Звичаї Хай елула
Відтоді як стало відомо, що вісімнадцятий день місяця елул — день народження Бешта і нашого Алтер Ребе — заведено, у кількох місцях і особливо в синагогах Хабаду, робити його днем-фарбрейнгеном з розповідями про діяння праведників, зміцненням на шляхах хасидів загалом і в агават Ісраель зокрема та прийняттям рішень про постійне виділення часу для вивчення Тори — нігле і ністар. З особливим натхненням святкують цей день народження в домі Ребе, і Адмор промовляє слова натхнення про Тору і служіння, а іноді — також хасидський маамар[1].
Рабі Гілель із Паричів свідчив від імені свого вчителя рабі Мордехая з Чорнобиля, що той чув від свого батька «Меор ейнаїм», що 18 елула народився Бешт своїм тілом, духом і душею. Тілом — при своєму народженні. Душею — розкриттям йому його святого вчителя. Духом — своїм загальним розкриттям народу Ізраїлю[2].
У служінні Б-гові
У місяці елул — розкриття «Ані ле-доді» через ітаруту-ді-лтата, а суть і зміст підготовки до цього — у тшуві й скрушеному серці, у дванадцять днів між Хай елула і Рош га-Шана.. У ці дванадцять днів підготовка полягає в складанні звіту душі за дванадцять місяців року, день за місяць, день за місяць. Хай елула — день звіту душі за минулий місяць тішрей, і під час складання цього звіту треба згадати всі рішення, які людина прийняла на себе в місяці тішрей, як у «сур-мера», так і у «ве-асе тов», і скільки з цих рішень справді було виконано. Таким чином має складатися звіт душі й в інші дванадцять днів підготовки, кожного дня відповідно до місяців року[3].
Щодо служіння днів починаючи з Хай елула мій тесть, святійший Адмор, пояснив, що ці дванадцять днів є днями звіту душі за всі дванадцять місяців минулого року — день за місяць, день за місяць. Хай елула — це день звіту за минулий місяць тішрей, переддень Рош га-Шана — це день, встановлений для звіту душі за місяць елул, який є останньою підготовкою до служіння Рош га-Шана, щоб отримати добрий запис і скріплення печаткою за вивчення Тори, виконання заповідей і служіння серця — разом із добрим і солодким роком у матеріальному[4].
А у високосний рік треба сказати, що звіт душі за два місяці адар [буває] в один день, адже їхня назва одна — і багато з їхніх аспектів[5].
До 5731 року (1970/1971) Ребе проводив фарбрейнген у Хай елула, коли він припадав на Шабат. А з 5731 року (1970/1971) і далі проводив фарбрейнген у цей день щороку. На цих фарбрейнгенах Ребе виголошував сіхот і маамар хасидуту.
Промовляння Таханун
У «Сефер га-сіхот» 5703[6] сказано: у вівторок 17 елула 5653 (29 серпня 1893), після навчання, каже мені мій батько [Магарашаб]: завтра — у середу [18 елула] — рано-вранці, занурся в мікву, і не кажи Таханун.
У книзі «Ємей берешит»[7] розповідається, що в молитві Мінха 18 елула 5710 (31 серпня 1950), перед повторенням молитви хазаном, Ребе (який тоді молився перед амудом) звернувся до присутніх і запитав натяком, чи кажуть Таханун. І йому відповіли, що не кажуть, і він не сказав Таханун.
У щоденникових записах 5724 року (1963/1964) розповідається, що 18 елула Ребе вдарив себе в груди при «Слах лану» (як заведено в молитві, у якій кажуть Таханун), після цього запитав, чи є наречений, і через це не сказали Таханун.
У 5749 році (1988/1989) Ребе запитали про промовляння Таханун 18 елула, і він відповів письмово: у справах, що залежать від почуття — не слід питати, оскільки це доказ того, що почуття немає.
Примітки
- (Частину матеріалу статті взято з книги «Оцар мінгагей Хабад»)