Рамбам видання Френкеля

Книга «Мішне Тора» Рамбама у виданні Шабтая Френкеля (פרענקל)[1] — розкішне видання, випущене зусиллями та з ініціативи рава Шабтая Френкеля, який був хасидом Гура. Видання почало виходити в 5735 і завершилося в 5765 році (2004/2005).
Новаторство видання
У виданні Рамбама цього видавництва було вивірено текст Рамбама та його «носе келім» за багатьма рукописами та старими друкованими виданнями, включно з виправленням перекручень християнської цензури. До видання вперше було додано з рукописів коментар рабейну Маноха, примітки рава Моше га-Когена з Люнеля, коментар Магарі Куркуса та примітки рабі Аківи Егера. Було зібрано слова Гра, пов'язані зі словами Рамбама.
До видання Рамбама було додано кілька нових розділів:
- «Сефер га-мафтеах» — у ньому посилання на тисячі книг, що обговорюють слова Рамбама та його коментаторів, із коротким викладом їхніх слів у кількох словах. Кількість книг у цьому розділі сягає близько трьох тисяч.
- «Мекорот ве-ціюним» — вказівки джерел Рамбама з літератури мудреців і гаонів, вказівки на рішонім, що обговорювали слова Рамбама, коротке порівняння між методами інших рішонім і методом Рамбама та вказівки на закони, наведені в «Шулхан арухі» й у інших законовчителів.
- «Ялкут шінуйей нусхаот» — до слів Рамбама і Раавада за рукописами та давніми друкованими виданнями, і в ньому дві частини: частина 1 на сторінці, яка, за висловом видавців, є «частиною, потрібною більшості тих, хто вивчає Рамбама», і частина 2 наприкінці книги. Також цей ялкут наводиться багато разів у «Лікутей сіхот».
- «Сефер га-лікутім» — зібрання коментарів на Рамбама, серед них кілька з рукописів, що друкуються вперше.
Перший том вийшов у світ у 5735 році (1974/1975) в Єрусалимі на «Сефер зманім». У 5765 році (2004/2005) у Бней-Браку вийшов останній том серії — «Сефер агава».
Порядок випуску книг, як і все видання, відповідає стилю навчання в литовських єшивах[2].
У 5777 році (2016/2017) вийшло у світ оновлене видання «Сефер зманім» у двох томах із розширеним «Сефер га-мафтеах».
Наприкінці видання вміщено книгу «Гагаот маймонійот» і за венеціанським виданням 5285, редактори видання і редактор «Гагаот» р. Давид Двліцький стверджують, що це найточніший текст, однак є ті, хто з ними в цьому не згоден[3].
Члени редакції
- Головний редактор: рав Давид-Цві Гільман
- Текст Рамбама: рав Давид-Міхаель Шмідль — голова організації «Атра кадіша»
- «Мекорот ве-ціюним»: рав Агарон-Єгошуа Цукер, із равом Фрейманом із Понєвежа
- Редактор «Сефер га-мафтеах»: рав Хаїм-Меїр Штейнберг — голова колелю «Ор га-Нер»
- Редактор «Гагаот маймонійот»: рав Давид Двліцький
Ставлення Ребе до видання
Ребе часто користувався цим виданням[4] і навіть у багатьох місцях вказує на варіанти тексту, зібрані в Рамбамі видання рава Шабтая Френкеля[5].
Ребе навіть велів маніхім своїх сіхот звірятися з ним; наприклад, коли він говорив про закони постів у Рамбама, після сіхи він видав записку для маніхім, що сіха була за певною версією, яка міститься у варіантах версій у Рамбамі Френкеля[6].
Бували випадки, що Ребе велів звірятися з коментаторами, вказаними в «Сефер га-мафтеах» наприкінці Рамбама Френкеля[7].
Коли рав Шабтай Френкель був у Ребе[потрібне джерело], Ребе спитав його, чому він не почав із «Сефер га-мада», першої книги «Яд га-хазака»?[8] Рав Френкель відповів, що немає коментаторів на «Сефер га-мада» Рамбама, Ребе висловив із цього приводу великий подив.
Є думка[потрібне джерело], що спочатку видавці мали намір узагалі не займатися випуском «Сефер га-мада» або принаймні не надавати їй значення та повної редакції, як іншим книгам, оскільки більшість її законів не стосуються трактатів, які вивчають у литовських єшивах[9], і слова Ребе подіяли на них, щоб підготувати належним чином і «Сефер га-мада».
Ребе також користувався «Сефер га-мафтеах»[10]. Розповідають, що коли перша книга — «Сефер зманім» дійшла до Ребе, це було перед святом Песах, і Ребе згодом висловився, що книга принесла йому «ліхтіке Песах» (світлий Песах)[11].
Критика
- Видання не дотримується єдиного тексту Рамбама, а побудувало новий текст, складений із різних варіантів, з яких редактори видання вибрали собі текст, що здається їм найправильнішим серед рукописів і старих видань, і його вони пишуть у «пнім»[12], основні й важливі варіанти, «знання яких важливе для більшості тих, хто вивчає Рамбама», вони пишуть на полях, а решта змін позначена в «Ялкут шінуйей га-нусхаот» наприкінці кожного тому[13]. — Виходить новий текст Рамбама на розсуд редакторів видання, текст, що видається їм правдоподібним[14], який не спирається на єдине або надійніше джерело (на відміну, наприклад, від видання рава Йосефа Кафіха, основою якого є єменський текст)[15].
- Редакція стверджує, що вони «повернули текст книги „Мішне Тора“ близько до стану, у якому вона, найімовірніше, вийшла з-під руки самого Рамбама», а з іншого боку стверджують, що «не написали в „пнім“ жодного тексту, який не трапляється принаймні в одній із друкованих книг», і незрозуміло, чим таке-то давнє друковане видання краще за такий-то давній рукопис? Ще добре, якби видавці Френкеля взагалі не хотіли змінювати загальноприйнятий текст друкованих видань останніх поколінь, можна було б, мабуть, вимагати зрозуміти, але змінити загальноприйнятий текст на текст такого-то давнього друкованого видання дозволено, навіть «у пнім», а раніший текст важливого й точного рукопису буде відсунуто на поля? Невже все, що будь-коли «зійшло на жертовник друку», освятилося? І раз зійшло, то не зійде вниз? Ці слова позбавлені розуміння, і добре зроблять видавці Рамбама Френкеля, якщо прояснять цей дивний момент[16].
- Видання, на чолі якого стояв рав Давид-Цві Гільман[17], ігнорувало вчення Ребе, як і вчення адморів Хабаду, хоча не раз користувалися його словами[18].
- Видання, на чолі якого стояв рав Давид-Цві Гільман, ігнорували слова його вчителя рава Хаїма Нае, очевидно через те, що він був хасидом Хабаду[19].
- Крім того, у цьому виданні ігнорували нові тлумачення Тори рабинів релігійного сіонізму, і насамперед рава Аврагама-Іцхака Кука, а також слова рава Йосефа Кафіха[20] та інших рабинів, які не відповідали світогляду литовської публіки. Унаслідок критики селекції, здійсненої серед великих Ізраїлю, інститут «Галаха брура» випустив доповняльний покажчик, що містить посилання в порядку Рамбама на писання всіх великих Ізраїлю, зокрема тих, кого бойкотував рав Гільман, а також на торанічні періодичні видання[21].
- До книги було включено багато нових тлумачень Тори під численними вигаданими назвами книг[22], хоча вони були написані редакторами видання. Основне використання цих назв було зроблено після відходу з життя р. Шабтая Френкеля, але і за його життя. Головна проблема в цьому — відсутність ясності щодо «рішонім» і «членів редакції», які сперечаються один з одним.
- Підробка назв — головним чином у книгах: «Мада», «Агава» і «Корбанот», і трохи також у книзі «Авода», книгах, що вийшли після відходу з життя рава Шабтая Френкеля.
- Відповідь редакції видавництва з цього питання після відходу з життя рава Давида-Цві Гільмана — що він сам зібрав ці тлумачення, але коли його спитали про це за життя, він сказав, що тільки чув про це. Є ті, хто пише, що це слова рава Каплана, і вже знайшлися книги, що цитують як двох рівних «Швіт шеві» з гаоном рабі Аківою Егером, книгу «Мацліах» з «Арух га-шулхан».. як рівного серед рівних..
- Рав Давид Шмідль, якого спитали про подробиці щодо вигаданих книг, дуже злякався і сказав: «Хто відкрив цю таємницю моїм синам», тобто злякався розкриття підробки.
- Редакція стверджує, що була точна в тексті «Гагаот маймонійот» і тому надрукувала в багатьох місцях дві версії приміток, однак рав Ісраель-Мордехай Плес у збірнику «Єшурун»[23] докладно доводив, що редакція ігнорувала рукописи «Гагаот маймонійот».
Примітки
- ^ Так зазвичай пишеться в «Лікутей сіхот».
- ^ Як буде пояснено нижче в цілій низці пунктів.
- ^ Див. у випуску «Єшурун» № 13 статтю рава Яакова-Мордехая Плеса з цього питання.
- ^ Наприклад: у щоденнику р. Ісраеля-Ноаха Вогеля від другого дня свята Сукот 5736 (21 вересня 1975) описано, що Ребе вивчав Рамбам видання Френкеля, який був надрукований незадовго до того. Мій перший візит до Ребе Сукот 5736 (20 вересня 1975) с. 10, тішрей 5786 (вересень–жовтень 2025). Бруклін Нью-Йорк.
- ^ Див. наприклад: «Лікутей сіхот» т. 31 сіха 1 до паршії «Шмот» примітка 12. Т. 33 сіха до Бейн га-мецарім примітка 5. Т. 37 сіха до паршії «Ахарей» у примітці на полях до примітки 4 і до примітки 12, примітка 22 і 23.
- ^ Зі слів рава Нахмана Шапіро.
- ^ Зі слів р. Агарона-Лейба Раскіна.
- ^ Це можна пояснити як частину методу Ребе (за словами самого Рамбама), що його книгу треба вивчати за порядком, починаючи із законів «Єсодей га-Тора», які є вступом до всієї Тори і містять теми внутрішньої частини Тори.
- ^ Це можна довести тим, що видавці, які почали із «Сефер зманім» і написали на ній частина 2, коли змінили свою думку, були змушені зробити частина 1* частина 1**.
- ^ Зі слів р. Агарона-Лейба Раскіна, який сказав, що іноді можна побачити в посиланнях, які наводить Ребе, що це посилання з покажчика.
- ^ Зі слів кількох членів редакції «Оцар га-хасидім».
- ^ Див. примітку 12.
- ^ І є думка, що вони навіть змінювали без джерела, за своїм розумінням, і див. нижче про підробки у виданні.
- ^ Відповідає методу Хазон Іша[потрібне джерело], що рішонім можна виправляти за нашим розумінням.
- ^ Хоча є ті, хто заперечує цей метод, оскільки можливо, що пізні версії, які написав Рамбам, не дійшли до Ємену. Але все ж версії, що збереглися в єменців, досить автентичні й точні, як пояснено в статті про нього
- ^ Цю критику рава Рабіновича, редактора видання «Яд пшута», наводить рав Йоель Катан, збірник «Га-Маян» 36, сторінка 47 і далі.
- ^ Про розрив р. Давида-Цві Гільмана, вихідця з хабадських родин Добрускін і Хен, із Хабадом див. у статті про нього.
- ^ Як видно з низки приміток Ребе на різні теми, які були включені до видання без джерела.
- ^ Про зв'язок рава Давида-Цві Гільмана з равом Нае див. у статті про нього.
- ^ Який випустив Рамбам за єменськими рукописами, дуже точно.
- ^ Однак цей покажчик містить лише назви книг, без короткого викладу змісту.
- ^ І серед них: «Мегед Матітьягу»; «Хупат шошаним»; «Швіт шеві»; «Га-Мацліах»; «Бе-езер хаверім»; «Явен ле-ашро»; «Бейта Йосеф»; «Нецах Александр»; «Ле-хошвей шмо»; «Мазкерет Менахем»; «Аль Ісраель шалом»; «Зіхрон Аврагам-Давид». Явище вигаданих книг у «Сефер га-лікутім» Рамбама видання рава Френкеля на форумі «Оцар га-хохма». І див. також тут докладно.
- ^ Збірник 13, сторінка 744.