Заборона дивитися на жінок
Заборону дивитися на жінок сказано в Гемарі: заборонено дивитися на жінку, навіть незаміжню, на заміжню жінку, навіть негарну.
У Гемарі
У Гемарі[1] написано: той, хто відлічує монети жінці зі своєї руки в її руку або з її руки у свою, щоб дивитися на неї, навіть якщо він подібний до Моше, не уникне суду Геїнома. Законовчителі роз'яснюють, що заборона відповідає підкресленим словам Гемари «щоб дивитися на неї»[2]. (Крім додаткових відмінностей: 1. між монетами, які є дрібницею, і там більше підходить «дивитися на неї»[3]. 2. Той, хто відлічує, за поясненням Раші[4], — той, хто рахує.)
У вченні хасидизму
Роз'яснюється в хасидуті[5], що в чутті зору перебуває і розкривається насолода людини[6]» і тому в людини, яка бачить і дивиться забороненим розгляданням, побачене закарбовується в ній і опускає її все нижче й нижче та призводить до зла на ділі. (І навіть на людину, яка служить Всевишньому і домоглася в собі того, що в неї немає стосунку до поганих речей, теж впливає побачене якимось збудженням, тільки оскільки вона служить Всевишньому, це минає і не закарбовується в її душі, і вона одразу повертається до служіння Всевишньому. Хіба що йдеться про людину, яка завдяки своєму служінню цілком відсторонена від усякої матеріальності (під час свого служіння[7]), тоді це не викликає в ній жодного збудження).
І навіть людина, яка служить Всевишньому і в якої немає стосунку до зла (у почутті тощо), яка відчуває, що в неї є потяг дивитися, і не відчуває «збудження» під час розглядання, а дивиться холоднокровно. Цей потяг походить із глибини душі та зі схованих сил: можливо, що у своїх розкритих силах вона служить Всевишньому, однак у схованих силах вона пов'язана і занурена в зло, і тому її тягне дивитися. (А коли джерело потягу в схованих силах, це приходить холоднокровно, оскільки насолода від зору походить зі схованої насолоди, яка не приходить у розкритті у збудженні) І тим, що вона дивиться, вона розкриває зло, яке в ній, і це не мине без розкриття на ділі, яке приведе її до зла на ділі, хай урятує нас Милосердний.
Тому людина зобов'язана спочатку пробудити в собі страх гріха і прийняття ярма, щоб обгородити всі свої чуття, тобто щоб вона відчувала, що вона не відкрита бачити все, що трапляється їй на очі, а чуття обмежені й не вільні. І особливо чуття зору, яке є коренем усякого поганого вчинку, і завдяки цьому вона врятується від збентежень зла і здійснить спасіння у своїй душі через служіння Всевишньому.
«І кожен, хто турбується про свою душу, щоб не довести її до зла, хай урятує нас Милосердний, хай обгородить себе в чутті зору. А якщо це йому важко, хай переборе себе з усією силою і міццю і знає, що це стосується самої його душі, і якщо він не обгородить себе в цьому, усе його служіння вважається як ніщо і нуль, і нічого не досягне своїм служінням і зусиллям' а навпаки, опуститься, хай урятує нас Милосердний, все нижче й нижче.. І навіть якщо це буде помітно, хай не зважає на розмови людей.. А тяжкість у цьому лише на початку.. А з часом він до цього звикне..»[8]
Розглядання померлих жінок і жіночого одягу

Після відходу ребецн 22 швата вийшла друком збірка під назвою «Імену га-малка», і на початку брошури було надруковано її фотографію. Після публікації збірки один із рабинів написав Ребе, що, вочевидь, слід було б не публікувати фотографій праведної ребецн[9]. Ребе відкинув зауваження і, за своїм звичаєм, вписав відповідь у текст листа[10]:
«Благословенний Всевишній, 11 адара 5748 (29 лютого 1988). Його святості Адмору, святому раву, шліта.
Прийшов звернути увагу на те, що вийшла друком книга Імену «га-малка» безсумнівно, він помітив просте навіть без жодного розглядання — що в іншому виданні додали без барв фотографію ребецн, мир праху її, і на мою скромну думку, це неправильно — і хоча сказали наші мудреці, благословенної пам'яті, «Сангедрін», усе ж є передання, що лихе начало панує лише над тим, що бачать його очі, і це виключає щодо наступного, а також у нас усталено в «Евен га-езер», розділ 21, сеїф 1, що заборонено 1) дивитися навіть на 2) кольоровий одяг жінки 3), яку він знає а з твердження ти чуєш заперечення заборони, коли немає 3 вищезгаданих, і тим паче — всіх 3 (і див. в «Оцар га-поским», сеїф катан 12, від імені респонсів Баха, розділ 14, що навіть щодо одягу жінки, яка вже померла, див. там) чого немає в нашому випадку, і в усякому разі за мірою хасидського благочестя слід бути суворішим, але через це зменшиться „і живий візьме до серця“ — як видно наочно (і, можливо, в цьому аргумент вищезгаданих, що додали). І щасливе покоління, в якому великі прислухаються до малих»[11].
У цьому листі Ребе підкреслює дозволи на публікацію фотографії ребецн, з яких проступає загальна ясність у законах розглядання. Рабин, що запитує, також наводить у своєму листі Гемару в «Сангедрін», що суворість заборони при погляді на обличчя жінки стосується жінки, яка жива, тоді як щодо жінки, яка вже померла, діє правило, прийняте мудрецями Гемари, що «лихе начало панує лише над тим, що бачать його очі», і оскільки йдеться про жінку, якої немає серед живих, — заборона розглядання не діє. Рабин, що запитує, підкреслив у своєму листі заборону дивитися на обличчя й на одяг жінки, навіть якщо вона померла, на підставі заборони дивитися на кольоровий одяг жінки, яку він знає, а Бах постановляє, що навіть щодо померлої жінки ця заборона існує. У відповідь на це Ребе відповідає, що саме зі слів Гемари підкреслюються три умови дії заборони: 1. розглядання — а не просто бачення. 2. кольоровий одяг, — і на це Ребе відповів на початку листа, що в другому виданні книги опублікували фотографію без барв, тож цієї заборони немає. 3. що він її знає. І тому, коли відсутня хоча б одна з вищезгаданих умов, заборони немає — і тим паче там, де немає всіх трьох умов.
На твердження рава, що «в усякому разі за мірою хасидського благочестя слід бути суворішим», Ребе відповідає, що, з іншого боку, треба бути суворим також щодо «і живий візьме до серця»[11].
Рав Йосеф-Аврагам Геллер постановив, що публікація фотографій жінок, навіть якщо вони скромні, «суперечить скромності»[12].
Примітки
- ^ Брахот, 61б.
- ^ Шут «Беер Моше», частина 4, розділ 6, с. 13
- ^ Див. там.
- ^ Ерувін, 18б
- ^ «Кунтрес га-авода», розділ 2
- ^ «І тому сліпа людина не насолоджується нічим
- ^ Див. там і див. «Танія», розділ 12, що, вочевидь, вищезгаданий рівень є рівнем бейноні під час молитви. Однак праведник завжди відсторонений від усякої матеріальності й зовсім не збуджується, хоча були завершені праведники, які все ж зовсім не дивилися на жінок, навіть скромних, і відомий приклад пророка Еліші, а також праведники останніх поколінь, як-от рабі Агарон з Белза, Баба Салі та подібні до них.
- ^ «Кунтрес га-авода», розділ 2
- ^ У тшурі 5756 року (1995/1996) рав Єгуда-Лейб Гронер опублікував цю маане як таку, що стосується рава Гавріеля Цінера; сам рав Цінер заперечував, що отримав цю маане, і сказав, що відповідь, яку він отримав від Ребе, була: «я вже вказав вилучити»[потрібне джерело].
- ^ Виділення в оригіналі
- ^ 1 2 Друк фотографії ребецн ● святий рукопис, на сайті «Хабад Інфо».
- ^ Harav Heller Speaks Out on Tznius in Modern Media
10 сівана 5786 May 26, 2026