Перейти до вмісту

Хазака трьох років

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено.
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено.

חזקת שלש שנים היא דין מדיני חזקה האומר כי כאשר אדם מתגורר או משתמש בקרקע בתקופה של שלושה שנים רצופות, יש בהשתמשות זו לתת לו חזקת בעלות, כלומר שההנחה הראשונית והוודאית היא שכל אדם המתגורר בקרקע מסוימת בצורה של בעלות, ולא היה איש שמחה בפניו, יש להניח ב"מושכל ראשון" שהיא שלו עד שיתברר אחרת.

Основа закону

У Гемарі (Бава батра 29, а) від імені Рави наводиться, що основа цього закону ґрунтується на тому, що людина зберігає свій шетар лише протягом трьох років. Після трьох років людина вже не зберігає свої шетари, а отже, навіть якщо в неї немає такого шетара, вона вважається власником.

У міркуванні Рави розійшлися коментатори. Рішонім на місці, як-от Рамбан і Рашба, пояснюють, що основою володіння є саме користування землею як власниками, а претензія «ахві штарах» (покажи свій штар) є претензією, яка може зіпсувати цю хазаку, оскільки існує зустрічний доказ: якщо ти справді купив землю в мене, де докази? Після трьох років, протягом яких уже не прийнято зберігати штари, оскільки власники почуваються впевнено після того, як уже три роки ніхто не протестував перед ними, немає звичаю зберігати штари, і отже досить проживання на землі, щоб воно слугувало хазакою володіння.

Єдиним є автор «Кцот га-хошен», який пояснює слова Гемари буквально і встановлює, що йдеться справді про певну постанову мудреців, яка охороняє права людини після закінчення певного періоду, протягом якого вона вже не може зберігати свої штари, і постанова полягає в тому, що на людину покладено відповідальність стежити, щоб ніхто не жив на її землях протягом такого тривалого періоду, як три роки, без протесту й висловлення незгоди, а якщо вона цього не зробила — вона втратить землю на користь того, хто на ній проживає, за браком доказів.

Визначення закону

Чи слугує хазака трьох років фактично доказом чи ні? Тобто коли є свідки, які свідчать про те, що певна людина проживала на землі протягом трьох років, чи є в цьому свідчення також про її володіння землею, чи свідчення лише про факт, що людина проживала на землі протягом трьох років, і лише після цього факту встановлюється закон — чи то в силу постанови, чи іншої претензії, — що земля перебуває в її хазаці, доки не буде доведено інше. Це питання можна поставити в залежність від кількох основ: одна згадана (чи є хазака трьох років хазакою володіння, чи постановою мудреців), а також, згідно з думкою, що хазака трьох років є хазакою володіння, це питання можна поставити в залежність від сумнівів ахронім[1]: чи є хазака рішенням, чи припущенням у разі сумніву, тобто способом дії Тори там, де немає доказу.

Галахічний наслідок цього питання такий: прийде людина і засвідчить, свідченням одного свідка, яке є свідченням, дієвим лише щодо клятви, що інша людина володіла землею протягом трьох років. Чи може таке свідчення допомогти звільнити його від клятви (згідно з думкою, що підтримувальний свідок звільняє від клятви)?

בשולחן ערוך (חושן משפט סימן קמ"ה) נפסק: "אם הביא עד אחד שאכלה ג' שנים, מחזיר הקרקע ולא הפירות, מהאי טעמא. ואין צריך לומר כשאין עדים כלל על אכילת הפירות שמחזיר הקרקע ולא הפירות... בכל אלו, ישבע המערער שלא מכר ולא נתן לו כלום, ותחזור לו הקרקע, וישבע המחזיק שאינו חייב לו כלום מהפירות שאכל, ויפטר". השאלה היא האם פסק השולחן ערוך שהמחזיק חייב לישבע שאינו חייב למערער מהפירות שאכל בקרקע, היא גם באופן שהעד מעיד שאכלה ג' שנים? לכאורה לפי הדיעות בראשונים שעד אחד המסייע פוטר משבועה, אם כן מכיוון שיש עד אחד שמעיד שאכלה שלש שנים, אזי אם נחשיב חזקת שלש שנים כראיה, נמצא שיש כאן עד המסייע, כלומר עד המעיד שהקרקע שייכת למחזיק.

Це питання обговорювали великі законовчителі. Автор «Га-Трумот»[2] навів із цієї сугії доказ, що справді один підтримувальний свідок не звільняє від клятви гесет, а саме згідно з постановою Рамбама[3] і «Шулхан аруху» тут, що відповідач зобов'язаний скласти клятву гесет щодо плодів, які він з'їв, і звільнитися від них, хоча є свідок, що його підтримує, який свідчить, що він користувався ділянкою три роки, — адже за його свідченням плоди належать йому. І його слова наведено в «Бейт Йосеф»[4]. А «Тур» там заперечив авторові «Га-Трумот», і його міркування роз'яснили Магаріт і «Кнесет га-гдола» (посек): свідок свідчить лише про те, що той користувався ділянкою 3 роки, але не свідчить ясно, що ділянка належить йому, тобто хазака трьох років не має сили доказу, а є лише дією хазаки; і відповідно до їхніх слів розв'язав труднощі «Гідулей трума» там, і висловив у своєму розв'язанні подив тим, як можна взагалі не розуміти цього доказу.

Рішення Цемах Цедека

אדמו"ר הצמח צדק[5] כותב שלכאורה בעל התרומות צודק יותר, וכל זה אם הלכה זו הייתה מבוארת בגמרא בפירוש. אבל מדברי הרמב"ם אין זה ראיה, כי הרמב"ם סובר שאף בשני עדים שמעידים על חזקה דג' שנים עם כל זה צריך הנתבע לישבע שבועת היסת כיון שאין מעידים בבירור שהיא שלו רק מדין חזקה (כלומר שסברתם היא שחזקת שלש שנים אינה ראיה אלא חזקה), אם כן כל שכן בעד אחד, אבל לדברי האומרים דכשיש לו חזקה אינו צריך לישבע היסת, אז ודאי ראוי שגם כשיש עד א' שאכלה ג' שנים אין צריך לישבע על הפירות, למאן דאמר דעד אחד המסייעו פוטרו משבועת היסת, ואם כן קשה על השולחן ערוך שפוסק שלא כהרמב"ם לענין חזקת שלש שנים[6] וכותב כי "זה שהחזיק שלשה אין מוסרין אותו לשבועה" אם כן למה פסק כאן[7] "בכל אלו ישבע המערער", כלומר אף אם הביא עד אחד שאכלה ג' שנים, והרי כיון שחזקה פוטרת משבועת היסת הרי יש לו עד המסייעו ויפטרנו מהיסת, וצריך לתרץ קושיא זו ולומר שהבית יוסף סובר שיש לצרף כאן שני שיטות: 1. שיטת בעל התרומות שסובר שעד המסייע אינו פוטר משבועת היסת, 2. השיטה שחזקת שלש שנים אינו פוטר משבועת היסת מכיוון שאינו ראיה גמורה אלא הנהגת חזקה, ובצירוף שני שיטות אלו מחמיר הבית יוסף לומר שעליו להשבע.

Примітки

  1. ^ У «Кунтрес га-сфекот»
  2. ^ Брама 21, частина 5, закон 2
  3. ^ Розділ 16 «Тоен»
  4. ^ Кінець розділу 84
  5. ^ «Хошен мішпат», розділ 21
  6. ^ У розділі 140, пункт 2
  7. ^ У розділі 145, пункт 4

Повідомити про помилку на цій сторінці