Перейти до вмісту

Ліозненські постанови

Матеріал з Хабадпедії
Перші Ліозненські постанови[1]

Ліозненські постанови — серія постанов, оприлюднених за часів проводу Алтер Ребе, які мали на меті обмежити приїзди хасидів до Ліозно.

Передісторія постанов

До 5537 року (1776/1777) рабі Менахем-Мендл з Городка, Алтер Ребе, рабі Аврагам з Каліська і рабі Іссахар-Бер з Любавичів були провідниками хасидизму в Литві та Білій Русі. У 5537 році (1776/1777) рабі Менахем-Мендл з Городка і рабі Аврагам з Каліська переселилися до Ерец-Ісраель; у той період р. Іссахар-Бер залишив свою посаду і став хасидом Алтер Ребе, тож Алтер Ребе сам керував хасидським рухом у Литві та Білій Русі[2]. За вісім років хасидизм розрісся до величезних масштабів, і тисячі хасидів щомісяця приїжджали стукати у двері Алтер Ребе, просити в нього поради й отримувати від нього настанови в служінні Всевишньому.

Дедалі більший потік хасидів зробив прийом хасидів на особистий єхідут нездійсненним завданням, і старійшини хасидів зібралися, щоб порадитися, як зменшити наплив охочих увійти на єхідут, і зрештою вони видали перелік обмежувальних постанов, які дістали назву «Ліозненські постанови», оскільки їх було встановлено, коли Алтер Ребе оселився в Ліозно в 5543 році (1782/1783)[3].

Загалом Алтер Ребе дуже любив порядок і вимагав від своїх хасидів бути впорядкованими[4], і це виявилося також у тому, що він підтримав постанови, оприлюднені старійшинами хасидів, і вимагав від хасидів чинити згідно з ними.

Перші постанови було оприлюднено в 5543 році (1782/1783), а в 5558 році (1797/1798) постанови було оприлюднено знову з додаванням кількох нових постанов[5].

Постанови

  • Кожен хасид має право приїжджати до Ліозно лише один раз на рік[6].
  • Хасид, який уже одного разу був у Ребе, має право приїжджати лише в Шабати мевархім.
  • Не можна приїжджати до Ліозно в місяці хешван і нісан.
  • Перш ніж увійти до Ребе на єхідут, слід винайняти в місті житло на два тижні й займатися підготовкою до єхідуту.
  • Ніхто з тих, хто приїжджає до Ліозно, не може зупинятися на постій на власний розсуд, а лише через відповідального.
  • Написання записки з проханням про благословення в Ребе має відбуватися вдома, до поїздки до Ліозно[7].

Дотримання постанов

Алтер Ребе рішуче написав хасидам, щоб вони дотримувалися цих постанов: «Тепер же я приходжу із суворою постановою, рівною для кожної душі з анаш, які їдуть до нашого стану: якщо хтось порушить одну з усіх цих постанов зловмисно — хай буде душа його вловлена в тенета херему»[8].

В іншому листі Алтер Ребе додає і пише габаям і тим, хто опікується гостями, що приїжджають до Ліозно: «До них подвоюється моє прохання всім серцем і всією душею: наглядати відкритими очима, піклуватися воістину з душевною дбайливістю, стримувати народ Г-сподній, що їде до нашого стану, і застерігати їх усією душею, щоб не завдавали мені досади й душевної скорботи поїздкою не в свій час».

Скасування Ліозненських постанов

У постановах, оприлюднених у 5556 році (1795/1796)[9], деякі обмеження було посилено[10], але загалом обмеження було значно пом'якшено, і головне — хасидам дозволили приїжджати двічі на рік.

До нас не дійшли свідчення про те, наскільки суворо хасиди дотримувалися постанов, однак нам відомо[11], що на річницю звільнення і визволення Алтер Ребе з ув'язнення, 19 кислева 5560 року (17 грудня 1799), їх уже було повністю скасовано[12].

Додаткова література

Примітки

  1. ^ Надруковано в «Ігрот кодеш» Алтер Ребе («Кегот», 5740. 5747. 5781), с. 53.
  2. ^ Вступ до «Ігрот кодеш» Алтер Ребе (видання 5772), с. 41.
  3. ^ Там само, с. 35.
  4. ^ «Початок шляхів хасидизму — це служіння в порядку і поступовості» («Сефер га-сіхот» 5700, с. 152). «Бааль-Шем-Тов був упорядкований, рав Магід з Межиріча суворо дотримувався порядку, а наш Ребе, Алтер Ребе, навчав хасидів бути впорядкованими» («Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 3, с. 404).
  5. ^ Оригінальні рукописи постанов, на яких стоять підписи старійшин хасидів, зберігаються у зібранні рукописів Ребе Раяца в Любавицькій бібліотеці.
  6. ^ Окрім чотирьох часів на рік, коли всі можуть приїжджати до Любавичів, за умови, що в них буде достатньо грошей, щоб купити їжу і винайняти місце для ночівлі: Сімхат Тора, Шабат Ханукі, Пурим і Шабат Шува.
  7. ^ У книзі «Меа шеарім» наводиться ще одна постанова: оскільки в «ганахот» маамарів хасидуту Алтер Ребе намножилося помилок переписувачів, кожен із хасидів, які приїжджають до Ребе, зобов'язаний привозити з собою всі наявні в нього рукописи, щоб брат Алтер Ребе виправив у них помилки, а якщо він не привезе наявні в нього рукописи — його не пустять на єхідут.
  8. ^ «Сефер га-толдот» Алтер Ребе, частина 4, сторінка 70.
  9. ^ Постанови було оприлюднено в понеділок, 27 адара I 5556 року (7 березня 1796).
  10. ^ Хасидам не дозволялося приїжджати в Шабат Ханукі; кожен, хто бажав поїхати до Ліозно, мав заздалегідь запитати трьох старійшин хасидів у своєму місті, і лише якщо вони не знайдуть відповіді на його запитання, йому дозволялося їхати, тощо.
  11. ^ «Сіхот кодеш» 5717, с. 143.
  12. ^ У книзі «Толдот Хабад бе-Русія га-совєтіт» рав Шалом-Дов-Бер Левін пов'язує скасування постанов із тим, що тоді почалася суперечка між Алтер Ребе і рабі Аврагамом з Каліська, і дехто перестав визнавати його провідником усього хасидизму, а лише провідником руху Хабад, і відповідно кількість хасидів, які їздили до нього, зменшилася.

Повідомити про помилку на цій сторінці