Єкутіель-Залман Левін
| Єкутіель-Залман Левін | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 2 ияра 5675 (16 апреля 1915) |
| Місце народження | Київ |
| Дата смерті | 29 адара 5747 (30 березня 1987) |
| Місце поховання | кладовище Монтефіоре |
| Країна | Радянський Союз, Ізраїль, США |
| Місце проживання | Москва, Ленінград, Тукумс, Рига, Нахалат-Гар-Хабад, Краун-Гайтс та інші |
| Освіта | єшива «Томхей Тмімім» (підпільна), колель «Тіферет зкенім Леві-Іцхак» |
| Сім'я | |
| Батько | Єгуда Левін |
| Мати | Міхла-Рахель |
| Дружина | Сара, дочка рава Моше-Хаїма Мойзеса |
| Діти | Моше-Хаїм Левін, Лея |
| Брати й сестри | Мордехай-Зеэв-Бен-Цион Левин |
| Родовід | |
Рав Єкутіель-Залман Левін («Залман Курскер», 2 іяра 5675 (16 квітня 1915) — 29 адара 5747 (30 березня 1987)) був одним із визначних тмімім у Росії, який навчав Тори публічно і все життя жив працею своїх рук, був заарештований і засланий на десять років каторжних робіт до трудового табору, а після виїзду з Росії був одним із шанованих членів громади Хабаду в Кір'ят-Малахі і в Краун-Гайтс.
Біографія
Народився в Києві 2 іяра 5675 року (16 квітня 1915) в батька, р. Єгуди Левіна, і матері, пані Міхли-Рахелі[1], у родині, яка спочатку належала до хасидизму Горностайполя, що мав тісний зв'язок із хасидизмом Хабад-Любавич, а згодом вони наблизилися до хасидизму Хабад[2].
Коли йому було близько двох з половиною років, вибухнула комуністична революція, і впродовж усіх років дитинства й отроцтва йому доводилося навчатися в підпіллі. Навчався у відділенні єшиви «Томхей Тмімім», яке заснували р. Біньямін-Еліягу Городецький і р. Ісраель Левін[потрібне уточнення].
З роками його родина переїхала жити до Курська, тоді як він сам продовжував навчатися в підпільних єшивах по всій Росії, і до нього пристало прізвисько «Залман Курскер».
У період навчання в єшиві навчався разом із рабі Мешуламом-Зусею Тверським, який згодом став адмором чорнобильських хасидів, і впродовж усіх років вони зберігали глибоку дружбу, також після того, як прибули до Святої Землі.
У 5692 році (1931/1932) через переслідування з боку влади був змушений залишити родину і переїхав жити до Москви, де разом із товаришами мусив поєднувати вивчення Тори з невеликою роботою, щоб мати на що жити й заробляти на прожиток.
У 5695 році (1934/1935) переїхав до Ленінграда і жив у сестри своєї матері, дружини р. Сендера Фрідмана.
За пропозицією свого брата р. Мордехая-Зеева-Бен-Ціона Левіна почав перемовини про сватання з пані Сарою, молодшою донькою рава Моше-Хаїма Мойзеса, рабина міста Турова, і весілля відбулося в Рош ходеш елул 5699 року (серпень–вересень 1939) в Одесі, а після весілля подружжя оселилося в Ленінграді.
Невдовзі після весілля вибухнула Друга світова війна, і приблизно через два роки Німеччина вторглася до Росії, і великими чудесами йому вдалося зрештою втекти з палаючого Ленінграда, попри блокаду, якою оточили його солдати німецької армії, коли він і його дружина зуміли сісти на останній потяг, і через тиждень прибули до Самарканда.
Через переслідування таємної поліції зрештою втік із Самарканда до Ташкента, а влітку 5710 року (1949/1950) вони перебралися до Перловки в передмісті Москви.
Упродовж усіх років самовіддано дотримувався Шабату[3], і поряд із широкими знаннями в усіх галузях Тори, зокрема в астрономії тощо, був умілим майстром, який умів виконувати багато робіт, як-от столярство, приготування їжі, шиття та інші.
Протягом довгих років після весілля в нього та його дружини не народжувалися діти, і їхні друзі, які вже виїхали з Радянського Союзу до Святої Землі та до Сполучених Штатів, просили для них благословення в Ребе Раяца і в Ребе, і справді Ребе Раяц благословив їх[4]: «хай будуть у них живі й здорові діти». І справді 2 тамуза 5712 року (25 червня 1952), після 13 років очікування, вони удостоїлися, і в них народилися близнюки.
У 5716 році (1955/1956) завдяки старанням р. Мулі Пруса отримав постійну посаду на підприємстві в маленькому містечку під назвою Тукумс, де директор підприємства, єврей, пообіцяв йому, що не вимагатиме від нього працювати в Шабати, і внаслідок цього переїхав із родиною жити до цього містечка.
Після відходу з життя батька почав організовувати міньяни в містечку, щоб мати змогу казати кадиш, і коли про це стало відомо співробітникам НКВС, вони почали обмежувати його кроки і зрештою 12 адара 5718 року (4 березня 1958) о 2-й годині ночі заарештували його, і він просидів в ув'язненні в Ризі 11 місяців в очікуванні суду, а зрештою його засудили до десяти років каторжних робіт.
Тоді як він переходив з одного табору до іншого, його дружина влітку 5720 року (1959/1960) переїхала жити до Риги, щоб діти росли поруч із хасидською громадою, яка впливала б на них на краще, а також для того, щоб бути ближче до трудових таборів, до яких було відправлено р. Залмана[5].
3 адара 5728 року (3 березня 1968) р. Залман завершив десять років заслання, до яких був засуджений, і повернувся, щоб возз'єднатися зі своєю родиною в Ризі, і знайшов роботу слюсарем, яка дозволяла йому й далі остерігатися порушення Шабату. У Ризі почав проводити регулярні заняття з професором Ірміягу Брановером, який хотів наблизитися до юдаїзму, а також давав постійний урок з «Ейн Яаков».
Минуло ще чотири роки, і в 5732 році (1971/1972), після того як отримали благословення Ребе, їм вдалося після багатьох поневірянь отримати дозвіл на виїзд із Росії, і 27 хешвана 5732 року (15 листопада 1971) він із родиною виїхав із Радянського Союзу і після зупинки, що тривала три дні у Відні, вони прибули до Святої Землі в Рош ходеш кислев і оселилися в Нахалат-Гар-Хабаді, а невдовзі після цього він уперше поїхав до Ребе й удостоївся довгого єхідуту, що тривав 23 хвилини, під час якого Ребе цікавився всіма поневіряннями, які він пережив, і, крім того, висловив бажання оплатити вартість їхніх авіаквитків. Коли його дружина сказала Ребе, що її чоловік ходить із важкою ношею на серці, Ребе відповів з усмішкою: «Хай залишить свій „пекл“ („ношу“) тут у кімнаті, тут усі залишають свої „ноші“, і мені це теж не зашкодить, тут вони розчиняються». І ще Ребе сказав: ви ж бачили диво, яке сталося з вами (у зв'язку з дозволом на виїзд із Росії).
У Святій Землі почав працювати на підприємстві в Явне і відмовився від посади викладача Тори в хабадській єшиві в Кір'ят-Малахі або в організації «Шамір», але допомагав у редагуванні книжки «Танія» та Хумаша в перекладі, які випустив інститут «Шамір» російською мовою, і удостоївся отримати за це вказівки від Ребе.
Після відходу з життя матері 8 швата 5743 року (22 січня 1983) переїхав жити до Краун-Гайтс поруч із членами своєї родини[6] і вступив навчатися до колелю «Тіферет зкеним Леві-Іцхак», а час від часу також давав уроки.
Востаннє він виступив прилюдно на сіюмі Рамбама в синагозі «Ктав Софер» на вулиці Емпайр.
Наприкінці літа 5746 року (1985/1986) захворів, і останні три місяці свого життя перебував у лікарні й тяжко страждав.
За вказівкою Ребе, до Шабату мевархім місяця нісан 5747 року (березень–квітень 1987) його виписали з лікарні, і в неділю 28 адара його привезли до Ребе, і він удостоївся отримати долар як посланець для цдаки. Ребе побажав його дітям щасливого Песаху.
Помер у ніч на 29 адара 5747 року (30 березня 1987) у віці 71 року і похований на кладовищі Монтефіоре, поруч з Огелем Ребе Раяца. Його діти подали Ребе текст надгробка і удостоїлися того, що Ребе його відредагував[7], у ньому написано: «З визначних тмімім у Росії. Чистий і прямий у діяннях своїх, ходив у непорочності й скромно йшов перед Б-гом своїм. Володар піднесених якостей і улюблений людьми. Займався Торою і заповідями в чистому трепеті перед Всевишнім. І виховав своїх дітей шляхами хасидуту зі справжньою самопожертвою. Був заарештований і засланий на десять років каторжних робіт. Навчав Тори прилюдно і все життя жив працею своїх рук. Пов'язаний із „Бейт хаєйну“ до останнього дня».
Його дружина пані Сара залишилася жити в Краун-Гайтс і багато займалася допомогою нареченим аж до свого відходу з життя в глибокій старості 25 тевета 5765 року (6 січня 2005).
Родина
- Його син, рав Моше-Хаїм Левін — із шлухім Ребе в Нью-Йорку
- Його донька пані Лея — Краун-Гайтс, служителька в жіночій мікві на вулиці Юніон[8]
Додаткова література
- Арі Рубін, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 1401, Залман дуже хворий, біографія рава Єкутіеля-Залмана Левіна
Зовнішні посилання
- Менахем-Мендл Адлер, «Р. Залман Курскер», тшура з весілля його нащадків, Левін — Блінов, адар I 5784 (лютий–березень 2024)
Примітки
- ^ Донька р. Нахума-Дова і Рейсі Макновецьких, із чорнобильських хасидів, яка була відома як родина богобоязлива й прискіплива в дотриманні заповідей, і коли р. Гілель з Паричів проїжджав у своїх подорожах через це містечко, він зазвичай їв тільки в їхньому домі.
- ^ Коли його батько був юнаком, він хотів вступити навчатися до єшиви «Томхей Тмімім», але адмор із Горностайполя відкинув це, сказавши: «Він і так залишиться богобоязливим євреєм», і справді він не навчався в «Томхей Тмімім», але з роками став ревним хасидом Хабаду.
- ^ Так, наприклад, коли вони прибули до Самарканда посеред Шабату, він відмовився зійти з потяга, і лише в останню мить, після того як з'явилися три зірки, коли потяг уже рушив, зістрибнув із потяга на перон.
- ^ На єхідуті для Естер Лангзам.
- ^ І справді, оскільки трудовий табір був у стилі «вільного поселення», р. Залман мав змогу вільніше отримувати посилки від членів родини й друзів-хасидів і навіть зумів кілька разів утекти додому на кілька годин, а одного разу навіть приурочив утечу до дати 19 кислева і скористався цим для дружнього фарбрейнгену зі своїми товаришами-хасидами.
- ^ Коли вони прибули до Ребе після виїзду з Росії, Ребе запитав, де вони хочуть жити, і коли вони сказали Ребе, що там, де скаже Ребе, Ребе відповів їм, що оскільки бабуся, пані Міхла, не бачила свого брата п'ятдесят років, хай живуть у Святій Землі. Що вже стало неактуальним після її відходу з життя.
- ^ Ребе відповів: «Швидко. За згодою „Хевра кадиша“. І завершують на добро».
- ^ Була заміжня за р. Агароном Єхіеловим.
Код особи: № 5169566000