Перейти до вмісту

Закони про сторожів

Матеріал з Хабадпедії
Чотири сторожі
(основні джерела)
Легенда Тижнева глава «Мішпатім»: безоплатний сторож — 22, 6-8. Платний сторож — 22, 9-12. Наймач — 22, 14. Позичальник — 22, 13-14.
Вавилонський Талмуд Бава меція 33, б. 44, а. 93, а. 99, б.
«Шулхан арух» Безоплатний сторож і платний сторож — «Хошен мішпат», симан 291-305.

Наймач — «Хошен мішпат», симан 307-319. Позичальник — «Хошен мішпат», симан 339-347.

Книги підрахунку заповідей «Сефер га-міцвот» Рамбама, заповіді-повеління, заповіді 242-244. «Сефер га-хінух» 57-60, 225-226.
Сіхот «Лікутей сіхот», частина 31, «Мішпатім», сіха 1. «Лікутей сіхот», т. 16, с. 399.

«Сіхот кодеш 5732», «Шміні», пункт 7. «Гітваадуйот 5747», ч. 1, с. 598, ч. 2, с. 58.

Чотири сторожі — це чотири види сторожів чужої речі, і вони такі: 1. безоплатний сторож, 2. платний сторож, 3. наймач і 4. наймач.

І в них різні закони щодо їхньої відповідальності за довірене перед вкладником у разі, якщо його було вкрадено або втрачено через непереборну силу тощо.

Безоплатний сторож: він робить послугу й зберігає довірене для вкладника безкоштовно. Його закон — він звільнений майже в будь-якому випадку шкоди довіреному, за винятком недбалості.

Платний сторож: сторож, який бере плату за зберігання довіреного, і тому бере на себе відповідальність у випадках крадіжки й утрати, але звільнений у разі непереборної сили.

Наймач: платить гроші власникові довіреного, щоб користуватися ним — тоді йому дозволено користуватися довіреним, а щодо його обов'язку платити є суперечка, чи подібний його закон до закону платного сторожа, чи до закону позичальника.

Позичальник: його товариш робить йому послугу, позичаючи йому річ, і тому він зобов'язаний повернути довірене в будь-якому разі, навіть якщо воно загинуло. Крім випадку, коли довірене постраждало внаслідок роботи (звичайним способом користування ним), тоді він звільнений, бо й у домі того, хто позичив, це сталося б, а також якщо позичив власника довіреного разом із довіреною річчю.

У будь-якому разі, коли довірене постраждало, навіть у випадку, коли сторож звільнений, сторож зобов'язаний спершу поклястися, що він не проявив недбалості щодо довіреного й не привласнив довіреного (бо тоді він зобов'язаний платити за нього, оскільки стає подібним до злодія).

Зберігання довіреного

З погляду внутрішньої суті речей у душі людини зберігання довіреного — це необхідність берегти Б-жественну іскру у своїй душі, яку було довірено нам.

Зберігання — через вивчення Тори. Як вислів наших мудреців, благословенної пам'яті, «Бережи» означає Мішну, тобто коли в людини є пробудження світла любові до Всевишнього, треба остерігатися, щоб вона не пропала, через вивчення Тори (бо в Торі приховане світло першого дня, як роз'яснюється в словах мудреців у Мідраші, «І побачив Б-г, що це добре» і де Він приховав його, у Торі).

Коли людина не зберігає цієї застави, вона по суті проявляє недбалість щодо Б-жественної іскри, що перебуває всередині неї, і тоді іскра може поширитися з того місця, де вона має бути, і перейти в інше місце.

Крок до виправлення недбалості — це прощення, яке по суті є розкриттям внутрішньої волі людини щодо її товариша. Подібно до того як, коли людина в сварці зі своїм товаришем, вона усуває від нього свою волю, тобто розриває внутрішній зв'язок. Але коли є компроміс і примирення, воля розкривається заново. Так і в контексті зберігання довіреного – коли Б-жественну іскру забуто або втрачено, виправлення — у новому розкритті внутрішньої волі та оновленому з'єднанні з Б-жественним світлом, яке було нам довірене.

Що відбувається через ітаруту ді-лтата у тшуві з глибини серця, яка розкриває глибину, що перебуває вище за гішталшелут[1].

Різниця між чотирма сторожами в служінні Всевишньому

У служінні Всевишньому є відмінності ступенів у тому, якою мірою він діє і заради чого він діє. Кожен із чотирьох сторожів представляє інший вид служіння, і за своєю суттю вони відбиваються на тому, як людина виконує своє призначення у створенні оселі для Нього, благословенного, у нижніх світах. Кожне служіння може бути спрямоване на певну мету, і ступінь його досконалості залежить від наміру й мотиву, що стоїть за ним.

Безоплатний сторож – служіння з любові

Найдосконаліше служіння — це служіння безоплатного сторожа, тобто служіння виключно заради Небес, з чистої любові, без жодного очікування винагороди – ні матеріальної нагороди, ні духовної нагороди. Це служіння абсолютної досконалості, у якому людина постійно пов'язана з любов'ю до Всевишнього й занурена в неї в усіх своїх справах. Безоплатний сторож зовсім не бере до уваги особисте задоволення чи якусь користь понад те, що він виконує волю Всевишнього з любові та внутрішнього прагнення.

Позичальник – служіння заради вигоди

Позичальникові належить уся вигода, і він символізує людину, яка служить Всевишньому заради певної винагороди, духовної або матеріальної нагороди. Тут ідеться про служіння, у якому є інтерес до кінцевої мети, але з мотивом отримання якоїсь вигоди, не обов'язково матеріальної, але безперечно з часткою очікування нагороди. Таке служіння не заради Небес, але в ньому є бажання досягти позитивного результату, який відповідатиме цінностям або певній користі.

Між ними – платний сторож і наймач

Наймач позначає служіння, у якому людина присвячує себе й погоджується на роботу в обмін на плату, але це не лише з бажання отримати плату. Наймач — це людина, яка бажає зберегти досконалість роботи зі свідомості обов'язку – він працює, щоб виконати завдання та його сенс, але він також очікує, що буде винагороджений за свої зусилля. Служіння в цьому випадку не обов'язково здійснюється заради Небес, але в ньому є також елемент винагороди, який веде людину до присвячення себе завданню заради особистої мети.

І різниця між ними в тому, що головне: матеріальна річ, лише є також плата — платний сторож. Або головне — його власне існування — наймач.

Усі види відповідають Торі

Різниця між чотирма криється в намірі та в суті служіння. Безоплатний сторож представляє абсолютне прагнення до досконалості – служіння з чистої любові, без жодного очікування особистої користі. Це досконала модель служіння заради Небес. Кожен із нижчих ступенів виражає різні види служіння, у яких є частка очікування або бажання отримати винагороду – духовну чи матеріальну. Кожен із чотирьох видів зберігання представляє інший спосіб служіння Всевишньому згідно з Торою, бо ж завжди нехай займається людина Торою навіть не заради неї самої, тільки людині треба старатися прийти до досконалості служіння, щоб їй було байдуже до її особистого існування, а лише Той, Хто посилає, і мета — створити для Нього, благословенного, оселю в нижніх світах[2].

Наймач

У Гемарі в Бава меція (93, а) сказано: «Хто вчить про чотирьох сторожів? Сказав рав Нахман, сказав Раба бар Авуа: це рабі Меїр». Рав Нахман зазначає, що рабі Меїр — це танай, який вважає, що існують чотири сторожі, тоді як Рава запитує рава Нахмана, чи є хтось, за словами якого немає чотирьох сторожів. Пояснення рава Нахмана — у тому, що суперечка стосується різниці між наймачем як тим, хто несе плату, і наймачем як тим, хто платить, як наймодавець.

Думка рабі Меїра та рабі Єгуди

Далі в Гемарі потрібне пояснення рабі Меїра, який стверджує, що є чотири сторожі, з основоположною відмінністю між наймачем як тим, хто несе плату, і наймачем як тим, хто платить, як наймодавець. На його думку, наймач вважається сторожем, відмінним від решти сторожів, і тому є підстава застосовувати термін чотири сторожі. На противагу цьому рабі Єгуда стверджує, що наймач — це безоплатний сторож, і таким чином є лише три види сторожів.

Пояснення Раші

Раші тлумачить слова Гемари додатковим поясненням: на думку рабі Єгуди, наймач отримує плату не за зберігання речі, а за гроші, які він платить, і тому він вважається безоплатним сторожем, а не сторожем за плату. Отже, є лише три види сторожів, а не чотири.

Хасидське пояснення

Шла (рабі Єшая Горовіц) пропонує хасидське пояснення динаміки чотирьох сторожів у контексті служіння людини. Згідно з ученням хасидуту, сини Ізраїлю — сторожі світу, як сказано: «І помістив його в саду Едену, щоб обробляти його й берегти його». Кожен зі сторожів представляє шлях, яким людина виконує заповіді Всевишнього та пов'язує себе зі світом.

Безоплатний сторож — це той, хто служить Всевишньому з любові, без бажання отримати плату, тоді як платний сторож діє з бажання отримати плату за свою діяльність. Позичальник, хоча й здається, що він отримує всю вигоду від своєї роботи, насправді представляє людину, яка служить Всевишньому з розуміння того, що вона отримує все необхідне як дар Всевишнього, і тому зобов'язана повернути свою частину у світі через виконання Тори й заповідей.

Служіння з любові

Шла пояснює також, що на певному етапі всі чотири сторожі – і позичальник, і наймач – можуть досягти ступеня служіння з любові, тобто з бажання любити Всевишнього й діяти виключно з наміром заради Небес. Сенс у тому, що хоча кожен із них може почати служити з бажання отримати плату чи особисту вигоду, наприкінці процесу всі вони можуть досягти ступеня служіння з любові до Всевишнього й таким чином перетворити свою діяльність на результат чистого духовного служіння.

Підсумки

Обговорення чотирьох сторожів вказує на складність розуміння видів сторожів і відмінностей між ними, як у галахічному контексті, так і в духовному контексті. Учення хасидуту надає цьому тлумаченню додатковий вимір, у якому кожен сторож – навіть якщо він наймач чи позичальник – може прийти до мети духовного служіння з любові. Наприкінці процесу всі сторожі досягнуть ступеня служіння з любові, у якому вони діють заради Небес із глибокого зв'язку зі Всевишнім і з виконанням Його заповідей[3].

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ «Лікутей Тора», тижнева глава «Гаазіну» 78, а.
  2. ^ «Гітваадуйот 5747», ч. 1, с. 598, ч. 2, с. 58.
  3. ^ Згідно з «Лікутей сіхот», т. 31, «Мішпатім», сіха 1.

Повідомити про помилку на цій сторінці