Ефраїм-Сімха з Бешенковичів
| Ефраїм-Сімха з Бешенковичів | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Місце проживання | Добромисль, Вільна, Полоцьк, Бешенковичі |
| Місце діяльності | Ліозно, Шклов |
| Рід діяльності | хозер, машпіа, рабин |
| Посада | хозер і машпіа (5550–5561), рабин і машпіа хасидів Шклова |
| Учителі | Рабі Шнеур-Залман з Лядів (Алтер Ребе) |
| Сім'я | |
| Батько | гаон рабі Шмуель-Ар'є-Ашер |
| Дружина | дочка рава Езри-Файвіша |
Рав Ефраїм-Сімха з Бешенковичів був одним із хасидів Алтер Ребе, «хозером» і «машпіа».
Біографія
Народився в місті Сміла в батька, гаона рабі Шмуеля-Ар'є-Ашера, гаона й непримиренного противника хасидизму, і його дружини від третього шлюбу.
Батько вплинув і на сина, і Ефраїм став запеклим противником хасидизму.
У 10 років він утратив матір, а у 18 років помер його батько, і оскільки ніхто з його зведених братів про нього не дбав, він поїхав до Вітебська до свого двоюрідного брата р. Шалома-писаря. Прибувши туди, він побачив, що його двоюрідний брат — із хасидів Магіда з Межиріча, і негайно залишив дім і перейшов до дому свого родича р. Залмана-Баруха-меламеда, який був противником хасидизму.
У той час він заручився з дочкою рава Езри-Файвіша і жив із ним у місті Добромисль близько чотирьох років. Потім він поїхав зі своїми двома свояками, р. Хаїмом і р. Азріелем, зятями р. Езри, до Вільни, де сидів над Торою і служінням.
У Вільні вони знайшли авреха, який справив на них дуже сильне враження; він навчався з ними й полонив їхні серця своїм методом навчання, погодився на їхнє прохання й переїхав із ними до їхнього міста, і навчався з ними багато років, а потім зрештою сказав їм: «Я уродженець міста Полоцьк, і звати мене Шломо, син рабі Єрухама, голова єшиви, і я з наймолодших учнів Магіда з Ліозно, глави хасидів Хабаду. І якщо ви прагнете справжнього життя — ідіть до нього».
Ця звістка обрушилася на них, як буря, і вони порадилися між собою, що за великий переступ, у який вони впали з одним із хасидів, р. Азріель і р. Хаїм прийняли порядок каяття, а він вирушив у вигнання.
У вигнанні він трохи зблизився з хасидами, а повернувшись із вигнання, сказав своїм своякам, що їм слід було спочатку дослідити суть хасидів, і на цьому вони розійшлися; він і його дружина поїхали до Полоцька, де його дружина відкрила бакалійну крамницю, а він вивчав хасидут і дотримувався хасидських звичаїв. А через два роки вони поїхали до Алтер Ребе.
До того часу в них не було дітей; Алтер Ребе благословив їх дітьми, і вони поїхали до Бешенковичів, де в них народилося троє дітей.
У 5548 році (1787/1788) він поїхав до Ліозно, а в 5550 році (1789/1790) був обраний на місце р. Меїра-Залмана з Яновичів як хозер і машпіа. До 5561 року (1800/1801) служив хозером, а потім виїхав, щоб стати рабином і машпіа для хасидів Шклова, а його місце хозера зайняв р. Хаїм-Шалом із Крупок[1].
Додаткова література
- Рав Еліягу-Йоханан Гурарі, «Оцар хасідей Хабад» т. 1 с. 60–63
Примітки
- ^ Запис Ребе Раяца «Діврей ємей га-хозрім», с. 3-6.
Код особи: № 1717585800