Перейти до вмісту

Хаїм-Урі Етнер

Матеріал з Хабадпедії
Рав Етнер у Лос-Анджелесі (5713)

Рав Хаїм-Урі Етнер був хасидом Белза , обіймав посади рабина в кількох місцях світу. Після того як познайомився з Ребе, став великим другом Хабаду.

Біографія

Народився 15 елула 5666 року (5 вересня 1906) у місті Ліженськ у Польщі в родині рабі Шалома га-Леві Етнера, який був великим знавцем Тори і шойхетом і бодеком у місті Островець і нащадком «Турей загав» і Раші. Замолоду навчався в р. Шмуеля Шейнфельда, голови рабинського суду Нейвича в Галичині, і навіть отримав від нього дозвіл на рабинство і схвалення своїх нових тлумачень Тори.

У 5686 році (1925/1926) отримав рабинське посвячення також від гаона з Островця, який написав про нього: «Я знайшов його новою посудиною, повною старого, обізнаним у методах Шасу і законовчителів, що міркує здоровим розумом і вірним судженням... запитує по суті і відповідає за галахою... і поводиться шляхом Тори і хасидуту від юності... і гідний він бути море-гораа в Ізраїлі».

Одружився з дочкою рабі Яакова-Мордехая Гутбірти, голови рабинського суду Клібусова. У місяці тамузі 5698 року (червень–липень 1938) переїхав жити до Лондона і служив там рабином. У місяці кислеві 5709 року (грудень 1948 – січень 1949) переїхав до Сполучених Штатів і там був призначений головою єшиви «Хафец Хаїм» у Нью-Йорку. У 5713 році (1952/1953) був призначений рабином громади харедім у місті Лос-Анджелес і на цій посаді прослужив двадцять п'ять років. У місяці адарі 5738 року переселився до Ерец-Ісраель і жив у Нетанії. У 5740 році (1979/1980) завершив першу частину своєї книги про Шас, але через стан здоров'я не зміг її надрукувати, і її надрукувала через два роки його родина, яка дала книзі назву «Урім» на згадку про його ім'я «Урі».

Рав Етнер, який був одним із найвидатніших рабинів белзького хасидизму, знав двох його адморів: рабі Іссахара-Дова і рабі Агарона з Белза.

Зв'язок з Хабадом

Його книга «Урім», надрукована із заохочення Ребе

Коли він був у Лос-Анджелесі, він одного разу поїхав із равом Іссахаром-Довом Вайсом, президентом громади в Лос-Анджелесі, до Нью-Йорка до Ребе. Під час їхнього перебування там вони брали участь у фарбрейнгені Ребе і зайшли на єхідут. Зустріч із Ребе справила на нього сильне враження, і відтоді він почав схилятися перед Ребе і став майже його хасидом. Під час іншої його зустрічі з Ребе до нього приєдналася дружина, і зайшла мова про шідух для їхнього сина. Ребе сказав їм, що його суджена перебуває в Ерец-Ісраель і йому слід туди поїхати. Подружжя Етнер не змогло переконати сина полетіти до Країни, і Ребе сказав їм, що «не буде вибору, і Ерец-Ісраель доведеться прийти до нього». Невдовзі ребецн Етнер познайомилася в магазині в Лос-Анджелесі з дівчиною, яка ненадовго приїхала з Тель-Авіва, і та їй сподобалася. За кілька тижнів пара вже одружилася.

У передмові рава Етнера до його книги «Урім» він пише про те, як складалося написання книги. У 5723 році (1962/1963), під час його першого відвідування Ребе, той заохотив його надрукувати свої нові тлумачення Тори. Через свою простоту він подумав, що Ребе каже це з ввічливості і не має цього на увазі всерйоз. Приблизно через рік він приїхав ще раз, і наприкінці візиту Ребе запитав його, чи почав він редагувати свої нові тлумачення Тори. Він відповів Ребе, що зайнятий, і т. д. Відповів йому Ребе: «Якщо роблять те, що треба робити, Святий, благословенний Він, допомагає». Завершує рав Етнер: «Тоді я переконався у своїй помилці, коли першого разу подумав, що Ребе говорив лише для годиться».

Рав Етнер продовжує у своїй передмові описувати працю редагування і те, наскільки вона була важкою. Частина його нових тлумачень узагалі не була записана, а й записані не були впорядковані, і треба було освіжити пам'ять і почати роботу над усім спочатку. Посеред роботи він захворів — легенями, серцем і шлунком — і змушений був пройти складне лікування, яке затримало його роботу. Після одужання йому довелося зайнятися справами, занедбаними в дні хвороби. Під час відвідування Ребе його знову запитали про друкування його нових тлумачень, і коли він відповів, що ще не зробив цього, Ребе натякнув йому на сказане про того, хто не друкує своїх нових тлумачень Тори, що він подібний до пророка, який «приховує своє пророцтво», і вирок його відомий. Тієї ж миті він вирішив надрукувати свої тлумачення за будь-яку ціну. Він почав писати кожну вільну хвилину, і коли в нього було тридцять відредагованих сторінок, він надіслав їх Ребе, щоб той висловив свою думку. На наступному єхідуті Ребе знову сказав йому: «Хіба я вже не казав вам віддати їх до друку!»

У 5738 році (1977/1978) рав Етнер знову захворів і був у смертельній небезпеці. Після того як він зміцнів і побачив, що перед ним ще багато роботи, він вирішив видати принаймні те, що вже було відредаговано, і завершує свою передмову: «Моя надія, що Всевишній, благословенний Він, допоможе мені видати у світ і решту нових тлумачень Тори на три бави, трактати Швуот і Хулін, а також на „Хошен мішпат“».

Після відходу з життя рава Етнера в його дочки Хани Купферман залишилося кілька примірників його книги. У період, коли вона переїжджала на іншу квартиру, забракло місця для книг її батька. Частину їх вона віддала, а з важким серцем спустилася на вулицю свого будинку в Нетанії, щоб залишити решту книг на тротуарі надворі. Вона стояла там на тротуарі й плакала, і саме тієї миті проїжджала машина Хабаду, і, коли почули про те, що сталося, забрали всі книги.

Додаткова література

Повідомити про помилку на цій сторінці