Перейти до вмісту

«Ав га-рахамім»

Матеріал з Хабадпедії

Молитва «Ав га-рахамім» — це уривок молитви, встановлений для промовляння перед молитвою Мусаф святого Шабату, у пам'ять про вбитих під час погромів хрестових походів у 4856 році.

(Ця стаття не розглядає уривок «Ав га-рахамім», який промовляють під час виносу і внесення сувою Тори).

Історія

У Середні віки, з посиленням могутності християн у Європі, папа закликав до звільнення Єрусалима з рук мусульман, і збройні сили, що приєдналися до Першого хрестового походу, досягли успіху в завоюванні Єрусалима.

Дорогою легіони воїнів проходили через єврейські громади, що стояли на їхньому маршруті, і систематично ставили євреїв перед вибором між хрещенням і смертю, причому багато євреїв обирали смерть в ім'я освячення Імені Всевишнього. У багатьох випадках євреї випереджали події і вбивали одне одного, щоб не дійти до становища, в якому їх змусять змінити віру.

Під час гзерот 4856 року було вбито десятки тисяч євреїв і зруйновано центральні громади Європи, і на чолі їх — громади ШУМ — Шпаєр, Вормс і Майнц, і багато євреїв зазнали тортур або були вбиті різними жорстокими смертями.

У пам'ять про ці страшні події було складено різні кінот, що увійшли в ашкеназькій традиції до Кінот на 9 ава, а також було встановлено молитву «Ав га-рахамім» для промовляння в Шабат, у якій згадують зруйновані громади: «Святі громади, що віддали життя за освячення Імені. Улюблені й милі за життя свого, і в смерті своїй не розлучилися» («Кегілот га-кодеш ше-масру нафшам аль кдушат га-Шем. Га-неегавім ве-га-неімім бе-хаєйгем у-ве-мотам ло ніфраду»), коли ми молимося, щоб Всевишній помстився за пролиту кров Своїх рабів.

У самих ашкеназьких громадах існують різні звичаї: є ті, хто промовляє її лише двічі на рік — у Шабат перед святом Шавуот і в Шабат перед 9 ава, а є ті, в кого прийнято — і такий звичай Хабаду — у всі суботи року, крім днів, коли не промовляють Таханун, і в Шабат мевархім.

Закони та звичаї

За звичаєм Хабаду в усі суботи, що припадають на дні, коли не промовляють Таханун, а також у Шабат мевархім пропускають промовляння «Ав га-рахамім», у якому є елемент скорботи.

Щодо субот чотирьох паршійот наш звичай такий, що цю молитву промовляють[1]. І хоча в багатьох громадах було прийнято її не промовляти[2], Ребе встановив у календарі «Гайом йом»[3], що слід промовляти «Ав га-рахамім» і в суботи чотирьох паршійот[4].

Водночас є одна виняткова субота, в яку промовляють цю молитву, хоча це Шабат мевархім, — у Шабат мевархім місяця сіван, оскільки в цьому місяці відбулися основні погроми[5].

У вченні хасидизму

Вислів «Ав га-рахамім» трапляється в кількох місцях молитви, наприклад під час виносу сувою Тори, у молитві «Ав га-рахамім» перед молитвою Мусаф і в доповненнях, які прийнято додавати в Грізні дні.

У хасидуті пояснюється зміна формулювань у самих Грізних днях між висловом «Ав га-рахаман», який прийнято промовляти в усі Грізні дні, і висловом «Ав га-рахамім», який прийнято промовляти в ці дні в Мусафі та в Неїлі, оскільки у вищому милосерді є два види милосердя. «Ав га-рахаман» указує на якість милосердя щодо людини в тому, у чому розум зобов'язує її пожаліти, наприклад людина, яку образив її товариш і задобрив її, — розум зобов'язує простити його і пожаліти його, але тільки до певної межі, а не якщо той знову і знову її ображатиме, і так само у вищих світах: ця якість милосердя — якість милосердя, що приходить з обмеженням.

Тоді як «Ав га-рахамім» указує на якість великого милосердя без міри, навіть там, де розум не зобов'язує простити і пожаліти, і це джерело милосердя, що приходить від рівня Кетер, який вищий за порядок сходження світів[6], а досягнення рівня «Ав га-рахамім» відбувається через попередній рівень «Ав га-рахаман»[7].

Відповідно до цього в хасидуті пояснюється формулювання псалма, який прийнято промовляти в дні місяця елул: рівень «Ав га-рахаман» відповідає віршу «Бо батько мій і мати моя покинули мене», і лише з рівня «Ав га-рахамім» приходить більше милосердя, за якого, попри це, «і Г-сподь прийме мене».

Місяць менахем-ав

У деяких зі своїх листів Ребе, зазначаючи дату в місяці менахем-ав, додає вислів «... місяця Ав га-рахамім»[8], причому сам Ребе зазначав, що сумні події, які спіткали народ Ізраїлю, сталися саме в цьому місяці, назва якого вказує на милосердя, — це подібно до батька, який любить свого сина і карає його: хоча зовні це виглядає як гвурот і суворі суди, але внутрішньо намір і мета — любов і велике милосердя[9].

Див. також

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ За звичайного календарного поєднання. Це на відміну від поєднання, за якого Рош ходеш нісан припадає на Шабат і Шабат га-Ходеш читається в сам Рош ходеш, коли не промовляють «Ав га-рахамім» у Шабат Пара через те, що це Шабат мевархім.
  2. ^ Див. «Мішна брура», розділ 685, 18: «Щодо „Ав га-рахамім“ — в „Елія раба“ від імені „Гагаот мінгагім“, що слід промовляти в них „Ав га-рахамім“, а в „Даркей Моше“ від імені Магаріля випливає, що в них не промовляють „Ав га-рахамім“, і так само переписав „Дерех хаїм“»), і так само вказав Ребе в «Щоденному кишеньковому календарі для учня» (на дати 13 адара II 5703 (20 березня 1943) і 20 адара II 5703 (27 березня 1943). Але в 5704 році (1943/1944) нічого не написано).
  3. ^ який був надрукований згодом, є «остаточною редакцією» і був складений для хасидів Хабаду, на відміну від календаря, надрукованого для широкої публіки.
  4. ^ Вислів на дату 13 адара II, вислів на дату 20 адара II.
  5. ^ «Піскей га-сідур». У джерелі звичаю були ті, в кого було прийнято промовляти «Ав га-рахамім» також у Шабат мевархім місяця іяр, але на практиці звичай Хабаду — не промовляти його в Шабат мевархім іяра, оскільки він припадає на дні місяця нісан, в усі дні якого не промовляють Таханун (див. докладно — «Оцар мінгагей Хабад» (Мондшайн), «Між Песахом і Ацерет»,) про роз'яснення переваги промовляння «Ав га-рахамім» у Шабат мевархім місяця сіван див. сіху Шабату тижневої глави «Бегар-Бехукотай» 5743.
  6. ^ «Лікутей Тора», драшім до Рош га-Шана, 62г. «Насо», 23а. Гемшех «Ве-каха» 5637, розділ 52, с. 77. «Біурей га-Танія» Естермана, розділ 45. Та інші. І див. у «Шаар га-каванот» причину того, що у формулюванні доповнення в Грізні дні є саме 8 слів, і причину того, що доповнення встановили саме в благословенні «Гвурот», щоб підсолодити їх.
  7. ^ «Торат Шмуель» 5640, частина 2, сторінка 671.
  8. ^ Див., наприклад, «Ігрот кодеш», т. 9, лист 2958.
  9. ^ Сіха Шабату благословення місяця менахем-ав, тижнева глава «Пінхас» 5710.

Повідомити про помилку на цій сторінці