Іслам
Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті
| ||
| Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті | |
Іслам (арабською: إِسْلاَم) — це неправдива релігія, заснована 4391 року від створення світу, за доби гаонів.
Цю релігію визначають здебільшого як монотеїстичну, тобто вона включає віру в єдиного Б-га, на відміну від християнства, усі течії якого вважаються за галахою ідолопоклонством. Визначення галахічного ставлення до ісламу встановлюється за станом віри мусульман[1].
Поширення ісламу та його основи
Основна книга, на якій ґрунтується віра ісламу, — Коран, і згідно з неправдивою вірою мусульман джерело їхньої віри починається з пророка Мухаммада, який нібито удостоївся пророцтва, і він стояв на чолі війська, яке вело завоювання й нав'язувало ісламізацію цілим народам на величезних територіях.
Мусульманська імперія, що постала, зуміла повалити дві сильні імперії, які правили доти, — Римську імперію і Перську імперію, і протягом 80 років мусульмани опанували приблизно половину площі земної кулі, від Аравійського півострова до Західної Африки, Індії, Іспанії, Франції та Хозарського царства.
У вірі ісламу голову релігійної громади називають «імам», «муфтій» або «каді», а постанови, які вони ухвалюють, називаються «шаріат», і вони ґрунтують свої слова на Сунні, Корані, тафсирі та інших книгах.
Нині іслам поділений на три основні течії: суніти (близько 80 %), шиїти (близько 15 %) та ібадити. Більшість мусульман — суніти, а меншість — шиїти, ібадити та інші. Протягом історії суніти й шиїти розділилися кожні на кілька течій, причому шиїти, які завжди були гнаною меншістю, засвоїли войовничий і жорстокий характер, і в нинішній дійсності це крайні арабські держави, які відкрито закликають до знищення Ізраїлю і Заходу, як-от Іран, повстанці-хусити в Ємені та їхні союзники.
Станом на 5785 рік загальна кількість мусульман у всьому світі становить близько 1,9 мільярда, приблизно чверть населення світу. Більшість мусульман живуть на Близькому Сході, у Північній Африці, Південній Азії та Південно-Східній Азії. На думку дослідників, якщо нинішня тенденція триватиме, то приблизно через 40 років мусульмани стануть найбільшою і найвпливовішою релігією у світі.
Політичний простір під владою мусульман простягається на великій території, майже безперервній за площею, починаючи від кордону Китаю на сході й до берегів Африки в Атлантичному океані, і від кордонів Росії на півночі до центру Африки на півдні, і на сьогодні на величезних частинах цієї території понад 90 % — мусульмани, внаслідок довгих років завоювань і релігійних воєн, примусу до зміни релігії, переслідувань і геноциду.
Станом на 5785 рік 18 % населення Держави Ізраїль належать до мусульманської релігії.
Ставлення юдаїзму до ісламу
Ця релігія монотеїстична, оскільки вона включає віру в єдиного Б-га, і на відміну від християнства, усі течії якого вважаються за галахою ідолопоклонством, визначення галахічного ставлення до ісламу встановлюється за станом віри мусульман[1], причому нині прийнятий галахічний підхід полягає в тому, що релігія ісламу (в основних її течіях) не є ідолопоклонством і навіть не включає в себе поняття «шітуф».
Відомо з книжок дослідження, і наводив це Ребе в кількох місцях, що на відміну від інших релігій, і серед них ісламу, які тримаються на людському переживанні однієї людини, яка нібито пережила духовне одкровення, — при тому що зовсім не обов'язково, що це була правдива мова, і насправді вона вигадала це зі свого серця й переконала інших вірити їй, — юдаїзм тримається на людському переживанні мільйонів людей, які удостоїлися безпосередньо пережити Б-жественне одкровення, чи то під час стояння біля гори Синай, у чудесах Виходу з Єгипту й розступлення моря Суф, чи то в Мішкані та Храмі[2].
У середині дванадцятого століття за християнським літочисленням, за доби Рамбама, ісламська група, яку прозвали «Альмохади», діяла вкрай радикально й безкомпромісно задля утвердження ісламу в землях Іспанії і здійснювала походи вбивств і жорстокого винищення, і підтяла славні єврейські громади, що розсіялися на всі боки, і багато з тих, кого вони схопили, віддали душу за освячення Імені Всевишнього, щоб не прийняти іслам[3].
У Новий час, з розвитком єврейських громад у країнах ісламу, виникла потреба у створенні міжнародної рабинської організації, щоб допомагати місцевим єврейським громадам. Ця потреба посилилася з підписанням «угод Аврагама» і з відкриттям ісламських держав, як-от Об'єднані Арабські Емірати, для ізраїльських туристів і ділових людей.
5779 року (2018/2019) рав Менахем-Мендл Хітрик заснував організацію «Союз рабинів у ісламських країнах», що діє задля допомоги єврейським громадам, які діють у країнах з мусульманською більшістю.
Зовнішні посилання
- Рав Ельханан-Моше Нахмансон, «Яке ставлення Тори до Корану» на сайті хабадського фільтра відеороликів YouTube
Див. також
Примітки
- ^ 1 2 Лист від 9 тамуза 5740 (23 червня 1980), надрукований (у перекладі з англійської) у тижневику «Кфар-Хабад», випуск 2066, с. 15.
- ^ Див. для прикладу «Море ле-дор навох», частина 3, сторінка 79, та інші.
- ^ Рамбам і мусульманські екстремісти.