Людині миліший свій каб
Людині миліший свій каб — вислів мудреців про перевагу й любов до плоду власної праці.
Джерело
Сказали мудреці[1]: «Людині миліший свій каб, ніж дев'ять кавів її товариша». Тобто людина надає перевагу плоду своєї праці та своєї роботи, у який вона вклала свої сили, а не тому, щоб насолоджуватися роботою іншої людини, у яку вона зовсім не вкладалася.
Річ, над якою людина трудилася і в яку вклала свою силу, дає їй «радість творчості» й велику насолоду. Тому духовне піднесення, що настає внаслідок Б-жественного розкриття, яке приходить згори через ітаруту ді-лейла без служіння людини, не задовольняє душу людини.
Крім того, таке піднесення не має сталості, бо його причина поза людиною, адже воно приходить згори, через вищі духовні причини, що викликаються лише інколи, у час благовоління, і з плином часу, коли причина зникне і часу благовоління вже не буде, зникне й піднесення.
Крім того, піднесення такого роду не задовольняє людину, оскільки вона зовсім не вклала в нього своєї сили. Але духовне піднесення, що настає внаслідок служіння самої людини через ітаруту ді-лтата. Тому, окрім того що воно має сталість, адже піднесення походить від очищення самої людини, а не від духовних розкриттів, що приходять згори, є ще й те, що людина має в цьому безмежну сутнісну насолоду, яка випливає із внутрішнього боку волі-насолоди в душі.
І як у прикладі: людина, яка оре й засіває землю доброго і якісного рівня та знаходить щедре благословення, не матиме такої насолоди, як людина, що оре й засіває землю неякісну й недобру та знаходить у ній щедре благословення, бо в цьому вона радітиме своїй праці й зусиллям заради своєї роботи.
Так само й у духовній роботі: коли людина воює з важким лихим началом і досягає успіху, вона сповнена задоволення від своєї важкої роботи.
Це правило має дві причини:
- а: оскільки мета вищого задуму у виникненні творінь: «Забажав Святий, благословенний Він, мати, хай буде Він благословенний, оселю в нижніх світах», і тому душа — яка є воістину частиною Б-жественності згори, відчуває волю і бажання Отця, і тому її бажання і воля — займатися піднесенням нижніх — ітарута ді-лтата.
- б: Низькість творіння щодо Творця полягає насамперед у тому, що Творець дає (активний), а творіння отримує (пасивне), істинність і мета блага виражається в тому, що творіння досягає ступеня уподібнення Творцю і стає, так би мовити, подібним до свого Творця, і як кажуть мудреці: співучасником Святого, благословенний Він, у ділі творіння.
Тому й усе творіння влаштоване так: «яке Б-г створив, щоб робити»[2]. І сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: «робити — виправляти»[3], тобто «Б-г створив» задля того, щоб «робити», щоб людина робила й виправляла творіння власною силою і тим самим була в аспекті того, хто дає, подібного до свого Творця.
У хасидуті Хабаду
Цей вислів мудреців може також виражати перевагу служіння Всевишньому на шляху хасидизму Хабад порівняно зі шляхом хасидизму ХаГаТ, відомим як метод Польщі та подібне.
Праведники Польщі читали, виходячи з вірша: «Праведник вірою своєю житиме»[4]. Не читай «їхьє», а «єхайє», тобто праведник оживляє душу тих, хто вірить у нього. Тобто ті, хто вірить у праведника, підносяться завдяки його служінню, і від них вимагається лише гіткашрут із праведником, і завдяки цьому вони зможуть перебувати у великому піднесенні у виконанні Тори і заповідей, коли праведник своєю вірою і своєю прилученістю до Всевишнього оживить усіх пов'язаних із ним Б-жественною життєвістю шляхом безплатного дару.
Однак, на відміну від цього, шлях хасидизму Хабад — це служіння мозку й серця кожного з хасидів, що ґрунтується на внутрішньому і сутнісному гіткашруті з Ребе й випливає з нього, а той вищий за простий гіткашрут.
Тобто кожен за своєю спроможністю зобов'язаний працювати й трудитися сам, трудом плоті й трудом душі, щоб осягнути Б-жественність своїм розумом, заглибитися і з'єднатися з Б-жественним предметом аж до відчуття в серці, і піднесення серця прийде з боку осягнення мозку.
І в цьому досконалість у служінні людини, коли її служіння Всевишньому є в аспекті «роботи твоєї, яку ти робиш» — служіння людини власною силою. І справді, на всякому шляху в служінні Всевишньому людина потребує допомоги Небес, і це допомога, настанова і сила, які Ребе дає хасидові й дозволяє йому завдяки цьому чинити своє служіння.
І в усякому разі саме служіння, у спогляданні Б-жественності та пробудженні любові і трепету, у тшуві й добрих справах, здійснюється людиною власною силою, бо «людині миліший свій каб, ніж дев'ять кавів її товариша». І хоча вплив і духовне піднесення хасида, що приходить від дії праведника — згори вниз — у багато разів більше — дев'ять кавів — від служіння того, хто служить власною силою — один каб. Проте воно дорожче й важливіше для Святого, благословенний Він, бо саме цей шлях вичерпує досконалість вищого задуму: «Забажав Святий, благословенний Він, мати, хай буде Він благословенний, оселю в нижніх світах» — через служіння нижніх.
Див. також
Примітки
- (Частину матеріалу статті взято з книжки «Ерхім бе-хасидут»)