Перейти до вмісту

Палаючий кущ

Матеріал з Хабадпедії
Моше Рабейну перед неопалимою купиною (малюнок Залмана Клеймана)

Неопалима купина — подія, що сталася поблизу гори Синай, у якій Моше пережив Б-жественне одкровення з колючої рослини під назвою «сне», яка горіла вогнем і при цьому не згоряла. У цій події Моше був призначений Всевишнім Його посланцем для виведення синів Ізраїлю з єгипетського рабства і приведення їх до Землі Ізраїлю.

Оповідання

Моше Рабейну пас овець свого тестя Їтро, і одного разу від стада втекло ягня, і він погнався за ним до місця гори Синай і побачив там кущ, що горить вогнем, але не згоряє. Моше здивувався цьому видовищу і підійшов подивитися, що це, і коли він наблизився, Всевишній відкрився йому і сказав: «Зніми взуття своє з ніг своїх, бо місце, на якому ти стоїш, — земля свята». Там Всевишній звелів йому йти визволити Ізраїль, і так почалося визволення з Єгипту[1].

У хасидуті

Палаючий кущ у пустелі — колючий чагарник, який не згоряє, — ілюструє основоположні принципи хасидуту і Тори взагалі: його розташування в пустелі вказує, що немає місця, вільного від Шхіни, і що Б-жественність перебуває і в низьких та простих місцях; те, що це колючий кущ, символізує, що Б-жественне одкровення може розкритися в простій і скромній посудині; горіння куща без того, щоб він був поглинутий, вказує на вічність Б-жественності та її єдність, яка не змінюється і не залежить від реальності творіння, як сказано: «Я, Гаває, не змінився»; цим роз'яснюється, що і Б-жественне одкровення не змінює суті світу, а лише освітлює його; оскільки Тора вічна і не змінюється та підкреслює: «не додавай до нього і не вбавляй від нього», кущ виражає досконалість Тори та її чисте збереження; новизни Усної Тори — не новизни по суті, а розкриття глибини того, що вже було передано Моше на Синаї, подібно до світла Всевишнього, яке розкривається з куща, не завдаючи шкоди його існуванню; зустріч Моше з кущем підкреслює важливість скромності й самоскасування у вивченні Тори, адже лише за підходу учня, який віддає себе навчанню, можна розкрити нові глибини; нарешті, неопалима купина являє можливість розкриття Б-жественності навіть усередині найматеріальнішої і найнижчої реальності, подібно до того як вогонь оточує кущ, але не спалює його.[2]

У диспуті, який вели «міснагдім» у Мінську, вони стверджували, що -

  • Хасидський рух надає значення читанню Тегілім простими євреями та амей га-арец і їхньому натхненню, що походить із простої віри, — що суперечить словам мудреців у Гемарі про велику низькість амей га-арец і про лиха, які приходять у світ через них.
  • Підхід Бааль-Шем-Това, згідно з яким і праведники мають чинити тшуву, веде до приниження честі й становища знавців Тори і немов робить із них нечестивців і грішників — тоді як слова мудреців сповнені похвал їм і того, що саме вони — основа існування всього світу.

На ці претензії Алтер Ребе відповів повчанням із Тори, яке він чув від свого вчителя і наставника Магіда з Межиріча від імені Бааль-Шем-Това, засновника хасидського руху: перше Б-жественне одкровення Моше Рабейну було саме через видовище «куща» — колючого й гострого чагарника, що горить вогнем, причому вогонь не поглинає кущ. Колючий кущ, з одного боку, символізує амей га-арец, від яких, здавалося б, немає жодної користі світові, але з іншого боку, Б-жественний вогонь розкривається саме «у полум'ї вогню із середини куща» — у вогні, що палає у серці амей га-арец любов'ю і зв'язком із Б-жественністю, і саме в них читання віршів Тегілім із натхненням не здатне вгамувати їхню спрагу зв'язатися і з'єднатися з Б-жественністю, яка вища за них. На відміну від цього, знавці Тори уподібнені в Гемарі плодовим деревам, що приносять користь світові, але коли в них палає вогонь любові й зв'язку з Б-жественністю — вони можуть угамувати спрагу своєї душі поглибленим вивченням Тори. Тому в цьому відношенні вони стоять на нижчому ступені, ніж амей га-арец, оскільки їхня любов і зв'язок із Б-жественністю обмежені. І коли Моше Рабейну побачив це видовище, він зрозумів його значення і тому теж захотів наблизитися до куща і навчитися в нього, бо зрозумів, що і він, за всієї своєї величі, не досягає ступеня простих євреїв. І Алтер Ребе завершив, що такий підхід Бааль-Шем-Това в ученні хасидуту: і знавцям Тори покоління є чого повчитися в простих євреїв та амей га-арец у цій справі зв'язку з Б-жественністю. І навпаки: коли єврей — ам га-арец не займається зв'язком із Б-жественністю, до нього не можна висувати претензій, тоді як знавець Тори, який цим не займається, — грішить проти своєї душі, і тому він має вчинити тшуву і зв'язатися з Б-жественністю.

Ребе згадує в листі до однієї людини цей диспут і пише: «...Поєднання двох аспектів: полум'я вогню, — іскри її — іскри вогню, полум'я Й-а (молитва і подібне — суть якої піднесення знизу вгору, подібно до властивості вогню «і явився» — розкриття внизу (Тора і її заповіді — суть яких, загалом, згори вниз). І буде це із середини куща, — цей світ, місце тісне, лихо, — щоб зробити з лиха вікно за допомогою світла Тори і заповідей...»[3].

Див. також

Примітки

  1. ^ Шмот, 3, 1-6.
  2. ^ Див. «Торат Менахем — Гітваадуйот», том 61, стор. 142
  3. ^ «Ігрот кодеш», том 20, лист 7547.

Повідомити про помилку на цій сторінці