Шауль-Шалом га-Коген
| Шауль-Шалом га-Коген | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Місце проживання | Городок |
| Рід діяльності | хлібороб |
| Учителі | Менахем-Мендл з Вітебська, Рабі Шнеур-Залман з Лядів (Алтер Ребе), Рабі Дов-Бер Шнеурі (Мітлер Ребе), Рабі Менахем-Мендл Шнеєрсон (Ребе Цемах Цедек) |
Хасид р. Шауль-Шалом га-Коен із Городка був із вихованців рабі Менахема-Мендла з Вітебська і з перших хасидів Алтер Ребе, а згодом — із пов'язаних із Мітлер Ребе і Ребе Цемах Цедеком.
Про нього
Р. Шауль-Шалом був великим знавцем нігле і хасидуту, займався служінням серця, був людиною доброчинності й милосердя. Його дружина була відома якістю гостинності й відвідування бідних хворих.
Прожиток його був у достатку від землеробства, яким він займався сам разом із домашніми.
Звичай його був такий, що щороку він ішов пішки до Ліозно, Лядів і Любавичів. Коли йому виповнилося сімдесят років, він почав ходити раз на два роки. У 5608 році (1847/1848) йому виповнилося дев'яносто років.
Ребе Цемах Цедек знав його ще з дитячих років, коли той приїжджав до Ліозно, бо Цемах Цедек у дитинстві дуже любив поле й велич природи. А хасид р. Шауль-Шалом «підіймався» на свято Шавуот і затримувався там на кілька тижнів. Р. Шауль-Шалом, будучи надзвичайно серйозним, любив усамітнення і виходив у поле на багато годин, і навчався там, і поринав у свої думки; і там його знаходив Цемах Цедек і чув від нього багато розповідей і слів Тори з року в рік.
У 5608 році (1847/1848), як сказано, р. Шаулю-Шалому виповнилося дев'яносто років. Хасиди містечка Городок на чолі з р. Пінхасом-Лейбом машпіа поскаржилися рабі Баруху-Шалому, старшому синові Цемах Цедека, на старця р. Шауля-Шалома: мало того, що він дуже себе втомлює, ідучи пішки з Городка і не зважаючи на свою старість, — він ще й брав участь у танцях і втомлював себе, танцюючи «козачок» (казацке) за своїм звичаєм юних літ, разом зі своїм ровесником, хасидом р. Шмуелем Мункесом. І рабі Барух-Шалом розповів про це своєму батькові, Ребе Цемах Цедеку.
Коли р. Шауль-Шалом увійшов на «єхідут» до Ребе, сказав йому Цемах Цедек: єврейське тіло треба берегти; що більше тіло старіє, то більше й більше слід поводитися з ним шанобливо — заради заповідей ціціт і тфілін, які воно носить. Ребе докладно пояснив йому мету «шов» — зробити посудини для Б-жественності за допомогою тіла.
Коли р. Шауль-Шалом вийшов з єхідуту і розповів хасидам, що сказав йому Ребе, він промовив: брати мої й друзі! Сила моя нині як сила моя тоді, щоб пуститися в дивовижний козачок; але оскільки Ребе сказав, що треба берегти тіло, я не маю права пускатися в «танець Святеє Святих» сам, і тому зробіть крісло з рук, і я сяду на ваші руки, і виконаємо «танець Святеє Святих».
Одразу підійшли два рослі й сильні аврехи, сплели свої руки, і вийшло крісло, і р. Шауль-Шалом сів на їхні руки, і пустилися вони в танок під відомий нігун, що пасував до «танцю єхідуту». Ще вони грали з наспівом і виливом душі, як раптом р. Шауль-Шалом схопився зі свого сидіння і підстрибнув, мов олень, із дивовижною швидкістю, і став на місці свого сидіння — на кріслі з рук аврехів, — плескаючи долонею об долоню і наспівуючи з дивовижним двейкутом.
Коли розповідав це Ребе Раяц[1], він закінчив: «Не лише зі способу життя величі наших святих Ребе і з їхніх святих шляхів вчаться хасиди багато чого, а й зі шляхів хасидів і способу їхнього життя вчаться хасиди багато чого».
Додаткова література
- Рав Еліягу-Йоханан Гурарі, «Оцар хасідей Хабад», частина 1, с. 251-253.
Примітки
Код особи: № 8420316500