Борговий документ
Шетар — це документ, що слугує доказом позики, набуття чи будь-якої іншої правової справи. Унаслідок того що шетар слугує доказом, він слугує також засобом набуття. Оскільки будь-яка дія, яка доводить володіння, може слугувати набуттям, наприклад передача, притягування чи піднімання. І оскільки за допомогою доказу можна довести володіння, тому шетар має також юридичну силу як акт набуття.
До періоду Другого Храму у шетарах писали дату за лічбою царів Ізраїлю, а потім почали вести лік за царями народів світу[1].
Шетар набуття
Гет — єдиний шетар, явно згаданий у Торі, і з нього виводять усі закони гету. Гет — це акт набуття за допомогою шетара, суть якого а. дія написання гету. б. доказ, що полягає в тому, що шетар перебуває в руках позичальника. Є суперечка танаїв про те, чи «свідки підпису розлучають», і головне набуття здійснюється через свідків, що підписалися на шетарі, які свідчать про те, що власник шетара — той, хто написав шетар, а не інший, — оскільки це головний доказ шетара на їхню думку, чи «свідки вручення розлучають», і головне набуття здійснюється через свідків, які свідчать про те, що шетар було передано з волі того, хто зобов'язується, до рук того, хто тримає його як доказ, — що є головним доказом шетара на його думку.
Борговий шетар
Суть шетара
Ребе[2] пояснює, що борговий шетар — не лише для доказу, але, крім цього, через нього набуває чинності застава всього його майна, як написано в Рамбама[3]: «Будь-яку позику за шетаром стягують зі спадкоємців і з покупців», і навіть якщо в шетарі не обумовлено відповідальність майном, бо «відповідальність, не обумовлена в шетарі, — помилка писаря як у боргових шетарах, так і в шетарах купівлі й продажу»[4], і тому «за шетаром, за яким позичив і повернув, не позичають знову, бо його заставу вже прощено», тобто сила шетара, через який набула чинності застава, скасувалася з погашенням позики, і в нього більше немає сили шетара щодо застави (навіть якби він міг слугувати доказом).
Той, хто прощає боргову розписку
Є сумнів, який закон щодо того, хто прощає боргову розписку, — чи вважається це неявною шкодою, чи ні. У всякому разі, галаха про нього висловлена ясно: він зобов'язаний платити; і тому Ребе Цемах Цедек ставить складне запитання: незрозуміло, чому в його випадку він зобов'язаний платити, тоді як за іншу неявну шкоду звільнений від плати.
Цемах Цедек[5] наводить у зв'язку з цим слова Рашби, який пояснює, що той, хто прощає боргову розписку свого товариша, вважається таким, що завдав явної шкоди, оскільки «шкода від нього помітна, ніби він забирає гроші в одного і віддає іншому». Тобто, оскільки для позичальника і позикодавця очевидно, що позикодавець більше не може вимагати з позичальника і втрачає реальну грошову суму, це вважається явною шкодою.
Двоє, що позичили за одним борговим документом
Основна стаття – Двоє, що позичили в товаристві
«Двоє, що позичили в товаристві» — це галахічна постанова, що стосується двох компаньйонів, які позичили в товаристві, або навіть двох сторонніх людей, які позичили в товаристві за одним борговим документом: спільний підпис під документом зобов'язує обох. Цей закон докладно обговорюється в «Шеелот у-тшувот Цемах Цедек».
Дьятікі
Основна стаття – Дьятікі
Дьятікі — це дар шхів мера, який звелів написати чоловік, що лежить на смертному одрі й перебуває при смерті. Рішонім розійшлися в його тлумаченні.
Див. також
Примітки
- ^ Рош га-Шана розділ 1 мішна 1 і в коментарях до Мішни.
- ^ «Гітваадуйот» 5748 с. 611..
- ^ Закони про позикодавця і позичальника розділ 11 галаха 5.
- ^ Закони про грабунок і загублене розділ 18.
- ^ «Цемах Цедек», Гітін, розділ 85, с. 238