Перейти до вмісту

Мордехай Вілігер

Матеріал з Хабадпедії
Рав Мордехай Вілігер
Це зображення використовується в Хабадпедії на умовах добросовісного використання.
Будемо раді замінити його вільним зображенням.

Рав Мордехай Вілігер (9 хешвана 5656 (27 жовтня 1895) – 2 адара II 5755 (4 березня 1995)) — рабин і автор книжок.

Біографія

Народився в містечку Буштино, у Тячівському окрузі[1] в Мармароші в Україні, у батька, р. Моше. Названий на честь рабі Мордехая Лейфера, адмора з Надвірної.

У юності був учнем рабі Моше Грінвальда, автора «Аругот га-босем», у місті Хуст, а також рабі Єшаї Зільберштейна, автора «Маасей ла-мелех», у місті Вац. Головним чином навчався в рабі Хаїма-Цві Тейтельбойма, автора «Ацей хаїм», із Сігета. Отримав сміху на рабинство від рабі Давида Шлісселя, голови рабинських судів у місті Мукачево.

У 5679 році (1918/1919) одружився з ребецн Мір'ям, дочкою рава Біньяміна Перльштейна, голови громади в місті Мукачево. У 5688 році (1927/1928) видав свою першу книжку «Пардес Мордехай».

Незадовго до Другої світової війни емігрував із родиною до Сполучених Штатів і оселився в Нью-Йорку.

Помер у Шабат тижневої глави «Шмот» 2 адара II 5755 року (4 березня 1995)[2].

Його зв'язки з Ребе Хабаду

Рав Вілігер знав Ребе Раяца ще тоді, коли той був в Отвоцьку, а потім їздив відвідати його, коли той зупинявся біля Відня. 9 адара II 5700 року (19 березня 1940), коли Ребе Раяц зійшов із корабля, він запитав рава Хаїма-Нахмана Ковальського, де р. Мордехай Вілігер[3]. У день весілля свого сина р. Біньяміна, на виході свята Шавуот 5703 року (10 червня 1943), увійшов разом із сином на єхідут, і коли Ребе почав благословляти, сказав, що в Мукачеві прийнято, благословляючи нареченого, класти руки на голову нареченого. Він нахилився, і Ребе поклав руки йому на голову й благословив його[4].

У 5720 році (1959/1960) його дружина раптово захворіла і була без свідомості, і лікарі не могли привести її до тями. Його син попросив благословення в Ребе, і Ребе сказав йому піти в мікву, а потім узяти кошерну мезузу, покласти її поруч із матір'ю і промовити «Шма» їй на вухо, і «вона танцюватиме на твоєму весіллі». Він так і зробив, і наступного дня вона опритомніла й почала говорити, і з дня на день її стан покращувався. 22 хешвана Ребе запитав свого секретаря рава Лейбла Гронера, чи не чути чогось про пані Вілігер, і той відповів, що не чув. Тим часом увійшов рав Вілігер і передав листа раву Гронеру, щоб той передав його Ребе. Коли Ребе виходив із бейт-мідрашу, рав Вілігер підійшов до Ребе, і Ребе запитав про його дружину, сказав, що щойно запитував про неї, і дав своє святе благословення. Потім той розповів про весілля свого сина, яке хотіли провести 10 швата, але оскільки це день гілули Ребе Раяца, перенесли його на 18 швата. Ребе відповів: «18 (хай) швата буде „хай“ (живий)»[5].

5 хешвана 5752 року (13 жовтня 1991) проходив перед Ребе під час роздавання доларів і згадав, що цього тижня йому виповниться дев'яносто шість років. Ребе благословив його добрими й здоровими роками і щоб він «подовжив дні на своєму царстві».

На тому самому єхідуті рав Вілігер згадав, що коли він був у Відні, рав Ісраель Джейкобсон дав йому пачку листів, щоб передати Ребе Раяцу, який перебував у той час в одному з курортних містечок Австрії. Прибувши туди, він побачив Ребе Раяца, що сидів надворі, а поруч із ним його зятя, рава Менахема-Мендла Горнштейна. Він передав Ребе Раяцу пачку листів, трохи поговорив, а потім вони попрощалися. Він відступив назад і, перш ніж вийти, побачив, як Ребе Раяц подає знак раву Горнштейну допомогти йому ввійти всередину, щоб відпочити. Виходячи, він побачив, що Ребе Раяц устав, щоб увійти всередину, і побачив у Ребе зовсім інший образ. Коли він розповів про це р. Іче Масміду, той сказав, що це не новина.

Одного разу, коли його син р. Біньямін увійшов на єхідут, Ребе вказав на його книжки «Оцар га-Шас» і «Ковец га-Тосафот», що стояли в невеликій книжковій шафці серед інших шаф, і сказав, щоб той передав батькові, щоб він написав ще книжки[6].

11 тамуза 5748 року (26 червня 1988) його онук, р. Лейб Вілігер, проходив на роздаванні доларів, і коли згадав, що його прізвище Вілігер, Ребе запитав його, чи пов'язаний він з автором, той відповів, що це його дід, і Ребе дав йому додатковий долар для нього[7].

Родина

  • Його син, рав Йосеф-Біньямін Вілігер — помер 5 тішрея 5777 року (7 жовтня 2016)[8]
  • Його син, рав Хаїм-Цві Вілігер — помер 17 елула 5773 року (23 серпня 2013)
  • Його син, рав Шломо-Ельазар Вілігер — помер 11 нісана 5780 року (5 квітня 2020)
  • Його зять, рав Шауль-Єхезкель Пашкес
  • Його зять, рав Йосеф Перльштейн
  • Його зять, рав Давид-Шмуель Парнес

Його книги

Зовнішні посилання

  • «Добрі спогади» — рав Вілігер у Ребе קישור לאתר בית חב"ד
  • [www.ivelt.com/forum/viewtopic.php?t=21611 Р. Мордехай Вілігер, праведної пам'яті, — улюблений учень автора «Ацей хаїм», хай захистить нас його заслуга, — 2 адара II 5755 (4 березня 1995)] — гілка про нього на форумі «Айвелт»

Примітки

  1. ^ Тячів
  2. ^ «Га-Пардес», рік 69, випуск 8, стор. 30, на сайті «Оцар га-хохма».
  3. ^ «Єхідуйот», том 1, стор. 105.
  4. ^ Там само, стор. 106–108.
  5. ^ Щоденник рава Лейбла Гронера.
  6. ^ Там само, стор. 116.
  7. ^ «Тора ва-Даат» קישור לאתר בית חב"ד
  8. ^ Р. Біньямін Вілігер (мир праху його)

Повідомити про помилку на цій сторінці