Перейти до вмісту

Виймання держаків Ковчега Завіту

Матеріал з Хабадпедії
Вилучення жердин Ковчега Завіту
(основні джерела)
Легенда Книга Шмот, розділ 25, вірш 15
«Мішне Тора» Рамбама «Сефер Авода», Закони храмового начиння та тих, хто в ньому служить, розділ 2, галаха 13
Книги підрахунку заповідей «Сефер га-міцвот», заповідь-заборона 86
«Сефер га-хінух», заповідь 96

Заборона вилучати жердини Ковчега Завіту — це заборона (заповідь-заборона) виймати жердини (дрючки), призначені для перенесення Ковчега Завіту, із кілець, які їх тримають. Ця заборона діє й після побудови Храму, коли цими жердинами не користуються для перенесення Ковчега. Заборона входить до числа 613 заповідей.

Ця заповідь-заборона, що міститься в тижневому розділі «Трума», — одна з трьох заповідей-заборон, які стосуються храмового начиння та одягу когенів і містяться в тижневих розділах «Трума» та «Тецаве». Дві інші заборони — заборона відокремлювати нагрудник від ефода і заборона роздирати мантію.

Джерело заповіді

У кільцях ковчега будуть жердини, не мають вони виніматися з нього

— Шмот 25, 15

Із законів заповіді

Ця заповідь належить до заповідей, які діють в усіх поколіннях, бо весь час, поки в нас є Ковчег, ми зобов'язані стерегтися, щоб не виймати з нього жердин, аби, якщо знадобиться перенести Ковчег з місця на місце заради війни чи з будь-якої іншої причини, Ковчег був уже готовий, щоб левіти могли нести його з його жердинами.

Зі змістів заповіді

Одна з причин заповіді — те, що це входить у вшанування Ковчега, оскільки Ковчег — місце перебування Тори, а вона — вся наша суть і наша честь, і ми зобов'язані виявляти йому всіляку пошану й усіляку велич, наскільки це в наших силах.

Бо, може, знадобиться вийти з Ковчегом кудись швидко, і може статися, що через метушню й поспіх не перевірять як слід, чи досить міцні жердини Ковчега, і, може, не дай Б-г, Ковчег упаде, а це неповага до нього. Тому треба завжди бути готовими, і нехай вони не виймаються з нього та будуть дуже міцними, щоб не сталося біди.

І ще одна причина: форма всього храмового начиння має натякати на великі вищі поняття, щоб людина спонукалася до добра, розмірковуючи про них, і Б-г побажав для нашого блага, щоб ця форма не псувалася навіть на час.

У хасидуті

Просте бажання — Тора його ремесло

«Жердини» («бадім») (Ковчега), як роз'яснено в Зогарі, — від слова «поодинокі» (як «кетонет бад» — лляний хітон, а льон називається «бад», бо його стебла ростуть поодинці). Отже, «жердини Ковчега» натякають у вищих світах на світ єдності та простоту Суті Ейн Соф, благословенний Він, а в служінні людини — це просте бажання до Святого, благословенний Він, і повна самовіддача Святому, благословенний Він, у досконалому бітулі.

Ковчег — це той, у кого Тора — його ремесло (як Рашбі), і в нього всі ці аспекти присутні постійно — «не мають вони виніматися з нього»[1].

«Тамхін де-орайта»

Ребе Раяц роз'яснює, що кільця й жердини Ковчега, за допомогою яких тримають Ковчег, — це люди, які володіють Торою тілом, духом і на ділі, які також установлюють час для вивчення Тори.

Бо кільця Ковчега — це ті, хто завжди підтримує знавців Тори в усіх їхніх потребах, подібно до кілець, прикріплених до Ковчега.

А жердини Ковчега — це люди, зайняті справами, і вони також мають заслугу Тори тих, хто вивчає Тору, подібно до того, як Іссахар і Звулун уклали товариство, і Тора Іссахара належить також Звулуну[2].

Установлення часу для вивчення Тори

Цемах Цедек роз'яснює, що суть Ковчега — це вивчення Тори, і є обов'язок установлювати час для вивчення Тори, але насправді Тора вища за визначений час, і всякий час має бути встановленим і пов'язаним із Торою, і тому є повеління, що жердини Ковчега завжди мають бути закріплені в Ковчегу й не виймаються з нього; так само й у вивченні Тори: якщо з якоїсь причини в нього не вийшов установлений час для вивчення Тори, нехай він одразу буде готовий перенести його на інший час і вивчити тоді те, що пропустив (і в цьому сенс вислову «установлення часів» у множині, бо вивчення Тори має бути постійним — «зроби свою Тору постійною», — бо всякий час — її час)[3].

Примітки

  1. ^ «Сефер га-маамарим 5665», с. 163–164.
  2. ^ Маамар, що починається словами «Пада ве-шалом», 5687.
  3. ^ «Ор га-Тора», «Шир га-ширім», частина 2, с. 536.

Повідомити про помилку на цій сторінці