Перейти до вмісту

Міго

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю необхідно відредагувати. Причина: сформульована торанічною мовою і незрозуміла.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, редагувати статтю не потрібно, шаблон можна видалити. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Цю статтю необхідно відредагувати. Причина: сформульована торанічною мовою і незрозуміла.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, редагувати статтю не потрібно, шаблон можна видалити. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.

Міго — вид твердження, що висувається в бейт-діні в силу іншого твердження (наприклад: у суперечці про певну ділянку землі, в якій заявляється право власності на підставі спадщини, хоча немає жодного доказу цього, оскільки є можливість заявити щодо тієї самої ділянки твердження «її куплено мною», тобто твердження, що я купив її в іншої людини).

Обґрунтування міго — одне з найглибших обґрунтувань у Відкритій Торі. Коли рав Аврагам Софер, онук Хатам Софера, побував у Ребе, він сказав йому, що у нього є переказ, що передавався з покоління в покоління від його предка Хатам Софера, що найглибші таємниці Тори приховано в тій частині Тори, яка присвячена міго. Ребе відгукнувся, що й у нього є такий переказ[1].

Приклади міго в Гемарі

Один приклад закону міго — у трактаті «Бава батра» 35, б: є галаха, що якщо людина прожила три роки на певній ділянці землі, то ділянка перебуває в її хазаці. Є й ще одне правило, що в нееврея взагалі немає сили хазаки трьох років (доказу, заснованого на хазаці людини на ділянці протягом трьох років), і якщо людина стверджує, що купила ділянку в нееврея, і це її єдиний доказ, то, зрозуміло, і в єврея немає хазаки. Але у випадку, коли сам єврей перебував на ділянці протягом трьох років і виходить, що він міг би в силу цієї хазаки стверджувати, що ділянка його, то, навіть якщо він висуває інше твердження, наприклад, що купив її в нееврея і він сам свідчить про те, що нееврей купив ділянку в єврея, то це твердження вважається сильним твердженням.

Обґрунтування цього закону

Крім основи «ма лі лешакер», згаданої в Гемарі як з'ясування й оцінка того, що людина не брехун, адже вона могла б заявити вигідніше твердження, є й відомий підхід, багаторазово згадуваний в ахаронім, і на чолі їх автор «Барух таам»[2], що міго — це сила в законах «тоен ве-ніт'ан», за якої людина може скористатися силою того твердження, яке вона могла б заявити, і застосувати її в нинішньому твердженні[3].

Дехто визначив закон міго як силу мухзака, адже оскільки він міг заявити інше твердження і в його силах було виграти майно, його закон як у «мухзака», — людини, в якої майно перебуває у володінні, адже духовно майно в його володінні та в його силах, і в силу відомого правила «га-моці ме-хаверо» він виграє майно[4].

Згідно з хасидутом

Це обґрунтування фактично поєднує внутрішню частину Тори з відкритою частиною Тори[потрібне джерело]. Оскільки обґрунтування міго — це надання сили людині в силу твердження, якого вона не заявляла, а яке вона в змозі заявити. Основа, закладена в цьому, в тому, що, коли людина заявляє про власність і в неї є певний доказ її власності, в силу якого вона може виграти за законом Тори, то ще до того, як вона подала доказ, ми розглядаємо річ так, ніби вона в її власності, і оскільки так, коли вона висуває інше твердження про власність, для якого в неї немає взагалі жодного доказу, ми все ще розглядаємо її як власника речі, і не можна вилучити її в неї без доказу.

Примітки

  1. ^ Так розповідав і рав Йосеф-Іцхак Вільшанський.
  2. ^ Тесть рабі Хаїма з Цанза.
  3. ^ Рабі Ельханан Вассерман, «Ковец шіурім» частина 2[потрібне джерело: потрібне точніше джерело].
  4. ^ Рабі Яаков-Ісраель Каневський у своїй книзі «Кегілот Яаков» і рабі Шимон-Єгуда Шкоп у своїх хідушім до трактату «Бава меція».

Повідомити про помилку на цій сторінці