Закони про сторожів
| Чотири сторожі (основні джерела) | |
|---|---|
| Легенда | Тижнева глава «Мішпатім»: безоплатний сторож — 22, 6-8. Платний сторож — 22, 9-12. Наймач — 22, 14. Позичальник — 22, 13-14. |
| Вавилонський Талмуд | Бава меція 33, б. 44, а. 93, а. 99, б. |
| «Шулхан арух» | Безоплатний сторож і платний сторож — «Хошен мішпат», симан 291-305.
Наймач — «Хошен мішпат», симан 307-319. Позичальник — «Хошен мішпат», симан 339-347. |
| Книги підрахунку заповідей | «Сефер га-міцвот» Рамбама, заповіді-повеління, заповіді 242-244. «Сефер га-хінух» 57-60, 225-226. |
| Сіхот | «Лікутей сіхот», частина 31, «Мішпатім», сіха 1. «Лікутей сіхот», т. 16, с. 399.
«Сіхот кодеш 5732», «Шміні», пункт 7. «Гітваадуйот 5747», ч. 1, с. 598, ч. 2, с. 58. |
Чотири сторожі — це чотири види сторожів чужої речі, і вони такі: 1. безоплатний сторож, 2. платний сторож, 3. наймач і 4. наймач.
І в них різні закони щодо їхньої відповідальності за довірене перед вкладником у разі, якщо його було вкрадено або втрачено через непереборну силу тощо.
Безоплатний сторож: він робить послугу й зберігає довірене для вкладника безкоштовно. Його закон — він звільнений майже в будь-якому випадку шкоди довіреному, за винятком недбалості.
Платний сторож: сторож, який бере плату за зберігання довіреного, і тому бере на себе відповідальність у випадках крадіжки й утрати, але звільнений у разі непереборної сили.
Наймач: платить гроші власникові довіреного, щоб користуватися ним — тоді йому дозволено користуватися довіреним, а щодо його обов'язку платити є суперечка, чи подібний його закон до закону платного сторожа, чи до закону позичальника.
Позичальник: його товариш робить йому послугу, позичаючи йому річ, і тому він зобов'язаний повернути довірене в будь-якому разі, навіть якщо воно загинуло. Крім випадку, коли довірене постраждало внаслідок роботи (звичайним способом користування ним), тоді він звільнений, бо й у домі того, хто позичив, це сталося б, а також якщо позичив власника довіреного разом із довіреною річчю.
У будь-якому разі, коли довірене постраждало, навіть у випадку, коли сторож звільнений, сторож зобов'язаний спершу поклястися, що він не проявив недбалості щодо довіреного й не привласнив довіреного (бо тоді він зобов'язаний платити за нього, оскільки стає подібним до злодія).
Зберігання довіреного
З погляду внутрішньої суті речей у душі людини зберігання довіреного — це необхідність берегти Б-жественну іскру у своїй душі, яку було довірено нам.
Зберігання — через вивчення Тори. Як вислів наших мудреців, благословенної пам'яті, «Бережи» означає Мішну, тобто коли в людини є пробудження світла любові до Всевишнього, треба остерігатися, щоб вона не пропала, через вивчення Тори (бо в Торі приховане світло першого дня, як роз'яснюється в словах мудреців у Мідраші, «І побачив Б-г, що це добре» і де Він приховав його, у Торі).
Коли людина не зберігає цієї застави, вона по суті проявляє недбалість щодо Б-жественної іскри, що перебуває всередині неї, і тоді іскра може поширитися з того місця, де вона має бути, і перейти в інше місце.
Крок до виправлення недбалості — це прощення, яке по суті є розкриттям внутрішньої волі людини щодо її товариша. Подібно до того як, коли людина в сварці зі своїм товаришем, вона усуває від нього свою волю, тобто розриває внутрішній зв'язок. Але коли є компроміс і примирення, воля розкривається заново. Так і в контексті зберігання довіреного – коли Б-жественну іскру забуто або втрачено, виправлення — у новому розкритті внутрішньої волі та оновленому з'єднанні з Б-жественним світлом, яке було нам довірене.
Що відбувається через ітаруту ді-лтата у тшуві з глибини серця, яка розкриває глибину, що перебуває вище за гішталшелут[1].
Різниця між чотирма сторожами в служінні Всевишньому
У служінні Всевишньому є відмінності ступенів у тому, якою мірою він діє і заради чого він діє. Кожен із чотирьох сторожів представляє інший вид служіння, і за своєю суттю вони відбиваються на тому, як людина виконує своє призначення у створенні оселі для Нього, благословенного, у нижніх світах. Кожне служіння може бути спрямоване на певну мету, і ступінь його досконалості залежить від наміру й мотиву, що стоїть за ним.
Безоплатний сторож – служіння з любові
Найдосконаліше служіння — це служіння безоплатного сторожа, тобто служіння виключно заради Небес, з чистої любові, без жодного очікування винагороди – ні матеріальної нагороди, ні духовної нагороди. Це служіння абсолютної досконалості, у якому людина постійно пов'язана з любов'ю до Всевишнього й занурена в неї в усіх своїх справах. Безоплатний сторож зовсім не бере до уваги особисте задоволення чи якусь користь понад те, що він виконує волю Всевишнього з любові та внутрішнього прагнення.
Позичальник – служіння заради вигоди
Позичальникові належить уся вигода, і він символізує людину, яка служить Всевишньому заради певної винагороди, духовної або матеріальної нагороди. Тут ідеться про служіння, у якому є інтерес до кінцевої мети, але з мотивом отримання якоїсь вигоди, не обов'язково матеріальної, але безперечно з часткою очікування нагороди. Таке служіння не заради Небес, але в ньому є бажання досягти позитивного результату, який відповідатиме цінностям або певній користі.
Між ними – платний сторож і наймач
Наймач позначає служіння, у якому людина присвячує себе й погоджується на роботу в обмін на плату, але це не лише з бажання отримати плату. Наймач — це людина, яка бажає зберегти досконалість роботи зі свідомості обов'язку – він працює, щоб виконати завдання та його сенс, але він також очікує, що буде винагороджений за свої зусилля. Служіння в цьому випадку не обов'язково здійснюється заради Небес, але в ньому є також елемент винагороди, який веде людину до присвячення себе завданню заради особистої мети.
І різниця між ними в тому, що головне: матеріальна річ, лише є також плата — платний сторож. Або головне — його власне існування — наймач.
Усі види відповідають Торі
Різниця між чотирма криється в намірі та в суті служіння. Безоплатний сторож представляє абсолютне прагнення до досконалості – служіння з чистої любові, без жодного очікування особистої користі. Це досконала модель служіння заради Небес. Кожен із нижчих ступенів виражає різні види служіння, у яких є частка очікування або бажання отримати винагороду – духовну чи матеріальну. Кожен із чотирьох видів зберігання представляє інший спосіб служіння Всевишньому згідно з Торою, бо ж завжди нехай займається людина Торою навіть не заради неї самої, тільки людині треба старатися прийти до досконалості служіння, щоб їй було байдуже до її особистого існування, а лише Той, Хто посилає, і мета — створити для Нього, благословенного, оселю в нижніх світах[2].
Наймач
У Гемарі в Бава меція (93, а) сказано: «Хто вчить про чотирьох сторожів? Сказав рав Нахман, сказав Раба бар Авуа: це рабі Меїр». Рав Нахман зазначає, що рабі Меїр — це танай, який вважає, що існують чотири сторожі, тоді як Рава запитує рава Нахмана, чи є хтось, за словами якого немає чотирьох сторожів. Пояснення рава Нахмана — у тому, що суперечка стосується різниці між наймачем як тим, хто несе плату, і наймачем як тим, хто платить, як наймодавець.
Думка рабі Меїра та рабі Єгуди
Далі в Гемарі потрібне пояснення рабі Меїра, який стверджує, що є чотири сторожі, з основоположною відмінністю між наймачем як тим, хто несе плату, і наймачем як тим, хто платить, як наймодавець. На його думку, наймач вважається сторожем, відмінним від решти сторожів, і тому є підстава застосовувати термін чотири сторожі. На противагу цьому рабі Єгуда стверджує, що наймач — це безоплатний сторож, і таким чином є лише три види сторожів.
Пояснення Раші
Раші тлумачить слова Гемари додатковим поясненням: на думку рабі Єгуди, наймач отримує плату не за зберігання речі, а за гроші, які він платить, і тому він вважається безоплатним сторожем, а не сторожем за плату. Отже, є лише три види сторожів, а не чотири.
Хасидське пояснення
Шла (рабі Єшая Горовіц) пропонує хасидське пояснення динаміки чотирьох сторожів у контексті служіння людини. Згідно з ученням хасидуту, сини Ізраїлю — сторожі світу, як сказано: «І помістив його в саду Едену, щоб обробляти його й берегти його». Кожен зі сторожів представляє шлях, яким людина виконує заповіді Всевишнього та пов'язує себе зі світом.
Безоплатний сторож — це той, хто служить Всевишньому з любові, без бажання отримати плату, тоді як платний сторож діє з бажання отримати плату за свою діяльність. Позичальник, хоча й здається, що він отримує всю вигоду від своєї роботи, насправді представляє людину, яка служить Всевишньому з розуміння того, що вона отримує все необхідне як дар Всевишнього, і тому зобов'язана повернути свою частину у світі через виконання Тори й заповідей.
Служіння з любові
Шла пояснює також, що на певному етапі всі чотири сторожі – і позичальник, і наймач – можуть досягти ступеня служіння з любові, тобто з бажання любити Всевишнього й діяти виключно з наміром заради Небес. Сенс у тому, що хоча кожен із них може почати служити з бажання отримати плату чи особисту вигоду, наприкінці процесу всі вони можуть досягти ступеня служіння з любові до Всевишнього й таким чином перетворити свою діяльність на результат чистого духовного служіння.
Підсумки
Обговорення чотирьох сторожів вказує на складність розуміння видів сторожів і відмінностей між ними, як у галахічному контексті, так і в духовному контексті. Учення хасидуту надає цьому тлумаченню додатковий вимір, у якому кожен сторож – навіть якщо він наймач чи позичальник – може прийти до мети духовного служіння з любові. Наприкінці процесу всі сторожі досягнуть ступеня служіння з любові, у якому вони діють заради Небес із глибокого зв'язку зі Всевишнім і з виконанням Його заповідей[3].
Зовнішні посилання
- Який ти сторож?
- Вказівка в служінні Всевишньому з чотирьох сторожів, «Гаарот у-біурім — Огалей Тора», випуск 1282, «Ваєшев» 5786, сторінка 14