Перейти до вмісту

Реувен Гальперін

Матеріал з Хабадпедії
Реувен Гальперін
З-поміж найстаріших членів хабадської громади в Кір'ят-Малахі
Основна інформація
Дата народження5699 (1939)
Місце народженняПетербург
Місце проживанняТашкент, Нахалат-Гар-Хабад (Кір'ят-Малахі)
Рід діяльностіпрограміст, учитель математики та інформатики
ОсвітаТашкентський університет (факультет математики і фізики), Інститут Вейцмана
УчителіЗалман Бубер та інші
Сім'я
БатькоШимон Гальперін
МатиБлума, дочка р. Яакова-Зхар'ї Маскаліка
ДружинаДіна Леві
ДітиЕстер, Шмуель Гальперін, Хана Неймарк, Еліезер-Ліпа Гальперін
Родовід
Нагороди
золота медаль (закінчення школи)
дві відзнаки ЦАХАЛу за участь у війні Судного дня та в Першій ліванській війні

Рав Реувен Гальперін (народився в 5699 році, 1939) — із найстаріших членів хабадської громади в Кір'ят-Малахі.

Біографія

Народився в Ленінграді 17 швата 5699 року (6 лютого 1939) у батька, р. Шимона Гальперіна[1], і матері, пані Блуми, дочки р. Яакова-Зхар'ї Маскаліка. Його сім'я з боку батька веде родовід від першого покоління хасидів Хабаду, і вони належать до нащадків рава Йони Гейльперіна, із прихильників Алтер Ребе.

Його сім'я належала до хасидів Хабаду, які самовіддано дотримувалися заповідей, попри труднощі й небезпеку в комуністичній Росії. Коли йому було два з половиною роки, нацисти вторглися до Радянського Союзу в ході Другої світової війни, і його батька було призвано до Червоної армії.

Його сім'я, без матері, втекла до села на ім'я Бурчук у Башкирії і через вісім місяців возз'єдналася з його матір'ю.

Приблизно через два роки сім'я вирішила переїхати до Ташкента, де почала складатися хабадська громада, і в 5704 році (1943/1944) вони там оселилися. Лише із закінченням війни, коли йому було шість із половиною років, він знову возз'єднався з батьком.

Поряд із навчанням у діда довгі роки навчався в р. Залмана Бубера — Яакова-Шнеура-Залмана, сина р. Йоеля Певзнера.

Коли він досяг віку бар-міцви, заарештували його батька, і йому знову довелося розлучитися з ним.

Щоб не порушувати Шабат, його мати щороку підкуповувала дитячого лікаря, щоб та видавала довідку про те, що син страждає на розумову відсталість і тому йому нема чого ходити на заняття до школи й він має залишатися вдома, і такий порядок тривав до 4-го класу, коли він почав навчатися в школі, у якій провчився сім років, а потім п'ять років навчався в університеті й потім два роки в Інституті Вейцмана.

У 5717 році (1956/1957) закінчив середню школу із золотою медаллю і вступив до Ташкентського університету на факультет математики та фізики й закінчив університет із відзнакою.

У 5722 році (1961/1962) був прийнятий на роботу програмістом в обчислювальний центр університету й займався дослідженнями.

9 адара 5726 року (1 березня 1966) одружився в Ташкенті зі своєю дружиною, пані Діною Леві[2], і після весілля вони жили в квартирі, яка фактично була також підпільною міквою: підлога ванної кімнати піднімалася, і під нею містилася міква, що служила хабадській громаді в Ташкенті.

Після весілля вони почали щороку подавати прохання про візу для алії до Країни, і влітку 5731 року (1970/1971) отримали дозвіл на виїзд і за вказівкою Ребе оселилися в Нахалат-Гар-Хабаді в Кір'ят-Малахі. Після того як вони поїхали до Ребе й отримали його докладне настановлення, він вступив на навчання до Інституту Вейцмана й почав роботу над докторською дисертацією. А впродовж років служив учителем математики та інформатики в середній школі.

У 5732 році (1971/1972) пройшов курс молодого бійця в армії і був зарахований до військово-повітряних сил, а під час війни Судного дня був призваний і служив в одному з батальйонів, що форсували Суецький канал.

Його резервістська служба тривала ще 18 років, до закінчення служби в 5748 році (1987/1988), коли він отримав грамоту від ЦАХАЛу і дві відзнаки за участь у війні Судного дня та в Першій ліванській війні.

Після того як за вісім років від часу весілля в нього та його дружини не народилися діти, після війни Судного дня здійснилося благословення Ребе, і в них одне за одним народилося четверо дітей.

Його дружина, пані Діна, за вказівкою Ребе працювала вихователькою дитячого садка не в мережі дитячих садків Хабаду й багато діяла серед батьків дітей у садку, зміцнюючи їх у дотриманні Тори й заповідей, і багато хто з них із роками навіть здійснив тшуву.

Унаслідок родинної близькості сім'ї р. Реувена з р. Хаїмом Ліберманом, коли вони їздили відвідати Ребе, р. Ліберман влаштував так, щоб вони відвідали також сім'ю дому Ребе в їхніх приватних будинках.

У 5773 році (2012/2013) овдовів.

Сьогодні його запрошують до закладів Хабаду та на різні форуми, і він розкриває їм самопожертву, якої вимагало дотримання заповідей у Росії, а також показує різні предмети, що ілюструють дотримання заповідей у радянській Росії, і зв'язує молоде покоління з історіями героїзму, на яких ростуть у хасидській традиції.

Родина

  • Його дочка, пані Естер — дружина моеля р. Цві-Гірша Юніка — Нахалат-Гар-Хабад.
  • Його син, рав Шмуель Гальперін — Нахалат-Гар-Хабад
  • Його дочка, пані Хана, дружина р. Шломо-Залмана Неймарка[3].
  • Його син, р. Еліезер-Ліпа Гальперін.

Додаткова література

  • «Рабин у долині плачу», спогади про хасида р. Залмана Бубера, тижневик «Кфар-Хабад» 1961, с. 58

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Син рава Шмуеля Гальперіна, який був моелем і хасидським шохетом, мешканцем містечка Плещениці.
  2. ^ Народилася 25 швата 5707 року, 1947, єдиною дочкою у своїх батьків, які пережили Голокост, — р. Еліезера-Ліпмана та Юдіт (уродженої Адлер) Леві. Через український закон її називали також неєврейським ім'ям — Дора.
  3. ^ Син рава Йосефа-Іцхака Неймарка, Кфар-Хабад.
Реувен Гальперін згадується ще в 3 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 7853243500

Повідомити про помилку на цій сторінці