Перейти до вмісту

Сідур «Корбан мінха»

Матеріал з Хабадпедії
Знімок титульної сторінки старовинного сідура «Корбан мінха» 5557 року (1796/1797)

Сідур «Корбан мінха» — загальна назва сідура, призначеного для жінок, що містить переклад молитов мовою їдиш, тхінот, закони й звичаї, пов'язані з жінками.

У минулому був поширений звичай дарувати сідур нареченій перед весіллям, і Ребе кілька разів згадував цей звичай і навіть заохочував використання цієї книги (або книг подібного стилю, що збирають молитви, закони й звичаї спеціально для жінок).

Про сідур та його видання

Через те що в минулі роки жінки погано знали святу мову, виникла потреба створити особливий сідур для них із перекладом розмовною мовою, щоб вони могли розуміти слова молитви, і тому різні друкарі почали друкувати сідури з народним перекладом на їдиш.

Ці сідури виходили у світ під назвою «Корбан мінха» в десятках видань у різних місцях по всій Європі, причому кожен із друкарів друкував сідур із дещо іншими перекладами й різними доповненнями, з метою, щоб сідур був кориснішим для жінок і тим самим набув ширшого розповсюдження й приніс більше прибутку.

Поряд із перекладом самих молитов до багатьох сідурів було додано різні тхінот, закони й звичаї, пов'язані з жінками, як-от закони кашруту й соління м'яса, закони чистоти й закони запалювання суботніх свічок та інше.

Були й різні видання, що містили оповідання-історії та притчі, як-от притчі Магіда з Дубно, та інше.

Найраніше відоме сьогодні видання — «Седер корбан мінха» в нусаху ашкеназ, надруковане в Амстердамі в 5485 році (1725). Сідур був доставлений до друкарні р. Агароном, сином Шабтая, а складений р. Хаїмом, сином р. Гумпла Альт-Шуль, у друкарні Шломо, сина Йосефа Пропса.

Подібно до сідурів, надрукованих під назвою «Корбан мінха», друкувалися й інші сідури з тією самою метою, але під іншими назвами, як-от сідур «Тфілат Яаков», надрукований у Вільні в 5640 році (1879/1880), який, очевидно, був першим сідуром для жінок у нусаху Арізаля.

У 5657 році (1896/1897) уперше було надруковано видання сідура за нусахом Арізаля в тому вигляді, як його встановив Алтер Ребе, у друкарні «Вдова і брати Ромм»; до нього було додано також «Кунтрес Покеах іврім» Мітлер Ребе та інші доповнення.

Від часів Голокосту сідур «Корбан мінха» в нусаху Арізаля не друкувався в нових виданнях, і в 5769 році (2008/2009) вийшло у світ нове видання сідура (фотокопійне) у видавничому домі «Шай ле-мора (видавничий дім)».

У 5770 році (2009/2010) вийшов у світ у «Шай ле-мора» ще один сідур під назвою «Корбан мінха», який насправді є новим твором: сідур, призначений для жінок, було заново набрано, і замість перекладу на їдиш поруч зі словами молитви подано коментар рава Вайнфельда мовою, доступною кожному, а наприкінці — кунтрес законів, правил і звичаїв для жінок, складений ним за книгами «Кіцур Шулхан арух», «Місгерет га-шулхан», «Аміра ле-Бейт Яаков», «Кіцур дінєй тагара» і «Тагара ка-галаха».

Назва сідура

Є кілька пояснень, чому поширений сідур для жінок отримав назву «Корбан мінха»:

  • За початковими літерами законів, зібраних як додаток до сідура: Меліха, Ніда, Хала, Гадлакат га-нер.
  • Оскільки основними молитвами, які жінки зазвичай читали повністю, були молитва мінха, яка є короткою молитвою.
  • Оскільки цей сідур давали як «мінху» (подарунок) нареченій перед весіллям.

У наших Ребе

У спогадах наших Ребе, провідників поколінь, є кілька згадок про те, що сідур постійно використовувався в дружин наших Ребе та в дочок родини.

В архіві Бібліотеки «Агудат хасидей Хабад» є сідур «Корбан мінха», надрукований у 5667 році (1906/1907), яким користувалася ребецн Стерна-Сара, і на ньому навіть є її підпис.

У 5717 році (1956/1957) у загальному листі до відділень об'єднань «Нешей у-внот Хабад» Ребе запропонував цю книгу як постійне навчальне заняття для жінок із потрібних їм законів і навіть написав, що до відділень, де книги немає в наявності, її надішлють[1].

У 5742 році (1981/1982) Ребе згадав цю книгу у зв'язку з мівцо «Дім, повний книжок»[2]: що в минулому було заведено, щоб кожна жінка мала такий сідур, у вигляді «закону, який не переступають!», оскільки в цьому сідурі є, крім молитов, також закони, що стосуються жінок (тільки що в наші дні не обов'язково за допомогою цього сідура, написаного жаргоном (= старовинним їдишським наріччям), якого жінки в наші дні вже не знають, а за допомогою книг і брошур мовою, яку вони можуть зрозуміти, святою мовою тощо).

5 тевета 5748 року (26 грудня 1987), у річницю перемоги в «Суді над книгами», Ребе говорив і закликав придбавати книжки у зв'язку з цим днем і знову згадав сідур «Корбан мінха» як частину книжок, призначених особливо для жінок, з особливими для них законами тощо[3]

Див. також

Зовнішні посилання

  • [opensiddur.org/compilations/liturgical/siddurim/kol-bo/siddur-korban-minhah-1897/ Сідур «Корбан мінха» в нусаху Арізаля, видавництво «Шай ле-мора», 5769]

Примітки

  1. ^ «Ігрот кодеш», частина 15, сторінка 420.
  2. ^ Сіха 15 тамуза 5742 (6 липня 1982), «Гітваадуйот», частина 4, сторінка 1878.
  3. ^ Шабат тижневого розділу «Ваїгаш», 5 тевета 5748 (26 грудня 1987) — відредаговано. «Сефер га-сіхот 5748», ч. 1, сторінка 191.

Повідомити про помилку на цій сторінці