«Авода цорех гавоа»
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
| ||
| Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань. | |
Авода цорех гавоа — визначення й назва для погляду, згідно з яким служіння людини у виконанні Тори й заповідей заповнює нестачу, яку вона заповнює своїми справами. У загальнішому сенсі вислів стосується також тоншого питання — чи займають узагалі справи людини місце нагорі.
Необхідність
Є кілька доказів того, що наше служіння стосується чогось нагорі й заповнює його:
- Сказано у вірші[1] «А нині хай звеличиться сила Ад-ная», сенс у тому, що ми можемо звеличити силу Всевишнього виконанням заповідей[2].
- Сказано у вірші[3] «І служіть Гаває, Б-гу вашому», і вислів «і служіть» указує на служіння, подібне до служіння раба. Як служіння раба — заповнити те, чого бракує панові, так служіння, яке ми звершуємо для Всевишнього, — заповнити, так би мовити, те, чого Йому бракує
- У Мідраші наведено, що в той час, коли Ізраїль не виконує волю Всюдисущого, вони, так би мовити, послаблюють велику силу Нагорі[2].
Твердість
Те, що служіння обмеженого творіння стосується «нагорі» і впливає на нього, викликає 2 основні труднощі, перша — ідеологічна: як можна сказати про Всевишнього, Який досконалий у граничній досконалості, що Йому чогось бракує і справи нижніх стосуються Його та «заповнюють» Його нестачу?
А друга трудність — це суперечить тому, що наведено в інших місцях у віршах і в словах мудреців, і, наприклад:
- Сказано у вірші[4] «Якщо ти праведний, що ти даєш Йому тощо», тобто справа нижнього не «обходить» Святого, благословенний Він.
- Сказано в Мідраші[5], що Святому, благословенний Він, байдуже, заколює людина (ріже від ніздрів — не за законом) тварину перед тим, як з'їсти, чи ріже її за законом.
Пояснення
На щаблях після цімцуму
Перші кабалісти[6] дійшли висновку з необхідності, через згадані суперечності, що це залежить від того, про який щабель ми говоримо. На щаблі «Єдиного Господа, кореня коренів, хай буде Він благословенний», а мовою хасидуту — на щаблях до цімцуму (в Ацмуті Ор Ейн Соф) – наше служіння не стосується, але в Б-жественному світлі, яке приходить у цімцумі та обмеженні, служіння дійсно стосується.
Пояснення «що нам потрібно заповнити нагорі» таке: щоб створити світи, мало бути поняття цімцуму. На початку творення цімцум був з Його боку — бо Він бажає милості, але тепер, щоб був обмежений світ (-цімцум), потрібне наше служіння. Причина цього в тому, що цімцум — це скасування волі: світло, яке наповнювало місце порожнечі, — це воля, а те, що Він відсунув Своє світло вбік, — це скасування волі. І щоб Всевишній звершив цімцум, так би мовити, всупереч Своїй волі, ми маємо звершити подібне служіння, тобто подолати свою волю, і щоб усе наше існування було згідно з волею Всевишнього.
Ім'я Гаває — Був, Є і Буде
Згадане пояснення правильне, якщо кінцева мета наших намірів — притягнути тільки обмежене світло. Але оскільки кінцева мета наміру — притягнути розкриття Імені Гаває у світі, доводиться, що наше служіння стосується також Імені Гаває.
Пояснення цього: початок обмеження, яке зроблено цімцумом, — це обмеження часу і місця. Щоб зняти обмеження, ми маємо розмірковувати про те, що Гаває вище за час і місце, і час і місце скасовані перед Ним, і насправді місце і час — без місця і часу. Завдяки цьому це буде помітно й у світі. Те, що ми сказали, що наше служіння стосується Імені Гаває, не суперечить тому, що ми сказали, що на щаблях до цімцуму служіння не стосується, бо і Ім'я Гаває (Є, Був і Буде водночас) — на щаблі совев, який є лише відсвітом.
Але й згаданого пояснення недостатньо, оскільки сенс вірша[7] «Бо Мені сини Ізраїлю раби» такий, що наше служіння стосується Ацмуту Ор Ейн Соф. Пояснення цього: ми роз'яснили, що наше служіння стосується Імені Гаває, яке є лише відсвітом. А відомо, що Ацмут у-мегут та Ім'я Гаває — одне й те саме, як сказано «Я Гаває», сенс чого в тому, що «Я» і Гаває — одне й те саме. Виходячи з цього, виходить, що намір у служінні — притягнути розкриття Імені Гаває у світі — корениться в Ацмуті.
Оскільки говоримо про Ацмут (а не як у порядку сходження світів, де є обмеження), можна сказати, що намір — щоб було служіння, і водночас Він не охоплюється цим, не дай Б-г. Наприклад, як кажуть про тшуву, що тшува сягає місця, якого справи нижніх не стосуються, і сягають цього щабля саме за допомогою дії тшуви.
Згідно з цим поясненням, що намір корениться в Ацмуті, пояснення — навпаки: джерела, які кажуть, що справи нижніх не стосуються, говорять про нижчі щаблі (зовнішня сторона Ор Ейн Соф), ніж місце, якого це дійсно стосується[8][9].
Див. також
Додаткова література
- «Сефер га-маамарім 5672», маамар, що починається словами «Ва-їкра», і маамар, що починається словами «Цав» 5675
- Маамар, що починається словами «Кімей цетха» 5716
Примітки
- ^ Бемідбар 14, 17.
- ^ 1 2 «Ейха раба», гл. 1, 33
- ^ Шмот 23, 25
- ^ Іов 35 7.
- ^ «Берешит раба», гл. 44, 1.
- ^ Див. «Аводат га-кодеш» (рава Меїра ібн Габая), у частині «Га-авода», гл. 3
- ^ Ваїкра 25, 55.
- ^ Такий сенс на початку пояснення в 5672, сторінка 923, але наприкінці сторінки мається на увазі, що «байдуже Йому» — на тому самому щаблі, якого це стосується.
- ^ «Сефер га-маамарім 5672», маамар, що починається словами «Ва-їкра», і маамар, що починається словами «Цав» 5675, маамар, що починається словами «Кімей цетха» 5716.