Перейти до вмісту

Шимон га-Цадик

Матеріал з Хабадпедії
Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті
Ви можете допомогти, додавши відповідні енциклопедичні відомості. Будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Якщо ви вважаєте, що зі сторінкою все гаразд, можна зазначити це на сторінці обговорення.
Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті
Ви можете допомогти, додавши відповідні енциклопедичні відомості. Будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Якщо ви вважаєте, що зі сторінкою все гаразд, можна зазначити це на сторінці обговорення.
Шимон га-Цадик
Основна інформація
Місце похованняЄрусалим
Рід діяльностіпервосвященик
Посадапервосвященник (сорок років)
УчителіЕзра-книжник
УчніАнтигнос із Сохо та інші
Сім'я
ДітиШимі, Хоніо

Шимон га-Цадик був первосвященником на початку епохи Другого Храму, одним з останніх мужів Великих зборів і одним із передавачів традиції Усної Тори наступним поколінням. Від його учня Антигноса із Сохо і далі почався період Пар, що передував періоду танаїв.

Біографія

Шимон га-Цадик походив із родини первосвященників і був нащадком Єгошуа бен Єгоцадака, первосвященника за часів Повернення до Сіону. Є кілька варіантів його родоводу від Єгошуа-когена: що він був його сином[1], що він був сьомим поколінням від нього — сином Ядуа-когена, праправнуком Єгошуа[2], або восьмим поколінням від нього[3].

Його служіння на посаді

Він служив первосвященником сорок років. Період його служіння був сповнений чудес: під час жеребкування козлів Йом Кіпуру завжди випадало «Для Г-спода» з правого боку»; смуга багряної вовни, що висіла біля входу до Гейхалу під час його входу до Святеє Святих, завжди біліла; західна свічка Менори горіла завжди, а вогонь жертовника горів сам собою без потреби в дровах; а також було благословення в омері, у двох хлібах і в хлібах показних[4].

Шимон був одним із передавачів Усної Тори — він отримав її від Езри-книжника і передав її Антигносу із Сохо[5].

Шимон приготував дві червоні корови, які були третьою і четвертою коровою в історії (з дев'яти корів, приготованих донині)[6].

Шимон урятував Храм від зруйнування, коли за днів царя Олександра Македонського кутії донесли на євреїв, щоб зруйнувати Храм. Шимон га-Цадик вийшов назустріч Олександрові в шатах когенів, і Олександр зійшов і вклонився Шимонові, а здивованим людям свого почту пояснив, що бачить образ Шимона перед собою у своїх війнах, який допомагає йому перемагати. Цар переконався не руйнувати Храм і натомість дав євреям дозвіл зруйнувати храм кутіїв на горі Гарізім[7].

День цієї події було встановлено як «День гори Гарізім» — 21 кислева (за версією «Мегілат таанит») або 25 тевета (за версією Гемари). Ребе вирішив, що версія «Мегілат таанит» переважніша. Крім того, Ребе докладно говорив про настанову, яку слід винести з цієї події, — про єврейську силу, що діє, щоб перемогти страхи перед неєвреями довкола[8].

Відхід з життя

Про час перед його відходом з життя розповідається: «Того року, коли помер Шимон га-Цадик, він сказав їм: цього року він помре. Сказали йому: звідки ти знаєш? Сказав їм: кожного Йом Кіпуру мені зустрічався один старець, одягнений у біле й загорнутий у біле, входив зі мною і виходив зі мною. А сьогодні мені зустрівся один старець, одягнений у чорне й загорнутий у чорне, увійшов зі мною і не вийшов зі мною. Після свята хворів сім днів і помер»[9].

День гілули Шимона га-Цадика встановлено 29 тішрея (згідно зі словами мудреців, що він помер через тиждень після свята Сукот).Його гробниця розташована в Єрусалимі між Американською колонією і Шейх-Джаррахом, біля готелю «Американ Колоні».

Після його відходу з життя когени перестали виголошувати благословення когенів Явним Ім'ям[9].

Шимон га-Цадик залишив по собі двох синів: Шимі, первістка, і Хоніо, який був мудріший. Шимон передав первосвященство Хоніо, але той поступився ним і передав його своєму старшому братові, проте потім розкаявся і хотів його вбити. Зрештою задум Хоніо розкрився, і він був змушений утекти до Єгипту, де з дозволу царя Птолемея збудував храм Всевишньому, у якому служив когеном. Цей храм, що називався «Бейт Хоніо», існував до часів після зруйнування Другого Храму[10].

Примітки

  1. ^ Раавад у «Сефер га-каббала».
  2. ^ Мальбім, Нехемья 10, 12. Див. там докладно.
  3. ^ «Седер га-дорот» 3448.
  4. ^ Йома, 39а.
  5. ^ Передмова Рамбама до книги «Яд».
  6. ^ Мішна «Пара», розділ 3, мішна 5.
  7. ^ Йома 69а.
  8. ^ Сіха Шабату глави «Ваєшев», 21 кислева 5745 (15 грудня 1984) («Гітваадуйот», т. 2, с. 905 і далі).
  9. ^ 1 2 Йома, 39б.
  10. ^ Менахот, 109б — суперечка танаїв про подробиці цієї історії, а рішення — за думкою рабі Єгуди, згідно зі словами Рамбама в коментарі до Мішни, Менахот, розділ 13, мішна 10.
Шимон га-Цадик згадується ще в 18 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 8453332400

Повідомити про помилку на цій сторінці