, шліта, і з додаванням короткої «Передмови», вказівок на джерела і покажчика праведників, згаданих у книзі, від рава-хасида р. Гдальї Оберлендера, хай живе він. Коли він послав один примірник Ребе, то отримав відповідь: «Отримано, і дякую; видання цього й подібного — це з поширення вчення і джерел хасидуту Бааль-Шем-Това тощо. „Шаар га-зманім“ 6, 4. Маамар, що починається словами „Ве-ахальта“, у „Лікутей Тора“, Цав[7].»

У 5758 році (1997/1998) інститут «Ор Ісраель» випустив книгу в усій її величі в новому виданні: новий набір, порівняння і доповнення за рукописами, вказівки на джерела, примітки, посилання і покажчики — працею рава-хасида р. Гдальї Оберлендера, хай живе він; а на початку книги — передмова і життєпис від рава-хасида р. Єгошуа Мондшайна, мир праху його.

У 5768 році (2007/2008) інститут «Ор Ісраель» випустив книгу «Лікутей Шеєріт Ісраель», що являє собою «дорогоцінні перлини і святі вислови, що запалюють серця синів Ізраїлю до їхнього Небесного Отця, почерпнуті зі святої книги „Шеєріт Ісраель“».

Примітки

  1. ^ Розказано равом Бецалелем Вільшанським
  2. ^ Наводиться в передмові до його книги «Шеєріт Ісраель», нове видання
  3. ^ «Лікутей решімот у-маасійот», пункт 45
  4. ^ «Бейт Рабі», розділ 26, с. 68
  5. ^ Розказано равом Бецалелем Вільшанським, який чув від р. Аврагама-Еліягу Плоткіна, який чув від одного з учасників цієї історії
  6. ^ «Торат Менахем», т. 17, с. 97
  7. ^ Тобто: те, що наводиться в книзі, у «Шаар га-зманім», аркуш 6, стовпець 4, від імені святішого Алтер Ребе (хай перебуває душа його в раю), міститься в «Лікутей Тора», тижнева глава «Цав».
Ісраель-Дов-Бер з Віледника згадується ще в 1 статті Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 5377585101

Повідомити про помилку на цій сторінці