«Яаков, праотець наш, не помер»
Праотець Яаков не помер — фраза з Гемари в трактаті Тааніт[1], яка говорить, що й після свого відходу зі світу праотець Яаков залишився живим.
Джерела
Тижнева глава «Ваєхі»
У тижневій главі «Ваєхі» сказано про Йосефа: «і підібрав ноги свої на ложе, і спочив, і приєднався до народу свого». Раші пояснив цей вірш: «А смерть про нього не сказано, і сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: праотець Яаков не помер».
Тосафот на Гемару в Тааніт[2] теж вивели це з цього вірша[3]: «І так випливає з того, що написано „і спочив“, а не написано „і помер“»
Гемара
У трактаті Тааніт у Гемарі[1] наводиться, що рав Іцхак сказав раву Нахману вислів від імені рабі Йоханана, що «праотець Яаков не помер»; рав Нахман запитав його про це Хіба даремно оплакували його ті, хто оплакував, бальзамували бальзамувальники і ховали ті, хто ховав?, і у відповідь рав Іцхак процитував вірш «А ти не бійся, рабе Мій Яакове, — слово Г-спода, — і не лякайся, Ізраїлю, бо ось Я врятую тебе здалека і потомство твоє — з країни полону їхнього» (Ірміягу, 30, 10.) і пояснив, що зіставлення Яакова та його потомства вчить: «як його потомство живе, так і він живий».
Зоар
У Зогарі написано, що праотець Яаков не помер, і Святий, благословенний Він, садовить його перед Престолом слави, щоб він був свідком для синів Ізраїлю, які кажуть щодня: «Слухай, Ізраїлю, Г-сподь — Б-г наш, Г-сподь один»[4].
Роз'яснення Ребе
Саме праотець Яаков
У сіхі[5] Ребе наводить запитання коментаторів: чому саме про праотця Яакова сказано «не помер», а не про інших праотців (Аврагама та Іцхака). І відповідає, що лише в праотця Яакова «його потомство було живе», оскільки в інших праотців були й сини-лиходії, (Ішмаель та Есав)
Відповідь на запитання Гемари
На фарбрейнгені 10 швата 5726 року (31 січня 1966) Ребе відповів на запитання Гемари «Хіба даремно оплакували його ті, хто оплакував, і бальзамували бальзамувальники»: життя праведника — це духовне життя, тоді як те, що «бальзамували бальзамувальники тощо», — це в матеріальному[6].
Див. також
Зовнішні посилання
- Сіха в понеділок тижневої глави «Бешалах», 10 швата 5726 (31 січня 1966)