Перейти до вмісту

Іслам

Матеріал з Хабадпедії
Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті
Ви можете допомогти, додавши відповідні енциклопедичні відомості. Будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Якщо ви вважаєте, що зі сторінкою все гаразд, можна зазначити це на сторінці обговорення.
Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті
Ви можете допомогти, додавши відповідні енциклопедичні відомості. Будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Якщо ви вважаєте, що зі сторінкою все гаразд, можна зазначити це на сторінці обговорення.

Іслам (арабською: ‏إِسْلاَم) — це неправдива релігія, заснована 4391 року від створення світу, за доби гаонів.

Цю релігію визначають здебільшого як монотеїстичну, тобто вона включає віру в єдиного Б-га, на відміну від християнства, усі течії якого вважаються за галахою ідолопоклонством. Визначення галахічного ставлення до ісламу встановлюється за станом віри мусульман[1].

Поширення ісламу та його основи

Основна книга, на якій ґрунтується віра ісламу, — Коран, і згідно з неправдивою вірою мусульман джерело їхньої віри починається з пророка Мухаммада, який нібито удостоївся пророцтва, і він стояв на чолі війська, яке вело завоювання й нав'язувало ісламізацію цілим народам на величезних територіях.

Мусульманська імперія, що постала, зуміла повалити дві сильні імперії, які правили доти, — Римську імперію і Перську імперію, і протягом 80 років мусульмани опанували приблизно половину площі земної кулі, від Аравійського півострова до Західної Африки, Індії, Іспанії, Франції та Хозарського царства.

У вірі ісламу голову релігійної громади називають «імам», «муфтій» або «каді», а постанови, які вони ухвалюють, називаються «шаріат», і вони ґрунтують свої слова на Сунні, Корані, тафсирі та інших книгах.

Нині іслам поділений на три основні течії: суніти (близько 80 %), шиїти (близько 15 %) та ібадити. Більшість мусульман — суніти, а меншість — шиїти, ібадити та інші. Протягом історії суніти й шиїти розділилися кожні на кілька течій, причому шиїти, які завжди були гнаною меншістю, засвоїли войовничий і жорстокий характер, і в нинішній дійсності це крайні арабські держави, які відкрито закликають до знищення Ізраїлю і Заходу, як-от Іран, повстанці-хусити в Ємені та їхні союзники.

Станом на 5785 рік загальна кількість мусульман у всьому світі становить близько 1,9 мільярда, приблизно чверть населення світу. Більшість мусульман живуть на Близькому Сході, у Північній Африці, Південній Азії та Південно-Східній Азії. На думку дослідників, якщо нинішня тенденція триватиме, то приблизно через 40 років мусульмани стануть найбільшою і найвпливовішою релігією у світі.

Політичний простір під владою мусульман простягається на великій території, майже безперервній за площею, починаючи від кордону Китаю на сході й до берегів Африки в Атлантичному океані, і від кордонів Росії на півночі до центру Африки на півдні, і на сьогодні на величезних частинах цієї території понад 90 % — мусульмани, внаслідок довгих років завоювань і релігійних воєн, примусу до зміни релігії, переслідувань і геноциду.

Станом на 5785 рік 18 % населення Держави Ізраїль належать до мусульманської релігії.

Ставлення юдаїзму до ісламу

Ця релігія монотеїстична, оскільки вона включає віру в єдиного Б-га, і на відміну від християнства, усі течії якого вважаються за галахою ідолопоклонством, визначення галахічного ставлення до ісламу встановлюється за станом віри мусульман[1], причому нині прийнятий галахічний підхід полягає в тому, що релігія ісламу (в основних її течіях) не є ідолопоклонством і навіть не включає в себе поняття «шітуф».

Відомо з книжок дослідження, і наводив це Ребе в кількох місцях, що на відміну від інших релігій, і серед них ісламу, які тримаються на людському переживанні однієї людини, яка нібито пережила духовне одкровення, — при тому що зовсім не обов'язково, що це була правдива мова, і насправді вона вигадала це зі свого серця й переконала інших вірити їй, — юдаїзм тримається на людському переживанні мільйонів людей, які удостоїлися безпосередньо пережити Б-жественне одкровення, чи то під час стояння біля гори Синай, у чудесах Виходу з Єгипту й розступлення моря Суф, чи то в Мішкані та Храмі[2].

У середині дванадцятого століття за християнським літочисленням, за доби Рамбама, ісламська група, яку прозвали «Альмохади», діяла вкрай радикально й безкомпромісно задля утвердження ісламу в землях Іспанії і здійснювала походи вбивств і жорстокого винищення, і підтяла славні єврейські громади, що розсіялися на всі боки, і багато з тих, кого вони схопили, віддали душу за освячення Імені Всевишнього, щоб не прийняти іслам[3].

У Новий час, з розвитком єврейських громад у країнах ісламу, виникла потреба у створенні міжнародної рабинської організації, щоб допомагати місцевим єврейським громадам. Ця потреба посилилася з підписанням «угод Аврагама» і з відкриттям ісламських держав, як-от Об'єднані Арабські Емірати, для ізраїльських туристів і ділових людей.

5779 року (2018/2019) рав Менахем-Мендл Хітрик заснував організацію «Союз рабинів у ісламських країнах», що діє задля допомоги єврейським громадам, які діють у країнах з мусульманською більшістю.

Зовнішні посилання

Див. також

Примітки

  1. ^ 1 2 Лист від 9 тамуза 5740 (23 червня 1980), надрукований (у перекладі з англійської) у тижневику «Кфар-Хабад», випуск 2066, с. 15.
  2. ^ Див. для прикладу «Море ле-дор навох», частина 3, сторінка 79, та інші.
  3. ^ Рамбам і мусульманські екстремісти.

Повідомити про помилку на цій сторінці