В'язниця

В'язниця (яку називають також бейт келе, бейт асурім / га-асірім, мішмар, хацар га-матара[1], пілкі[2]) — це охоронювана будівля, в якій людей утримують примусово й позбавляють їх різних свобод.
Сьогодні прийнято розрізняти в'язницю, в якій утримуються люди, засуджені за скоєння злочину й засуджені до позбавлення волі, і слідчий ізолятор, в якому утримуються підозрювані, ще не засуджені. Крім того, існують табори військовополонених, в яких утримуються військовополонені.
У Торі не існує ув'язнення як покарання, мета якого полягає в позбавленні свобод як такому. Як буде докладно викладено нижче.
У Письмовій Торі та в галахі
Щодо покарання ув'язненням, Тора розповідає лише у двох місцях, що людину помістили під варту, доки не з'ясується, який їй вирок: а. У главі про богохульника: « І виголосив хулу син жінки-ізраїльтянки на Ім'я, і прокляв . . і посадили його під варту, щоб було оголошено їм за словом Г-спода»[3]. б. У главі про того, хто збирав дрова: ««І знайшли чоловіка, що збирав дрова в день Шабату...і посадили його під варту, бо не було визначено, що слід зробити з ним. І сказав Г-сподь Моше: смертю нехай буде покараний цей чоловік, побити його камінням усій громаді поза табором. І вивела його вся громада за табір, і побили його камінням, і він помер, як повелів Г-сподь Моше»[4].
В інших контекстах, і не як частина системи суду й покарань за Торою, розповідається про Йосефа-праведника, якого помістили до темниці в Єгипті, а також про пророка Ірміягу, якого помістили до двору варти. Крім того, згадується прохання Єгошуа до Моше Рабейну ув'язнити Ельдада й Мейдада, які пророкували в таборі (але Моше відмовився від цього).
І в пізніших поколіннях можна знайти свідчення про покарання ув'язненням, які накладали рабинські суди Ізраїлю на обмежений строк з метою примусу до виконання покарання, але не як мета сама по собі, наприклад, щоб змусити людину дати розлучення дружині або сплатити борг[5].
У галахі з'явилася ще одна можливість, за якої людину ув'язнюють, — «помістити людину в кіпу». Це покарання застосовується як «тимчасова постанова» у випадках, коли, на думку суду, людина заслуговує на смертний вирок або близький до нього, але немає можливості її судити, оскільки немає свідків її вчинків тощо[6].
Четверо мають дякувати
У галахі той, хто вийшов із в'язниці, зарахований до чотирьох, які мають дякувати й промовляти зі згадуванням Імені та царства благословення «Га-гомель», оскільки покарання ув'язненням у їхні часи було дуже суворим і пов'язаним із небезпекою для життя, і багато хто не виходив з ув'язнення живим.
Щодо покарання ув'язненням у наші дні, яке дуже легке порівняно з минулим, розійшлися думки законовчителів, чи має той, хто вийшов із в'язниці, благословляти зі згадуванням Імені та царства, причому прийняте рішення за сефардським звичаєм — благословляти, а за ашкеназьким звичаєм — не благословляти[7].
Алтер Ребе постановляє[8], що й у наш час, якщо людина була закута в кайдани тощо протягом певного часу, вона має благословляти, бо мука вважається ушкодженням.
У випадку, коли людина сиділа у в'язниці разом із убивцями тощо, за всіма думками вона має благословити після свого виходу.
У вченні хасидизму
Ребе висловився, що єврей і в'язниця — протилежні поняття, які не відповідають одне одному[9], і вказав на те, що в усіх законах Тори немає покарання ув'язненням, з чого можна дізнатися про велич цінності фактичної дії та використання часу, а також що за Торою не існує поняття покарання й помсти, і всі «покарання» Тори призначені лише для того, щоб привести до виправлення (а той, хто не гідний виконання своєї місії, — його покарання смерть){{הערה1=Лист Гаду Фрумкіну, «Ігрот кодеш», частина 9, лист 2817. І див. див. «Лікутей сіхот», т. 25, с. 215, примітка 17, і в зазначеному там. «Гаарот га-тмімім ве-анаш» Лод, випуск 83, сторінка 38.}}.
Мета в'язниці не в покаранні, а в тому, щоб привести людину до роздумів про свої вчинки, до каяття в минулому й до повернення на правильний і моральний життєвий шлях[10], а також що в ув'язнених є особливі сили й особлива місія, як можна зробити висновок з того, що Святий, благословенний Він, спрямував події так, що саме вони стоять перед такими випробуваннями і в таких тяжких умовах, вигнання всередині вигнання, і їм слід використати цю можливість і виконати покладену на них особливу місію[11], і так само той, кому вдалося вийти з цього глибокого падіння, має дякувати Святому, благословенний Він, за нові сили, що розкрилися в ньому, і ця вдячність має бути постійною[12].
Людям, які служили в Управлінні в'язниць, Ребе написав, що їм слід перетворити «бейт га-согар» на «бейт га-сагар» і домогтися того, щоб ув'язнені стали світлим «місяцем» і живим зразком людей моральної поведінки[13].
В'язниця як притча

Під час сходження душі в тіло вона ніби перебуває в «темниці», оскільки не може піти й повернутися до свого джерела за своїм бажанням і змушена залишатися скутою в тілі, яке її обмежує[14], а в більш частковому сенсі, до часу бар-міцви єврей ніби ув'язнений у владі лихого начала, і лише після того, як він стає бар-міцвою і в нього входить добре начало, — звільняється з хватки лихого начала[15].
Так само й загальне поняття вигнання уподібнюється до «в'язниці», в якій Святий, благословенний Він, притягнутий до місць і чертогів ситра ахра, ненависних Йому, ніби «проти Його волі»[16], однак при цьому Ребе розрізняє між «вигнанням» і «ув'язненням», причому ув'язнення суворіше й обмежує більше, а влада абсолютна й всеосяжна[17], і робить висновок, що нинішнє вигнання не вважається в'язницею, і тому, коли прийде Геула, не треба буде приносити подячну жертву за вихід із вигнання[18].
В'язень не звільняє себе з темниці
У хасидуті пояснюється щодо служіння Рош га-Шана, що оскільки вся суть служіння цього дня — притягнення нової життєвої сили в сфіру Малхут, з якої пішла внутрішня життєва сила, неможливо притягнути нову життєву силу самим лише мовленням, бо «в'язень не звільняє себе сам», і тому потрібна саме дія сурмління в шофар[19].
Хабадські організації, що діють серед ув'язнених
У межах діяльності шлухім Ребе по всьому світу вони працюють також з ув'язненими, які перебувають у в'язницях, і допомагають їм різноманітними шляхами й способами — як допомогою в полегшенні умов, щоб у них була можливість вивчати Тору й дотримуватися заповідей, так і допомогою в отриманні кошерної їжі, а також юридичною та моральною підтримкою.
Серед шлухім є такі, хто створив організації та відділи, що присвячують усю свою діяльність цій справі, серед них:
- Інститут «Алеф» (Aleph Institute) — під керівництвом рава Шалом-Дов-Бера Ліпскера
- Review out — під керівництвом рава Шмуеля Шпріцера
Ребе багато разів закликав піклуватися про тих, хто перебуває у в'язниці, — як щодо того, щоб приносити їм святкову радість і святкові потреби, і особливо у свято Ханука, свято Пурим[20] і свято Песах, так і щодо маот хітім тощо[21].
Арешти наших Ребе, провідників поколінь
Наші Ребе, провідники поколінь, протягом поколінь зазнавали арештів за свою діяльність із поширення юдаїзму та хасидуту й зі зміцнення мешканців Святої Землі. Дні, коли вони звільнялися з ув'язнення, стали святами радості та Геули серед хасидів Хабаду і в усьому єврейському світі. Нижче список арештів:
- Арешт і звільнення Алтер Ребе — Ісру хаг Сукот — 19 кислева 5559 (27 листопада 1798)
- Другий арешт Алтер Ребе
- Арешт і звільнення Мітлер Ребе
- Арешти Ребе Цемах Цедека[22]
- Арешт і звільнення Ребе Раяца — 15 сівана — 13 тамуза 5687 (13 липня 1927)[23]
- Арешт Ребе
Див. також
Додаткова література
- «Той, що виводить в'язнів і визволяє смиренних», тижневик «Бейт Мошіах», номер 393, сторінка 36
Зовнішні посилання
- Рав Шалом-Бер Ліпскер, «Любов без кордонів», листок «Торат хаїм» № 9, 30 менахем-ава 5775 (15 серпня 2015)
- Рав Шалом-Бер Ліпскер, «Той, хто звільняє — і шанує — в'язнів», листок «Торат хаїм» № 471, 15 сівана, 5784 (21 червня 2024)
- Група ув'язнених проходить перед Ребе під час роздавання доларів
у щотижневому відеожурналі jem
- Єврейський лідер, який вирішив залишитися у в'язниці
- Релігійні права у в'язниці, 11 тамуза 5751 (23 червня 1991) • Школи чи в'язниці?, 19 кислева 5742 (15 грудня 1981)
Примітки
- ^ Книга Ірміягу, глава 37, вірш 21
- ^ «Шмот раба», глава 15, 16
- ^ Ваїкра 24, вірші 11 — 12.
- ^ Бемідбар 15, вірші 32, 34.
- ^ Раші на Псахім 91а.
- ^ «Мішне Тора» Рамбама, Закони про вбивцю та збереження життя 4, 7; Сангедрін 14, 7. І див. Елішай Бен-Іцхак, Центр викладання та вивчення єврейського права, коледж «Шаарей мішпат».
- ^ «Мішна брура» в сімані 219, сеіф 2.
- ^ «Седер біркат га-негенін», глава 10.
- ^ Див. нотатку рава Мордехая-Менаше Лауфера «Час нашої свободи», тижневик «Гіткашрут», номер 401.
- ^ Лист панові Іцхаку Рабіну, главі уряду Ізраїлю, та ін.
- ^ Див., наприклад, свідчення рава Шалом-Дов-Бера Ліпскера.
- ^ [http://www.chabad.org.il/Magazines/Article.asp?ArticleID=14994&CategoryID=2374 «Гітваадуйот» 5745, частина 4, сторінка 2520.
- ^ Ребе пише: яке завдання ШАБАСу?.
- ^ «Танія», розділ 47. «Ор га-Тора» Шмот 2518. Ханука 2488.
- ^ Сіха 12 тамуза 5727 (20 липня 1967).
- ^ «Ор га-Тора» Мегілат Естер (Сувій Естер) 2282.
- ^ Сіха Шабату тижневої глави «Корах» 3 тамуза 5718 (21 червня 1958).
- ^ Сіха ночі другого дня свята Песах 5728 (13 квітня 1968).
- ^ «Ор га-Тора» «Біурей га-Зогар» 415. «Друшім ле-Рош га-Шана» 1448.
- ^ У зв'язку з цим Ребе згадав, що оскільки ув'язненим заборонено тримати гроші, слід приносити разом із монетами для подарунків бідним також скриньку для цдаки, щоб ув'язнені могли одразу покласти монети в скриньку (сіха Шабату тижневої глави «Ваякгель» 5736, «Сіхот кодеш», частина 1, сторінка 525. 546.
- ^ Див. сіху 11 нісана 5741 (15 квітня 1981), «Сіхот кодеш», частина 3, сторінка 151, а також сіху Пурима 5736 (16 березня 1976), сіха 4, та ін.
- ^ Був заарештований 22 рази під час Рабинської конференції 5603.
- ^ Див. Ребе Раяц про суворі закони в'язниці.