Перейти до вмісту

Шнеур-Залман-Дов-Бер Нае

Матеріал з Хабадпедії
Шнеур-Залман-Дов-Бер Нае
Основна інформація
Дата народження4 ава 5691 (18 липня 1931)
Дата смерті6 елула 5699 (21 серпня 1939)
Місце проживанняЄрусалим
Сім'я
БатькоАврагам-Хаїм Нае
МатиДвора
Брати й сестриБарух Нае, Моше-Цві Нае (Петах-Тіква)
Родовід

Хлопчик Шнеур-Залман-Дов-Бер Нае (4 ава 5691 (18 липня 1931) – 6 елула 5699 (21 серпня 1939)), син рава Аврагама-Хаїма Нае, був убитий арабськими погромниками в місяці елулі 5699 року (серпень–вересень 1939).

Біографія

Народився в ніч Шабату Хазон 4 ава 5691 (18 липня 1931) у батька, рава Аврагама-Хаїма, і матері, пані Двори. На брит мілі, що відбулася в Шабат Нахаму, були присутні багато рабинів і даянів Єрусалима, які прийшли вшанувати рава Нае, який уже тоді був відомий як автор книг і як «сафра де-дайна» в «Еда гаредіт».

Шнеур-Залман-Дов-Бер — так назвали немовля. Шнеур-Залман — на честь Алтер Ребе, автора «Танії» і «Шулхан аруха», а Дов-Бер — на честь рава Дов-Бера Ашкеназі з Каліська, хозера Ребе Цемах Цедека і одного з родоначальників родини. У три роки Залманке почав ходити до хедера, і там виявилися геніальні здібності, якими він був наділений уже в дитинстві. Він мав швидке сприйняття і напрочуд швидко розумів вивчене.

Крім здібностей, що виявлялися в навчанні, хлопчик був наділений талантом до танців: хлопчик умів сам танцювати танець «кадчка», який танцюють на єрусалимських весіллях, поодинці або парами, а також знав інші особливі весільні танці. Шнеур був спритний ногами, і публіка насолоджувалася його особливими танцями. На родинних весіллях Шнеур танцював поодинці, а потім до нього приєднувалися його батько, рав Хаїм Нае, і його брати.

Танцювальні вправи Залманке виконував у робочому кабінеті батька, у години, коли батька не було вдома. Повертаючись додому, рав Нае заставав свого молодшого сина, який скакав і витанцьовував у його кімнаті.

У навчанні викликали захоплення. Його здібності виявлялися в навчанні, в умінні говорити і навіть у складанні промов. Промови, які він писав, він виголошував перед членами родини. Попри юний вік, його слова були переконливі й приємні для слуху.

Убивство

У понеділок, 6 елула 5699 (21 серпня 1939), первісток рава Нае, рав Барух Нае, узяв за дружину пані Гадасу, дочку рава Йоеля Ашкеназі, одного з видатних рабинів Тверії. Поїздка до Тверії в ті дні вважалася небезпечною. Це були останні дні Арабського повстання, проте окремі банди час від часу влаштовували обстріли автобусів, тому багато членів родини з Тель-Авіва і Єрусалима не наважилися поїхати на весілля рава Баруха Нае.

Весілля відбулося з великою пишнотою і розкішшю в Тверії, і коли члени родини поверталися з весілля, вони вирішили поїхати до діда, рава Шауля-Іцхака Фенігштейна, у Тель-Авів, щоб отримати його благословення. Це було в четвер, пополудні, коли наречений, наречена і члени родини прийшли до дому діда з візитом. Дід жив тоді на вулиці Бальфур, 32, у Тель-Авіві.

Увечері члени родини Нае разом із нареченим і нареченою чекали на автобусній зупинці компанії «Егед», щоб сісти в автобус, що прямував до Єрусалима. Залманке сидів на тротуарі і раптом звернувся до батька і сказав йому: «Тате (тату), мені не хочеться їхати до Єрусалима. Давай залишимося тут». Рав Нае пояснив синові, що залишитися в Тель-Авіві неможливо і треба їхати до Єрусалима, де члени родини мали влаштувати в Шабат трапези шева брахот, у яких брали участь дядько, рав Іцхак Нае, і члени його родини, які не приїхали на весілля. Залманке переконали пояснення батька, і він не відповів.

У ті дні зупинка була маленькою, і автобуси були маленькими. Пасажирів до Єрусалима в той час було небагато, і родина Нае зайняла різні місця в напівпорожньому автобусі. Залманке наполіг на тому, щоб сидіти самому на довгій лаві в кінці автобуса. Багато разів сестри просили його прийти й сісти поруч із ними в середині автобуса, але він відмовлявся. Поїздка тривала повільно. Під час поїздки частина пасажирів задрімала; коли автобус під'їхав до Баб-ель-Ваду (Шаар-га-Гай), пасажири почали нервувати, бо звивиста ущелина була місцем, що загрожувало бідою.

Під час їзди закрутами дороги пролунали постріли, які посипалися з гір, що оточують ущелину, і їхні удари чулися по бляхі автобуса. На мить в автобусі запанувала мертва тиша, а потім повітря прорізали крики: «Я поранений». Залманке, який сидів на задній лаві, отримав смертельні поранення кулею «дум-дум», що розірвала йому кишечник. (Куля «дум-дум», яку використовували арабські банди, особливо смертоносна і завдає найтяжчих поранень.) Залманке ще встиг пробурмотіти кілька слів, а потім віддав душу.

Сестри Сара і Лена, які сиділи на лавах поблизу Залманке, теж були поранені, але тяжкі ушкодження їхніх тіл не загрожували їхньому життю.

Залманке не пережив тяжких поранень і повернув свою чисту душу Творцеві світу. Він став останньою єврейською жертвою Арабського повстання, яке називають також заворушеннями 5696 — 5699 років (1935–1939). Через тиждень вибухнула Друга світова війна, і ворожі дії повністю припинилися.

Коли рав Аврагам-Хаїм Нае повернувся додому після трагічної події, він знаходить на вікні дому книгу про закони жалоби, яку надіслав йому в подарунок автор книги...

Його похорон

У похороні Залмана взяли участь безліч мешканців Єрусалима та його шановних людей, на чолі з великими рабинами — друзями батька, рава Аврагама-Хаїма Нае; товариші Залмана йшли перед похоронною процесією і читали Тегілім. Коли похоронна процесія піднімалася вулицею Штраус, вулиця виглядала, ніби чорна ріка, що тече нею. Серед тих, хто проводжав, багато хто проливав сльози за ніжною дитиною, сином гаона рава Нае, раптово взятим зі світу.

Зовнішні посилання

Шнеур-Залман-Дов-Бер Нае згадується ще в 5 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 8477620000

Повідомити про помилку на цій сторінці