Йосеф Енгель
| Йосеф Енгель | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5619 (1858/1859) |
| Дата смерті | 1 хешвана 5680 (25 жовтня 1919) |
| Місце поховання | кладовище у Відні |
| Місце діяльності | Краків |
| Рід діяльності | рабин[В] |
| Посада | голова рабинського суду Кракова, рабин міста Краків |
| Учителі | Дов-Бер Шейнкель, магід із Тарнова, Адмор із Сохачева, автор «Авней незер» |
| Сім'я | |
| Батько | р. Герцль |
Рабі Йосеф Енгель (5619-5680) був талмід-хахамом, який жив за доби Ребе Рашаба. Служив рабином міста Краків і главою єшиви та уклав десятки важливих книг Тори[1].
Біографія
Дитинство
Народився на сьомий день свята Ханука в 5619 році (1858/1859) у містечку Тарнів (Польща) у родовитій родині з роду хасидів Цанза, у батька р. Герцля, який був одним із перших хасидів Адмора «Діврей хаїм», і в матері, родина якої також була увінчана великими людьми й хасидами.
У дитинстві батько повіз його отримати благословення від свого ребе, «Діврей хаїм» із Цанза. У вісім років почав навчатися в магіда з Тарнова р. Дов-Бера Шейнкеля, але ще до того, як став бар міцва, перестав сидіти перед своїм учителем, і відтоді до кінця своїх днів навчався самостійно у себе вдома, де старанно займався в книжковій кімнаті свого батька.
Під час сну йому відкривалися численні хідушім Тори. На стільці біля його ліжка лежали пергамент і перо, і, прокидаючись, він негайно записував усі подробиці сну[2].
У 5638 році (1877/1878), у віці 19 років, одружився з дочкою одного з хасидів Адмора із Сохачева, автора «Авней незер».
Його служіння головою рабинського суду в Кракові
Близько 5665 року (1904/1905) йому запропонували служити даяном у рабинському суді міста Краків.
На одному з перших засідань, у яких він брав участь як член рабинського суду, він намагався триматися скромно, але коли висловив свою галахічну думку в обговоренні, стала помітною його величезна геніальність, і голова рабинського суду рав Йосеф Ледербергер підвівся зі свого місця і постановив йому сісти на його місце і відтепер служити головою рабинського суду Кракова.
Про міру поваги до нього з боку його вчителя, автора «Авней незер», свідчить те, що в одну із субот, коли він гостював у свого вчителя, він залишився після молитви в синагозі, заглиблений у навчання, і раптом помітив, що залишився сам, а вся громада вийшла проводжати Адмора. Він поспішив вийти надвір і приєднатися до інших хасидів і від великого поспіху забув одягнути пальто перед виходом. Коли Адмор побачив, що він без пальта в такий холод, він одразу вигукнув: «Ах, сувій Тори оголений!» — і зняв із себе пальто й віддав його рабі Йосефу Енгелю.
Відхід з життя
У свято Сукот 5680 року (9 жовтня 1919) сидів у своїй суці, попри сильний холод, захворів на тяжке запалення легень і зліг, і більше не встав.
Помер 1 хешвана 5680 року (25 жовтня 1919) і був похований на цвинтарі у Відні.
Його метод вивчення
Хоча р. Йосеф навчався власними силами, є ті, хто стверджує, що його метод навчання заснований на вченні Магараля і Рамаа з Фано.
У багатьох моментах його метод навчання справді дотикається до методу навчання Рогачовського гаона, і так одного разу висловився Ребе посеред сіхи, коли вказав щодо якогось питання на книги р. Йосефа Енгеля («Бейт га-оцар» і «Леках тов») і водночас указав також на книгу Рогачовського гаона («Цафнат паанеах»): «Узагалі дивно, що не помічають, наскільки Рогачовський гаон і р. Йосеф Енгель загалом подібні у своєму методі навчання.
Насправді між ними є дві загальні відмінності: а. Рогачовський гаон пише стисліше і пише в найзагальніший спосіб, він дає правила на всю Тору цілком. На відміну від р. Й. Енгеля, який, хоча й пише просторо, усе ж це не та широта, що в Рогачовського гаона. б. У Рогачовського гаона знаходять багато хідушім, на відміну від р. Й. Енгеля, у якого, хоча, безсумнівно, теж є хідушім, але хідушім нових тем та особливих визначень і понять, як у Рогачовського гаона, я досі не знайшов.
Однак водночас знаходять між ними спільні риси: обидва вони шукають загальну тему і загальне визначення, яке можна знайти в кількох питаннях Тори, і навіть від «мамона» до «ісура» або від «агади» до «галахи», — і це є в них обох»[3].
Ребе цитує його хідушім безліч разів; найпомітніший із них — щодо визначення шліхуту, наведеного в його книзі «Леках тов»[4].
Його книги
Більшу частину своїх днів він був віддалений від людей і заглиблений у свій світ і в написання своїх праць; за своє життя він написав сто одну книгу, але більшість із них до нас не дійшли, і сьогодні відомо приблизно про двадцять книг, що пережили потрясіння Голокосту, серед них:
- «Шів'їм панім ла-Тора» — сімдесят відповідей на одне запитання (у темі «гетер міцтареф ле-ісур»)[5].
- «Леках тов» — дослідження.
- «Атван де-орайта» — дослідження.
- «Ціюнім ла-Тора» — дослідження.
- «Гільйоней га-Шас» — глоси на розділи «Зраїм» і «Моед» — Вавилонський і Єрусалимський Талмуд.
- «Бен порат» (дві частини) — запитання й відповіді.
- «Бейт га-оцар» (дві частини) — енциклопедія.
- «Шав де-нехемата» — кунтрес у питаннях агади, для піднесення душі його матері.
- «Шеерит Йосеф» — на трактат «Кідушин», на «Хідушей Магаріт» до «Кідушин» і на книгу «Авней мілуїм»[6].
- «Оцрот Йосеф» — 5 частин: частина 1 — хідушім на «Йоре деа». Частина 2 — про тему швіїт у наш час. Частина 3 — містить респонс про агуну. Частина 4 — містить вісім проповідей. Частина 5 — «Маамар левана», «Маамар ле-Давид».
- «Гвурот шмонім» — вісімдесят відповідей на одне запитання в Талмуді[7].
Твори в каталозі HebrewBooks
Книжки автора в каталозі бібліотеки HebrewBooks.org на Хабадпедії: 23. Каталог HebrewBooks.
Показати всі книжки (23)
- «Атван де-Орайта» («Літери Тори», арам.) אתוון דאורייתא
- «Бейт га-оцар» («Скарбниця»), частина 1 בית האוצר א
- «Бейт га-оцар» («Скарбниця»), частина 2 בית האוצר ב
- «Бейт га-оцар» («Скарбниця»), частини 1–2 בית האוצר חלק א-ב
- «Бен порат» («Плодоносна гілка»), частини 1–2 בן פורת חלק א-ב
- «Гвурот шмонім» גבורות שמונים
- «Гвурот шмонім» גבורות שמונים
- «Гільйоней га-Шас» («Нотатки на берегах Талмуду») — Зраїм, Моед גליוני הש"ס - זרעים מועד
- «Гільйоней га-Шас» («Нотатки на берегах Талмуду») — Зраїм, Моед גליוני הש"ס - זרעים מועד
- «Гільйоней га-Шас» («Нотатки на берегах Талмуду») — Моед גליוני הש"ס - מועד
- «Гільйоней га-Шас» («Нотатки на берегах Талмуду») — Нашім і Незікін גליוני הש"ס - נשים ונזיקין
- «Гільйоней га-Шас» («Нотатки на берегах Талмуду») — Нашім і Незікін גליוני הש"ס - נשים ונזיקין
- «Леках тов» («Добре вчення») לקח טוב
- «Оцрот Йосеф» («Скарби Йосефа») אוצרות יוסף
- «Оцрот Йосеф» («Скарби Йосефа») אוצרות יוסף
- «Оцрот Йосеф» — про сьомий рік (швіїт) у наш час אוצרות יוסף - שביעית בזמן הזה
- «Хосен Йосеф» («Сила Йосефа») חוסן יוסף
- «Ціюним ла-Тора» ציונים לתורה
- «Ціюним ла-Тора» ציונים לתורה
- «Ціюнім ла-Тора» ציונים לתורה
- «Шеєріт Йосеф» («Залишок Йосефа») שארית יוסף
- «Шівім панім ла-Тора» («Сімдесят облич Тори») ע’ פנים לתורה
- «Шівім панім ла-Тора» («Сімдесят облич Тори») ע’ פנים לתורה
Примітки
- ^ Більшість книг не пережили Голокост і до нас не дійшли.
- ^ Однієї ночі йому наснилося, що Адмор р. Єгошуа з Белза помер, а це було за його життя, і в рукописі цього сну написано, що він вагався, чи оприлюднювати це, щоб молилися про скасування злого присуду…
- ^ Сіха останнього дня Песаха 5736 року (22 квітня 1976) («Сіхот кодеш» 5736, ч. 2, § 10).
- ^ Див., наприклад, у сіхі «„Двар малхут“ Хаєй Сара» 5752 року (1991/1992).
- ^ Ця книга — його перша книга. Про його книгу «70 панім ла-Тора», а також про його книгу «Гвурот шмонім» (у якій одне запитання розв'язується сімдесятьма або вісімдесятьма відповідями) одного разу висловився рав Дов-Беріш Вайденфельд, глава єшиви «Чебін»: «Не думайте, що р. Йосеф розв'язав запитання вісімдесятьма способами, а потім уклав назву „Гвурот шмонім“, — навпаки, він спочатку так її назвав, а потім написав вісімдесят відповідей; але якби він захотів назвати це, наприклад, „Гвурот меа“, він був би спроможний написати сто відповідей».
- ^ Рукопис цієї книги врятував онук автора, Давид Моргенштерн, під час своєї втечі з міста Краків під час Другої світової війни, і коли той оселився в Нью-Йорку, він передав цю книгу до друку на кількох умовах, серед них — що дотримуватимуться тексту рукопису, але насправді цієї умови не було дотримано, і друкарі спотворили й змінили в книзі багато що. У цьому виданні книга названа «Хосен єшуот». Однак за порадою кількох рабинів згаданий надрукував нове, виправлене видання і дав йому назву «Шеерит Йосеф» — оскільки вона залишок з усіх його книг, що пропали раніше, ніж були надруковані (див. передмову до цієї книги).
- ^ Слід зазначити, що в тшурі Рапопорт-Ман 5779 року (2018/2019) опубліковано святий рукопис листа, у якому Ребе просить цей кунтрес [серед іншого] для своєї бібліотеки.
Код особи: № 5295166300