Кедр
Кедр — найбільша з рослин на противагу ісопу, який найменший із рослинного світу[1]. І обидва вони натякають на аспект мідот в Ацилуті, аспект Зеїр Анпіна, бо в аспекті мідот існує зростання від катнуту до гадлуту (на противагу літерам мовлення, яке в аспекті неживого).
Кедр, вищий за всі дерева, указує на велич мідот — мідот у Хохмі.
Кедр натякає на Йосефа-праведника, який був царем, бо Йосеф означає додавання й примноження, що додається й іде, зростаючи й підносячись дедалі вище, на висоту чеснот, і як написано: «Праведник, як пальма, розквітне, як кедр у Лівані, підноситиметься», а Йосеф в аспекті Зеїр Анпіна, аспект Єсод у ньому[2].
У Храмі
Храм було збудовано з кедрового дерева, яке спеціально зрубав Хірам, цар Цура, з Лівану.
Кидання кедрового дерева у вогонь, що спалює корову, натякає на бірур мідот тваринної душі, і як наводиться в «Мідраш раба», глава «Хукат», і в «Танхумі» там: через те, що людина підносить себе, як кедр, вона уражається цараатом, а оскільки принижує себе, як ісоп, вона зцілюється[3].
Роз'яснення цього питання згідно з тлумаченням Рамаза в коментарі на Зогар, глава «Трума»[4] «Про дерева посаджені, які вирвав Святий, благословенний Він, і пересадив їх в інше місце, і вони називаються кедрами ліванськими», тобто кедрові дерева, які Святий, благословенний Він, вирвав з одного місця й посадив в іншому місці, і Рамаз пояснив, що це ВАК Зеїр Анпіна, які були вирвані у світі Тогу і впали у світ Брія, а потім були посаджені й пересаджені у світі Тікун[5] і так само пояснив у книзі «Емек га-мелех»[6]. А оскільки це так, виходить, що й іскри, які є в розбитті посудин, теж називаються цим іменем. І такий намір мудреців у їхньому вислові «Завжди хай буде людина м'якою, як очерет, і не твердою, як кедр», бо у світі Тогу через силу й міць мідот не було взаємовключення однієї міди з її протилежністю, а це властивості людини, яка «тверда, як кедр» і стоїть на своїх властивостях з усією силою, тоді як у Тікуні, коли вони були виправлені, щоб бути в аспекті ліній і взаємовключення, така людина «м'яка, як очерет».
І в цьому суть кидання кедрового дерева та ісопу у вогонь, що спалює корову: адже ісоп — це приниження, смирення духу і бітуль, і також черв'як указує на це, як написано: «А я черв'як, а не людина»; і з'єднують кедр з ісопом червленою ниткою й кидають у вогонь, що спалює корову, — тобто щоб відбувся бірур мідот Тогу, які тверді, як кедр, за допомогою притягнення бітулю[7].
Примітки
- ^ Так само і в Гемарі наводиться порівняння між кедром та ісопом:
, трактат «Моед катан» аркуш 25, сторона бЯкщо на кедри впало полум'я, що робити ісопу на стіні?
- ^ З книги «Ерхім бе-хасидут». Джерела для вивчення:«Тора ор», 44б, «Лікутей Тора», Бемідбар, 57в, 60г.
- ^ Наведено в «Ялкуті», глава «Мецора»
- ^ Аркуш 127б
- ^ І не так, як у «Мікдаш мелех», де пояснено там і в главі «Пінхас» (аркуш 217б) в іншому сенсі
- ^ Брама 16, розділ 41
- ^ «Лікутей Тора», Хукат, 61а