Перейти до вмісту

Давид-Лейб Меклер

Матеріал з Хабадпедії
Давид-Лейб Меклер
Письменник
Основна інформація
Дата народження9 сівана 5651 (15 червня 1891)
Дата смерті26 нісана 5736 (26 квітня 1976)
КраїнаСполучені Штати
Рід діяльностіписьменник, журналіст, редактор, перекладач
Посадаредактор газети «Морген журнал» і «Дер тог», голова «Комітету гаредимної освіти» в США, президент «Ради на підтримку закладів цдаки і хеседу в Ерец-Ісраель»
Сім'я
ДітиЛастер, Зане, Ірма Цукерман

Пан Давид-Лейб Меклер (ідишем: Меклер; 9 сівана 5651 (15 червня 1891) — 26 нісана 5736 (26 квітня 1976)) був письменником і редактором газети «Морген журнал» і «Дер тог», а також редактором і перекладачем «Сефер га-зіхронот».

Біографія

Пан Меклер (другий праворуч) поруч із р. Нісаном Мінделем (праворуч) і р. Гершоном-Бером Джейкобсоном (ліворуч)
Виступає на прийомі на честь рава Біньяміна Городецького з нагоди його прибуття до Сполучених Штатів

Народився в Мейшаголі в Литві 5651 року (1890/1891).

5667 року (1906/1907) емігрував до Сполучених Штатів і невдовзі після цього почав брати участь у періодичному виданні «Морген журнал», попри свій юний вік.

Був президентом «Ради на підтримку закладів цдаки і хеседу в Ерец-Ісраель» і головою «Комітету харедимної освіти» у Сполучених Штатах.

Поряд зі своєю журналістською роботою він узявся також за написання і редагування книжок ідишем і англійською, і його книжки були присвячені переважно хасидській прозі.

Помер у понеділок 26 нісана 5736 року (26 квітня 1976) у медичному центрі Лонг-Біч у Нью-Йорку у віці 85 років.

Після нього залишилися двоє синів, Ластер і Зане; донька, Ірма Цукерман; брат, рав Єхіель Меклер; двоє пасинків і п'ятеро онуків.

Зв'язки з Хабадом

Унаслідок погіршення становища з вихованням дітей в Америці та браку харедимних навчальних закладів, за заохочення і під керівництвом Ребе Раяца в Америці на початку 5702 року (1941/1942) було засновано «Комітет харедимної освіти», метою якого було як вести агітацію серед батьків про важливість саме харедимної освіти для їхніх дітей, так і наглядати за харедимними закладами, щоб вони справді відповідали своїй назві — харедимні.

Зі створенням цього комітету пана Меклера було призначено головою комітету, з нагоди призначення Ребе Раяц надіслав йому лист[1], у якому благословляє його з призначенням, роз'яснює важливість цієї справи і цікавиться плануванням шляхів діяльності комітету, чи справді вони відповідатимуть його назві «Комітет освіти харедимної».

Лист, отриманий від Ребе Раяца, він опублікував через два тижні в газеті «Дер тог», що вийшла 15 кислева 5702 (5 грудня 1941), однак у заголовку до листа Ребе Раяца в газеті з'явилося, що Ребе Раяц хвалить «Комітет освіти», з пропуском слова «харедимної». Ребе Раяц поставився до цього пропуску різко і надіслав[2] йому різку телеграму, у якій просив опублікувати, що це неправда і він не хвалить жодного комітету освіти. Серед іншого Ребе пише йому, що «я не знаю, хто вигадав цю явну неправду . . прошу мого друга . . опублікувати в газеті, що це неправда і я не говорив на похвалу комітету освіти, про який я ще не знаю, що він собою являє». Також секретаріат Ребе Раяца надіслав[3] подібного листа керівництву газети і просив виправити викривлене.

5703 року (1942/1943) Ребе Раяц вів нещадну війну проти Єврейської агенції у Святій Землі, яка тоді активно діяла серед біженців, що прибули до Країни, і відправляла їхніх дітей до навчальних закладів, які не дотримуються Тори і заповідей, щоб змусити їх забути, хай урятує нас Милосердний, про те, що вони релігійні, які дотримуються заповідей, і в межах цих зусиль Ребе Раяц написав[4] звернення до всіх рабинів і громадських діячів американського єврейства, щоб вони пробудилися і почали діяти заради дітей і підлітків, яких захоплює Єврейська агенція. Це звернення було опубліковане в газеті «Морген журнал» і «Дер тог», що вийшли 20 нісана того самого року, але з кількома цензурними правками, зробленими редакцією газети. І у відповідь Ребе Раяц надіслав лист[5] панові Меклеру, у якому пише йому, що ніхто не має права викривлювати його слова, і тому він просить заново надрукувати його слова без жодних цензурних правок.

На продовження цього Ребе Раяц попросив[6] пана Меклера і видавця газети — рава Малкінсона, написати статті, які пробудили б громадську думку щодо несправедливості, яку чинять активісти Єврейської агенції, що відвертають дітей біженців від їхньої віри, і ті відповіли, що їхні слова в газеті мають зважати на думку єврейських рабинів в Америці, і коли буде відома їхня ясна позиція, тоді вони зроблять усе, що в їхніх силах, щоб пробудити громадську думку щодо порятунку дітей Ізраїлю з рук посланців Єврейської агенції, і внаслідок цього Ребе Раяц скликав зібрання рабинів, щоб вони обговорили шляхи дій проти Агенції.

У місяці шваті 5704 року (січень–лютий 1944) Ребе Раяц надіслав[7] лист членам правління «Єврейського наукового інституту» (ідишем — «Їдишн вісншафтлехн інститут», а скорочено — «ІВО»), у якому він просить їх і вказує їм уникати осквернення Імені Всевишнього і зовсім не проводити зібрань у Шабат, а також щоб в усіх приміщеннях їхніх офісів і залів дотримувалися Шабату також і серед відвідувачів, і на продовження цього Ребе Раяц написав[8] панові Меклеру лист, у якому він просить його і всіх членів правління газети «Морген журнал», що оскільки в них великий вплив на членів «Єврейського наукового інституту», то їхній обов'язок вплинути на керівництво «Інституту», щоб вони не оскверняли день Шабату; у листі до нього Ребе Раяц називає його чудовими титулами: «друже мій, мудрець, відомий своїм ім'ям у славі та величі серед геніїв письменників міццю своїх писань, заснованих на прямому розумінні й сповнених піднесеного почуття, володар видатних здібностей, богобоязна людина, пан..».

У той самий час Ребе Раяц почав[9] діяльність зі зміцнення євреїв і єврейства Росії, у межах цієї діяльності Ребе Раяц направив[10] пана Меклера разом зі своїм зятем — Рашагом, і хасидами равом Ефраїмом-Еліезером Ялесом і равом Еліезером Предмеським до кількох урядових представників Сполучених Штатів у Радянській Росії, щоб вони вплинули на них дати дозвіл відправити делегації євреїв зі Святої Землі, Англії та Сполучених Штатів до Росії, які перевірили б і зміцнили стан релігії серед тамтешніх євреїв.

Також пан Меклер був сполучною ланкою між Ребе Раяцем і д-ром Розеном щодо бюджетів і боргів для закладів Тори в Америці[11].

Редагування «Сефер га-зіхронот»

Основна стаття – «Сефер га-зіхронот»

5700 року (1939/1940) на прохання пана Меклера Ребе Раяц передав йому свій запис «Решимат Любавич», щоб той обробив його для серії «Спогади» Ребе Раяца.

5 тішрея 5701 року (7 жовтня 1940) він почав публікувати в газеті мовою ідиш «Морген журнал» серію статей під назвою «Любавічер ребенс зіхройнес», і завершив її публікацію в місяці адарі 5702 року (лютий–березень 1942). Ці статті згодом було опубліковано як «Сефер га-зіхронот» частина 1.

Ребе Раяц попросив[12] його надсилати йому статті, які він публікує, щоб переглянути їх перш ніж вони будуть надруковані в газеті.

В адарі 5703 року (1942/1943) Ребе Раяц попросив[13] з'ясувати в пана Меклера, чи може він продовжити редагування частини 2 «Сефер га-зіхронот», попри це, редагування частини 2 затрималося і тоді не здійснилося внаслідок поїздки пана Меклера до Європи та внаслідок інших обставин.

Одразу після повернення пана Меклера з Європи 5708 року (1947/1948) Ребе надіслав йому примірник запису спогадів Ребе Раяца частина 2 разом із листом[14], у якому Ребе роз'яснює йому важливість і мету публікації цих спогадів.

Фактично лише в середині 5712 року (1951/1952) пан Меклер почав[15] редагувати «Сефер га-зіхронот» частина 2 і протягом приблизно півтора року, адар 5712 (лютий–березень 1952) — елул 5713 (серпень–вересень 1953), публікував уривки з неї в газеті «Американер». Частина 2 у вигляді книжки вийшла 5725 року (1964/1965).

Також він записав розповіді, які чув від Ребе Раяца та його зятя Рашага, і згодом видав їх як частину 3 «Сефер га-зіхронот».

Ребе не прийняв ці записи як доведене джерело того, що це написав Ребе Раяц, і сказав, що пан Меклер додав у них чимало речей від себе самого або з того, що чув від Рашага[16].

Його книги

  • «Аншей нес: Сіпурей га-хасідім» — 5696, англійською
  • «Аншей нес: Сіпурей га-Бешт ве-хасідав» — 5724, англійською
  • «Менч ун машин ін Совєтн ланд» (Люди і машини в країні Рад) — 5696; Варшава
  • «Фун ребенс гойф» — 5691 Нью-Йорк
  • «Га-емет одот Генрі Форд» — ідиш, 5682, Нью-Йорк
  • «Любавічер ребенс зіхройнес» — 5707-5734, Нью-Йорк
  • «Паненка» — 5685, Нью-Йорк

Примітки

Давид-Лейб Меклер згадується ще в 7 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 2600597100

Повідомити про помилку на цій сторінці