Трактати «Бейніх»
Стаття без джерел
| ||
| Стаття без джерел | |
Цю статтю необхідно відредагувати. Причина: гадран не оформлено в енциклопедичному вигляді.
| ||
| Цю статтю необхідно відредагувати. Причина: гадран не оформлено в енциклопедичному вигляді. | |
Чотири трактати в Шасі завершуються барайтою, що тлумачить слово «банаїх» із пророцтва Єшаягу (54, 13) «і великий мир синів твоїх». І ось текст барайти:
«Сказав рабі Ельазар, сказав рабі Ханіна: мудреці Тори примножують мир у світі, бо сказано: „І всі сини твої — учні Г-спода, і великий мир синів твоїх“, — не читай „банаїх“ (сини твої), а „бонаїх“ (будівничі твої)».
Ці трактати: Брахот, Назір, Євамот, Крітот.
Коментатори Талмуду помітили також, що абревіатура з початкових літер цих трактатів — «Банаїх».
Гадран на трактати «Банаїх»
У 5740 році (1979/1980) Ребе виголосив гадран на ці трактати. Виголошення його почалося 10 швата і тривало на фарбрейнгенах після цього. У гадрані Ребе пояснив внутрішній зміст цих трактатів і зв'язок між ними.
У передмові до цього гадрану написано, що він вийшов у світ «до світлого дня, третього дня, у який подвоєно „кі тов“, тижневої глави „Шміні“, „на одинадцятий день — князь синів Ашера“, який „дасть ласощі царські“, до початку дев'яностого року Ребе — 11 нісана 5751 (26 березня 1991)».
Зміст гадрану
Запитання
На початку його Ребе наводить слова Магарші, що ця барайта пов'язана зі змістом кожного трактату (у «Брахот» це питання існування світу; у «Євамот» — що, хоча зміст трактату виглядає як викорінення слів Тори, все ж він не викорінює нічого з Тори, і навпаки, цим приводить до миру. У «Назір» — що Шмуель і Шимшон, назиреї, судили Ізраїль і встановлювали в ньому мир.
«Арух ла-нер» не задовольняється поясненням Магарші, оскільки за його поясненням немає зв'язку між трактатами; і тому він пропонує змістовий зв'язок між чотирма трактатами — що всі вони про те, щоб установити мир, але це різні види миру: мир між Святим, благословенний Він, і людиною, між людиною і ближнім її, між чоловіком і дружиною і між тілом і душею.
«Брахот» — між людиною і Всюдисущим. «Євамот» — між людиною і ближнім її (оскільки євама не є його дружиною). «Назір» — між чоловіком і дружиною (адже «хто побачив соту в її падінні, хай утримається від вина»). А «Крітот» — між душею і тілом, оскільки людина, що чинить такий гріх, за який належить карет, розділяє між своєю душею і своїм тілом.
Але все ще важко: (1) чому є відмінність у питаннях миру в кожного трактату, адже всі вони в одному й тому самому висловлюванні? (2) якщо порядок у Шасі — «Брахот», «Євамот», «Назір» і «Крітот», чому порядок — «Банаїх»: «Брахот», «Назір», «Євамот» і «Крітот»?
І ще: адже в завершеннях цих трактатів зовсім не йдеться про питання миру («Брахот» завершується промовлянням «іди з миром» до мерця; «Євамот» — законами заміжньої жінки, які подібні до законів про життя і смерть; «Назір» — величчю відповіді «амен» більше, ніж у героя, що перемагає на війні; «Крітот» — розповіддю про те, як цар і цариця сиділи за трапезою і сперечалися, що краще — вівця чи коза, аж поки первосвященник не сказав: вівця, бо її приносять для таміду, і сказали, що він не вчився, адже Тора прямо говорить «чи то вівця, чи то коза»)?
Чотири підрозділи в образі миру
Суть пояснення в тому, що «мир» установлюється саме через Тору, оскільки світ сам по собі противиться Б-жественності, а Ізраїль через Тору встановлює мир у світі. І чотири трактати — це чотири образи цього миру.
Під час розділення Червоного моря були чотири групи серед синів Ізраїлю, і кожна з них — певний шлях у служінні Всевишньому (і до нас це теж стосується, адже Тора вічна):
(1) Група, що стверджувала «кинемося в море», — ідуть із самопожертвою на всяке повеління Святого, благословенний Він. (2) Група, що стверджувала «повернімося до Єгипту», — вони зрозуміли, що Святий, благословенний Він, не задоволений кількістю «і спустошили Єгипет» і треба повернутися, щоб забрати решту срібла, що залишилося в Єгипті. (3) Група, що стверджувала «воюватимемо з ними», — що потрібно повністю скасувати того, хто противиться, — Єгипет. (4) І група, що стверджувала «заволаємо проти них», — що потрібно молитися, і той, хто противиться, скасується сам собою.
Ці чотири групи, по суті, є також образами миру, який установлюється у світі:
(1) Шляхом самопожертви — показує слабкість світу, що противиться Б-жественності. (2) Шляхом «ітгапха» — коли перевертають світ так, щоб він допомагав святості. (3) Шляхом війни — скасувати тих, хто противиться Б-жественності. І (4) шляхом молитви — що той, хто противиться, зовсім незастосовний і скасовується сам собою.
По суті, це чотири етапи: спочатку має бути прийняття ярма шляхом самопожертви, і просуваються до війни заради скасування тих, хто противиться, аж поки не впливають на світ так, щоб він не противився Б-жественності і навіть допомагав, і до того, що він сам звертається до добра при розкритті його справжньої сутності.
В іншому стилі слід сказати про Тору, що вона «дана, щоб установити мир у світі» (і тому є три заповіді, заради яких людина зобов'язана віддати своє життя, але в інших заповідях це заборонено, оскільки має бути «і житиме ними»). І в цьому є чотири образи:
(1) З боку рамок Того, Хто дає (Тору) — світ не може противитися, а якщо противиться — віддають за це життя. А з боку рамок того, хто приймає: (2) впливають на того, хто противиться, щоб він допомагав, або, принаймні, щоб (3) не противився. І (4) досконалість служіння — це поєднання обох, до того, що не існує самої реальності того, хто противиться Б-жественності.
Як це і в змісті завершення
І на основі цього буде зрозумілий зв'язок цих трактатів із цією барайтою:
«Брахот» — з боку рамок Того, Хто дає: «Кріят Шма» — це прийняття ярма Царства Небес аж до самопожертви, і тому трактат завершується питаннями прощання з померлим, оскільки, якщо неможливо влаштуватися в питаннях святості у світі, краще померти.
- [І в дусі хасидуту: «браха» — від слова «гамшаха» (притягнення) (як каже Мішна: «кажуть: від світу і до світу» — зі світу прийдешнього (алма де-іткасья) до цього світу (алма де-ітгалья)). І притягнення це пов'язане із самопожертвою, оскільки, подібно до світла свічки, яке саме по собі піднімається вгору і лише через ґніт опускається вниз].
- Рамбам каже, що основа трактату — благословення на їжу, і обов'язок цих благословень у тому, щоб людина не була як злодій: адже весь світ належить Святому, благословенний Він, і лише через благословення Святий, благословенний Він, дає людині дозвіл їсти. Адже їжа — це святині Небес, а через благословення людина стає як раб Святого, благословенний Він, а раби їдять зі святинь.
- І з усього цього зрозуміло, що мир — з боку Того, Хто дає: людина, яка їсть, має самоусунутися, і лише тоді вона може їсти.
«Євамот» — з боку рамок того, хто приймає, через відбір і звернення до святості. Йібум переважніший за халіцу, оскільки халіца — це питання сварки й розбрату між дівером і його євамою, а також між ним і його братом. Однак усе ж і в халіці є питання миру — що вона може вийти заміж за того, за кого хоче; і так само наводиться в «Зогарі», що халіца чинить благо душі померлого. Але основа миру — в йібумі.
Сенс цього в служінні: як правило, людина має породження, тобто добрі справи, а коли їх у неї немає — це від втручання «леумат зе», адже це спричиняє її відторгнення від межі святості, і через йібум, який називається народженням від померлого, або, принаймні, халіцу, яка здійснює виправлення його душі (але народження в нього при цьому не відбувається, і тому йібум передує). І з усього цього зрозумілий зв'язок трактату з питанням миру з боку рамок того, хто приймає (коли перевіряють, що йому краще), і звернення його до святості.
У завершенні трактату сказано також, що мудреці скасували ретельний допит свідків у майнових справах, щоб не замикати двері перед позичальниками. І в цьому теж підкреслено мир із боку того, хто приймає: Святий, благословенний Він, (Той, Хто дає) зажадав допитувати і досліджувати свідків, щоб не було прийнято неправдиве свідчення, і це не через побоювання неправди, а за постановою Писання. А оскільки Тора зважає на рамки того, хто приймає, зажадали цього і в майнових справах (а не лише у справах про життя і смерть). Однак мудреці просунулися ще на крок у бік рамок того, хто приймає, і сказали, що немає потреби в допитах і дослідженнях, оскільки це змусить деяких людей утримуватися від надання позик.
І докладніше: істина Тори (Того, Хто дає), яка виражається у двох свідках, відповідає рамкам світу (того, хто приймає) — що немає вади у свідченні. А врахування рамок того, хто приймає, — у тому, що заради блага світу переважніше не допитувати, і так само не буде замкнено двері перед позичальниками.