Овадья Лейбман
| Овад'я Лейбман | |
|---|---|
Шаліах Ребе для російськомовних у Рішон-ле-Ціоні | |
| Основна інформація | |
| Відомий як | Вадим |
| Дата народження | 5719 (1958) |
| Місце народження | Москва |
| Місце проживання | Москва, Рішон-ле-Ціон |
| Місце діяльності | Рішон-ле-Ціон |
| Рід діяльності | шаліах, інженер з електроніки та зв'язку |
| Освіта | університет (електронна інженерія та зв'язок) |
| Посада | шаліах Ребе для російськомовних у Рішон-ле-Ціоні |
| Сім'я | |
| Дружина | Лариса |
| Діти | Лев Лейбман |
| Родовід | |
Рав Овадья (Вадим) Лейбман (народився в 5719 році, 1958) — шаліах Ребе для російськомовних у Рішон-ле-Ціоні. Фізик за освітою та фахівець з електроніки й зв'язку за підготовкою.
Біографія
У Радянському Союзі
Народився під ім'ям Вадим у переддень свята Сукот 5719 (28 вересня 1958) у Москві в батька й матері — євреїв-комуністів. Його батько був головним інженером російських ракет «Скад» (тих, що їх використовували іракці у війні в Перській затоці), а мати — професором медицини. Виховання в його домі не мало зв'язку з життям за Торою й заповідями, і, окрім знання про те, що його родина єврейська, він нічого не знав.
У дитинстві навчався в школі підготовки шпигунів з метою в майбутньому відправити його на шпигунство до західних країн, і головним чином до Сполучених Штатів. Школа була престижною й особливою, і дітей там привчали поводитися й думати як американці. У його класі було двадцять вісім учнів, і з них двадцять шість — напевно євреї. Про решту двох він не знав.
Закінчивши школу, він думав продовжити вивчення фізики, але коли хотів вступити до університету на відділення фізики, попри високі оцінки й теплі рекомендації школи, наштовхнувся на відмову через те, що він єврей. За браком вибору звернувся до вивчення електронної інженерії та зв'язку.
Під час навчання в університеті в нього в голові стали виникати запитання про існування світу та його мету, і йому стала огидною комуністична система. Він почав відвідувати церкву, але, не знайшовши там відповідей на свої запитання, перестав ходити до церкви, однак не думав про юдаїзм, оскільки в ті дні в Росії він був прихований. Його бабуся, яка дотримувалася традиції Ізраїлю, робила це таємно, навіть від онуків, побоюючись, що це відкриється.
Попри відразу до комуністичної системи, він був лідером руху в університеті. У переддень Йом Кіпуру 5738 організувалася група студентів-євреїв для відвідання великої синагоги в місті. Група знала, що цей день особливий в єврейському календарі, але не більше того. Поїздка групи стала відома в університеті, і група студентів-неєвреїв вирішила скористатися нагодою й усунути його з посади лідера студентської групи.
У той період студентка-єврейка репатріювалася до Ізраїлю в межах возз'єднання родин під приводом, що їде допомагати хворій бабусі. Реакція студентів була така, що її репатріація — зрада матінки Росії, оскільки в той період Росія підтримувала арабів, а її репатріація додає сил сіоністському війську. Студенти зажадали, щоб він засудив її від'їзд, але він відмовився, що призвело до його усунення. Через кілька днів його знову призначили головою руху за допомогою хабара.
Початок його наближення
Закінчивши навчання в університеті, одружився з молодою єврейкою на ім'я Лариса. Його дружина працювала в офтальмологічній клініці свого батька, який відповідав за всю галузь офтальмології в Радянському Союзі й був особистим лікарем високопосадовців держави. Після весілля і він став працювати в клініці.
Родина Лейбман жила на одній із престижних вулиць Москви, за два будинки від глави уряду Радянського Союзу. Їхній син Лев навчався в елітній школі разом з онуками глави уряду Брежнєва й онуками мера Москви Сусейлова. Їхнє матеріальне становище було одним із найкращих, якого можна було досягти в Росії тих днів, і в той період він знову почав відчувати порожнечу, яку відчував на початку навчання в університеті, і вирішив дізнатися про значення того, що він єврей.
Удруге в житті він пішов до синагоги на одну мить. У той період він змінив чотири квартири, і навпроти кожної з них знаходив синагогу, що стало для нього знаком продовжувати цікавитися своїм єврейством.
Четверта квартира була навпроти синагоги Мар'їна Роща, а синагогою керував рав Давид Карпов, із хасидів Хабаду. Коли він увійшов усередину, рав Карпов тепло його запросив, і між ними виник теплий зв'язок, так що він почав відвідувати синагогу й постійно брати участь у молитвах. Тоді він відправив свого сина Лева вивчати Тору щонеділі в рава Карпова.
З часом родина наблизилася до життя за Торою й заповідями і навіть робила кроки, що наражали на небезпеку їхню безпеку, як-от участь у ході Лаг ба-Омера, організованій хасидами Хабаду, коли хід супроводжували десятки таємних агентів КДБ.
Віра в Творця світу зміцнилася в ньому внаслідок хвороби, виявленої в його сина Лева, і перед вирішальними обстеженнями він вирішив як «молитву» за його зцілення повністю утримуватися від споживання білого м'яса. Наступні обстеження показали, що побоювання зникло, ніби його й не було.
Одного разу хулігани зіпсували їхню машину, попри посилену охорону, яка була на вулиці, де вони жили. Цей випадок змусив їх замислитися про репатріацію до Землі Ізраїлю.
У Землі Ізраїлю
У 5750 році (1989/1990), коли ворота Радянського Союзу почали відчинятися, вони скористалися можливістю, репатріювалися до Ізраїлю й оселилися в Рішон-ле-Ціоні.
Через два роки після їхнього прибуття до Ізраїлю у Москві помер його батько, і він поїхав дотримуватися жалоби за ним. Перебуваючи там, зупинився в сестри, яка жила навпроти синагоги Мар'їна Роща, де молився й сказав кадиш першого дня. Наступного дня синагога згоріла дотла, і поруч із нею він зустрів рава Берла Лазара, який стояв у розгубленості. Унаслідок цієї зустрічі між ними виник зв'язок, і вони почали вчитися разом у період його перебування там.
Коли він прибув до Ізраїлю, він уже постійно носив кіпу, і через кілька днів його зустрів рав Іцхак Грузман, шаліах Ребе в місті, і попросив його доповнити міньян у Бейт Хабаді. Унаслідок того міньяну він почав постійно брати участь в уроках у Бейт Хабаді, аж доки з часом не став хасидом Хабаду в усіх своїх звичаях.
У шліхуті з російськомовними
Паралельно зі своїм наближенням він вирішив працювати з численними російськомовними, що живуть у Рішон-ле-Ціоні, і почав давати уроки Тори «сам на сам». Діяльність і уроки зростали, і виникла потреба в будівлі, яка зосередила б усю діяльність Бейт Хабаду. Для цього орендували будівлю на пішохідній вулиці міста, а пізніше перейшли до просторішої будівлі на сусідній вулиці.
Бейт Хабад працює одночасно і з освіченими євреями, і з простими євреями, причому уроки пристосовані до різних стилів. Бейт Хабад також утримує інститут сміхи, яким керує його син, Лев Лейбман, що має кваліфікацію міського рабина.
Бейт Хабад утримує інтернет-сайт, що збирає уроки, які даються в Бейт Хабаді, і додаткові єврейські матеріали для російськомовних.
За роки своєї діяльності наблизив багато сотень людей до єврейського життя, і десятки з них стали хасидами Хабаду.
Родина
- Його син, рав Лев Лейбман — із шлухім у місті Рішон-ле-Ціон.
Зовнішні посилання
- Натан Аврагам, Син інженера ракет «Скад» оживляє душі в Рішон-ле-Ціоні, тижневик «Бейт Мошіах», Шабат тижневої глави «Ваікра», 5774
(посилання не працює, 3 сівана 5783 (23 травня 2023)) - Моше Бен-Хаїм, Шаліах, який присвячує своє життя російській громаді

Код особи: № 1444545200