Перейти до вмісту

«Нагама де-кісуфа»

Матеріал з Хабадпедії
Хліб

«Нагама де-кісуфа»[1] означає «хліб сорому», як бідняк, який отримує хліб, не трудячись, а природа людини — насолоджуватися саме тоді, коли вона отримує щось завдяки тому, що трудилася й старалася заради цього, і тому від «хліба сорому» (який вона отримала без жодної роботи) людина не може насолоджуватися й пишатися ним.

Людина народжена для праці

Сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: кожна людина створена для праці, як сказано «Бо людина народжена для праці»[2]. Тобто щаслива людина — це людина працююча, яка виконує своє призначення!

Навіщо трудитися

Основна стаття – Зусилля

Запитання

Чому в кожного з Ізраїлю (який «народжений для праці») має бути робота досконалим чином, щоб у нього була його досконалість, і лише після цього Святий, благословенний Він, притягує йому добрі притягання.

Адже оскільки Святий, благословенний Він, є самою сутністю добра, і «природа Блага — творити благо»[3], і Святий, благословенний Він, бажає дати синам Ізраїлю граничну досконалість добра, якщо так, Він же може дати синам Ізраїлю всі речі й без жодної роботи та зусилля, так, щоб вони живилися Його великою милістю[4].

То навіщо потрібне зусилля (пов'язане з роботою й зусиллям з усунення приховувань і затаювань, перешкод і сум'яття), адже на перший погляд це протилежне досконалості добра?!

Пояснення

Основна стаття – Людині миліший свій каб

Ребе пояснює[5], що якби Святий, благословенний Він, давав єврею так, що немає жодної участі й старання з боку єврея, він мав би, щоправда, добро в усій повноті, але не міг би насолоджуватися цим, оскільки отримував би це як «нагама де-кісуфа».

Як ми бачимо в природі людини, що коли вона отримує щось без старання зі свого боку (навіть не так, що вона зробила йому якесь задоволення, щоб той захотів дати їй за це подарунок»[6]) – це річ, що називається «нагама де-кісуфа», і людина не хоче насолоджуватися тим, що отримує в такий спосіб.

До такої міри, що людина цінує й віддає перевагу тільки одному своєму кабу, «своєму кабу», у який «вклала працю», більше, ніж дев'яти кабам, які отримує від когось іншого, вона готова відмовитися від «дев'яти кабів», якщо вони належать її товаришеві, головне, щоб у неї був хоча б один каб, але «свій каб», у який «вклала працю»[7].

І тому: саме через те, що Святий, благословенний Він, є «сутністю добра», і «природа Блага — творити благо», і в граничній досконалості, і Його бажання, щоб і в того, хто отримує добро, добро було в граничній досконалості, тому Він спеціально дав можливість участі єврея в отриманні добра через те, що в нього буде робота, і тоді він зможе отримати добро в досконалості, без моментів «нагама де-кісуфа».

Чому Святий, благословенний Він, створив природу людини так, щоб вона насолоджувалася тільки тим, над чим трудилася

Запитання

Адже ця природа людини (яка насолоджується саме тоді, коли досягає чогось працею й зусиллям) не обов'язкова сама по собі, а лише тому, що так вклав (і створив) Святий, благословенний Він. А якщо так, початкове запитання повертається на своє місце, оскільки Святий, благословенний Він, є сутністю добра, чому Він не створив людину так, щоб вона насолоджувалася також, коли отримує незаслужений подарунок, і тоді не потрібні були б праця й зусилля?

Пояснення

Мета й досконалість добра в тому, щоб людина досягла не лише найбільшої можливої досконалості в межах створених, а щоб піднялася на рівень подібності до свого Творця[8], і тому Святий, благословенний Він, захотів, щоб людина досягала свого не готовим, а через дію й роботу, щоб вона була [не лише в досконалості «того, хто отримує», досконалості творіння, а й] «тим, хто дає» (хто приводить у буття), подібним до Творця. (І аж до того, що завдяки цьому вона стане «співучасником[9] Святого, благословенний Він, у діянні творення», в усьому творінні).

І в цьому сама причина вищезгаданої природи – того, що людина не насолоджується, коли отримує незаслужений подарунок. І навпаки, соромиться цього, «нагама де-кісуфа» – бо її роль і досконалість у тому, щоб вона була не «тим, хто отримує», а подібною до «Творця»[10]).

Примітки

  1. ^ Див. Єрусалимський Талмуд, Орла, глава 1, галаха 3. «Лікутей Тора», Цав, 7, початок сторони г. І в багатьох місцях.
  2. ^ Іов 5, 7. І див. Санедрін 99, б. Маамар, що починається словами «Адам ле-амаль», 5689 [«Сефер га-маамарим» 5689, с. 218 і далі].
  3. ^ Див. зазначене в «Лікутей сіхот», частина 24, с. 334, примітка, що починається словами «Мі-сіфрей». І зазначені там джерела.
  4. ^ Див. Псахім 118, а.
  5. ^ Сіха 11 нісана, 5732 (26 березня 1972), «Гітваадуйот», с. 57. І див. також «Лікутей сіхот», частина 15, с. 94 і далі.
  6. ^ Див. Мегіла 26, б. Гітін 50, б. Бава меція 16, а. Бава батра 156, а.
  7. ^ Бава меція 38, а. І в коментарі Раші там.
  8. ^ І слід зазначити з «Берешит раба», глава 98, 3: як Святий, благословенний Він, творить світи, так і ваш батько творить світи.
  9. ^ Як вислів мудреців у Шабат 119, б: кожен, хто молиться тощо, ніби стає співучасником Святого, благословенний Він, у діянні творення. І див. «Ор Тора» Магіда на Берешит, маамар, що починається словами «Коль га-омер ва-єхулу». Хоча в Гемарі Шабат там говориться, що стають співучасником лише через вимовляння (а не через працю й зусилля) – адже там сказано «ніби стає», тоді як через зусилля й працю можна сказати, що стають співучасником насправді. А «ніби» можливе також через саме лише вимовляння, адже й у діянні творення Святий, благословенний Він, створив їх не працею, а десятьма реченнями (тільки мова Святого, благословенний Він, вважається дією) [І див. «Ор га-Тора», Берешит, том 3, с. 1012, пункт 3 і далі, де пояснюється, що таке ця співучасть і яка вона, і те, що написано там «стає співучасником Святого, благословенний Він, насправді» – «насправді» стосується Святого, благословенний Він, а не «співучасник насправді»].
  10. ^ Із сіхи 11 нісана 5732 (26 березня 1972). Із загального листа 11 нісана 5732 (26 березня 1972) (доповнення згодом).

Повідомити про помилку на цій сторінці