Перейти до вмісту

«Йосипон» (книга)

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю необхідно доповнити
Стаття неповна, у ній ще бракує суттєвого змісту. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.
Ви можете доповнити відсутні частини та видалити це повідомлення. Розгляньте можливість створити заголовки для розділів, що потребують доповнення, і перенести шаблон до них.
Цю статтю необхідно доповнити
Стаття неповна, у ній ще бракує суттєвого змісту. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.
Ви можете доповнити відсутні частини та видалити це повідомлення. Розгляньте можливість створити заголовки для розділів, що потребують доповнення, і перенести шаблон до них.

«Йосипон» — це книга, що дає огляд історії народу Ізраїлю на тлі подій давніх народів, особливо греків і римлян, і зосереджена головно на періоді від царів Кореша і Дар'явеша до зруйнування Храму Титом.

Автор книги

Протягом поколінь книгу приписували Йосефу бен Гуріону га-Когену, причому малося на увазі, очевидно, Йосефа бен Матітьягу га-Когена (якого називають Йосипом Флавієм), який жив під час зруйнування і написав книги з історії народу Ізраїлю грецькою.

Багато рішонім згадували книгу, серед них автор «Аруха»[1], Раші[2], автор Мідрашу «Леках тов»[3] та інші.

У всіх цих випадках немає ясного доказу, що вони вважали автором книги святою мовою Йосефа бен Гуріона періоду Другого Храму, адже можливо, що вони мали на увазі книгу так, як вона називалася, або що, оскільки книгу було зібрано з творів Йосефа бен Матітьягу, — і книгу святою мовою називали його ім'ям.

Сьогодні серед дослідників прийнято, на підставі рукописів, що книгу святою мовою уклав не сам Йосеф бен Матітьягу, а якийсь автор за часів гаоним зібрав і переклав частини з його книг грецькою та зібрав їх в одну книгу, приєднавши уривки з інших книг, і з роками її помилково приписали самому Йосефу бен Гуріону.

Так писав і Ребе, що книгу спочатку було написано не святою мовою, а перекладено святою мовою[4].

Авторитетність книги

Книгу багаторазово згадано в маамарах і сіхот наших Ребе, провідників поколінь.

Цемах Цедек[5] наводить доказ зі слів книги[6] «що так було прийнято в них, що з тим, хто читає Тору, Всевишній говорить», а також у «Сефер га-хакіра»[7] книгу наведено як доказ того, що й неєвреї вірять у чудеса, бо у своїй книзі він викладає чудеса Хананьї, Мішаеля та Азарьї.

І так само Ребе цитує його слова щодо гілок Менори (чи були вони по діагоналі, чи по колу): деякі кажуть, що світильники, які Тит узяв у полон, були з десяти світильників, які зробив Шломо[8].

І також у «Лікутей сіхот» Ребе наводить його як джерело своїх слів щодо історії про вбивство в Модіїні, але зазначає «...поки що я не знайшов їх згаданими в книгах законовчителів Ізраїлю, крім одного разу...»[9].

У відповідь на запитання рава Шимона-Гада Елітова про авторитетність книги Ребе написав:

Багато хто читає «Йосипон» — і він є вдома в кількох. Думки про [«Йосипон»] і його автора — протилежні й від краю до краю. І взагалі: більшість вільнодумних критиків ганьблять його, а більшість богобоязних хвалять його (див. «Цемах Давид», «Седер га-дорот» та інші), і пояснюють те, що він написав на похвалу римлянам тощо, — тим, що він був у них у полоні, був шанований в їхніх очах і хотів скасувати укази проти євреїв і подібне

А щодо книги «Йосипон» — відомо, що до неї було внесено деякі зміни (і також підробки), і її зміст потребує критики фахівця в цій галузі. А загалом у таких питаннях відома вказівка мудреців гейха де-айль ярка лейоль бісра ве-каврей[10] (Шабат, 140б). І особливо коли сумнівно, чи це взагалі зелень.

— Лист від 8 тамуза 5717 (7 липня 1957)[11]

У додатку до «Лікутей сіхот» Ребе зауважує, що ніколи не бачив, щоб автора книги називали титулом «рабі Йосеф»[12], а в іншому місці написав: «Думки про Йосипон і його автора — протилежні й від краю до краю»[13].

Інші думки

Рав Давид Ганз, один з учнів Рами, підсумовує відомості своїх сучасників про книгу «Йосипон»:

«Йосеф бен Гуріон га-Коген, з родовитих і знатних когенів Єрусалима і помазаник для війни. Він уклав свою книгу після зруйнування Храму, і хоча деякі його слова здаються дещо суперечними словам наших мудреців... знай, що оскільки цей чоловік був великий у мудрості й розумі, чоловік праведний і прямий, і жив на кілька сотень років раніше за мудреців Гемари. Він бачив усе, що робилося за його днів, тому ми не вважаємо його ненадійним письменником, і з цієї причини мудрі й відомі люди узгодили його розповіді з розповідями наших мудреців, так щоб їхні слова не суперечили одні одним.»

— «Цемах Давид», частина 1, сіман 829

Читання її

Алтер Ребе пише в «Шулхан арух га-Рав» про заборону читати в Шабат книги простаків і, докладно перелічуючи, які книги дозволено читати, а які заборонено, пише так:

«...Але ті книги літописів, із яких випливають питання моральності й трепету перед Небесами, наприклад книга „Йосипон“ і подібні до неї, дозволено читати навіть у Шабат, навіть якщо вони написані чужою мовою (і все ж людям не годиться багато ними займатися)»

— «Шулхан арух га-Рав» на «Орах хаїм», сіман 307, кінець пункту 30 (виділення не в оригіналі)

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ У статті «Істира» («як каже Йосипон»).
  2. ^ Даніель глава 11, вірш 2 («книга Йосефа бен Гуріона га-Когена»).
  3. ^ Серед іншого, на вірш «Коли побачив цар Естер» наведено довгу історію без зазначення джерела, і на це зауважив р. Шломо Алкабец у своїй книзі «Менот га-Леві»(аркуш 144.), що джерело цих слів — у «Книзі літописів Йосефа бен Гуріона га-Когена».
  4. ^ «Лікутей сіхот», частина 23, с. 345.
  5. ^ «Ор га-Тора» Шмот, частина 3, с. 794.
  6. ^ У розділі 3.
  7. ^ Сторінка 50, наприкінці.
  8. ^ Див. «Йосипон», гл. 95 — видання Гомінера
  9. ^ «Лікутей сіхот» частина 15, сторінка 368, примітка 17
  10. ^ Замість того щоб подавати зелень — можна подати м'ясо і рибу.
  11. ^ Надруковано в «Лікутей сіхот», частина 30, с. 277.
  12. ^ Додаток до «Лікутей сіхот», том 23, у додатках до свята Шавуот (сторінка 345).
  13. ^ Святий рукопис на фотографії

Повідомити про помилку на цій сторінці