Портал:Хасидизм Хабад/Вибрана стаття/1

«Відома сіха» — сіха, виголошена Ребе 28 нісана 5751 (12 квітня 1991), у якій він висловив жаль із приводу байдужості до теми приведення Мошіаха і поклав на слухачів відповідальність домогтися його приходу: «Єдине, що я ще можу зробити: я передаю це кожному з вас — зробіть усе, що у ваших силах, щоб домогтися приходу Мошіаха в дійсності». Пізніше Ребе назвав цю сіху «Відома сіха», і відтоді ця назва поширилася серед хасидів Хабаду як позначення цієї сіхи.
Сіха викликала велике пробудження серед хасидів у питанні приведення Геули і донині слугує помітною темою хабадського дискурсу в різних аспектах обговорення її змісту і шляху до виконання її вимоги. Услід за нею було вжито безліч ініціатив і дій, пов'язаних із прискоренням Визволення, і частина з них удостоїлася позитивного ставлення і підтримки Ребе.
Сіху Ребе почав із пояснення гідності дня, підкреслюючи його зв'язок із Геулою: 5751 рік — абревіатура слів «Теге шнат аренну ніфлаот» — «Хай буде це рік, коли Я покажу йому чудеса», що натякають на чудеса, які стануться під час Геули; у цьому самому році — місяць нісан, про який сказали мудреці: «У нісані були визволені й у нісані будуть визволені»; у цьому самому місяці — день 27-го числа місяця, що становить три рази по три рази по три — натяк на хазаку в справі місяця (Геули), і в самому цьому — потрійна хазака; ніч 28-го числа місяця — від слова «коах», сила, міць і твердість; 12-й день Омера — за кількістю колін; ніч 13-го дня Омера — у гематрії «ехад» (один), натяк на єдність Б-га, яка розкриється під час Геули; і так він докладно виклав гідності наступних днів.
Потім Ребе продовжив і сказав (ці частини сіхи були виголошені Ребе з великим хвилюванням, коли його голос посилювався і стендер, на який він спирався, хитався. Нижче — з остаточної редакції сіхи, складеної та відредагованої Ребе.):
«Згідно зі сказаним вище про підкреслення теми Визволення (особливо) у цей час, виникає найбільше здивування: як може бути, що, попри всі ці справи, ще не домоглися приходу нашого праведного Мошіаха в дійсності, по-справжньому?!... Річ зовсім і зовсім незрозуміла! І ще одне здивування — що збираються десять (і скільки-скільки десятків) євреїв разом, і в час, сприятливий щодо Визволення, і попри це не здіймають шуму, щоб домогтися приходу Мошіаха негайно ж і зараз, і не здається їм неможливим, хай врятує нас Милосердний, що Мошіах не прийде цієї ночі, і завтра не прийде наш праведний Мошіах, і післязавтра не прийде наш праведний Мошіах, хай врятує нас Милосердний!! Навіть коли кричать «Ад матай», — це тому, що так звелено тощо, а якби вони мали це на увазі, просили і кричали по-справжньому, напевно і напевно Мошіах уже прийшов би!! Що ще я можу зробити, щоб усі сини Ізраїлю здійняли шум і кричали по-справжньому і домоглися того, щоб привести Мошіаха в дійсності, після того як усе, що було зроблено досі, не допомогло, і доказ цього — що ми ще перебуваємо у вигнанні, і більше того й головне — у внутрішньому вигнанні у справах служіння Всевишньому. Єдине, що я можу зробити, — передати цю справу вам: зробіть усе, що у ваших силах, — справи, які у формі світел Тогу, але в посудинах Тікуну, — привести в дійсності нашого праведного Мошіаха негайно ж і зараз, по-справжньому! .. А я своє зробив, і відтепер і надалі робіть ви все, що у ваших силах. І хай буде воля, щоб знайшовся серед вас один, двоє, троє, які придумають, що робити і як робити, і більше того, і це головне, — домогтимуться того, щоб було справжнє і повне Визволення в дійсності, по-справжньому, негайно ж і зараз, по-справжньому.»
Під час виголошення сіхи Ребе вживав різкіші вирази, найрізкіший з яких — замість слів «не допомогло» Ребе сказав: «Я не знаю, що робити, оскільки все, що я зробив досі, було марно й даремно».