Перейти до вмісту

Ашер-Цві Гінцберг

Матеріал з Хабадпедії
Ашер-Цві Гінцберг
Основна інформація
Дата народження17 ава 5616 (18 серпня 1856)
Дата смерті28 тевета 5687 (2 січня 1927)
Місце похованнякладовище Трумпельдор у Тель-Авіві
КраїнаРосійська імперія, СРСР[В]
Місце проживанняОдеса, Лондон, Тель-Авів
Рід діяльностіписьменник, журналіст[В]
Освітахедер, єшива
Посадаредактор щомісячника «Га-Шилоах»
Сім'я
ДружинаРівка, дочка рава Шнеур-Залман-Мордехай Шнеєрсон
ДітиЛея-Двора, Рахель, Шломо Гіносар (Гінцберг)
Медіафайли у Вікісховищі

Ашер-Цві Гінцберг (відомий головним чином під псевдонімом Ахад-Гаам, 17 ава 5616 (18 серпня 1856) — 28 тевета 5687 (2 січня 1927)) був одним із керівників сіонізму, мислителем і письменником, який очолював культурний напрям сіонізму з прихильністю до традиції Ізраїлю, спустошуючи її при цьому від усякого практичного виміру й релігійного обов'язку.

Біографія

Народився 17 ава 5616 (18 серпня 1856) у родині хасидів Сквири в Київській губернії, в Україні. Його батько був торговцем, а він виріс у селі Гопчиця. Підлітком, поряд із навчанням у хедері та в єшиві, самостійно вивчав мови.

У 5633 році (1872/1873) одружився зі своєю дружиною Рівкою, дочкою рава Шнеура-Залмана-Мордехая Шнеєрсона, який був сином Раяца з Овруча, що був тестем Ребе Рашаба і дідом Ребе Раяца. А після весілля продовжив як самоук заняття наукою та філософією[1].

Унаслідок вивчення загальної літератури поступово віддалився від виконання Тори й заповідей, а згодом став одним із речників руху «Ховевей Ціон».

У 5644 році (1883/1884) оселився в Одесі, щоб наглядати за горілчаним заводом свого батька.

Між хешваном 5657 і кислевом 5663 служив редактором щомісячника «Га-Шилоах», який був одним із найвпливовіших і найзначніших журналів у сіоністських колах того часу й вважався особливо високого рівня.

У 5667 році (1906/1907) переїхав до Англії і заснував там відділення чайної компанії «Висоцький» у Лондоні, а згодом допоміг заснуванню Єврейського Техніону в Хайфі разом зі своїм зятем Шмуелем Певзнером[2] і взяв участь у громадській діяльності задля досягнення «Декларації Бальфура».

Через свій метод, який вимагав зберегти окремішність народу Ізраїлю з прихильністю до традиції Ізраїлю, накликав на себе гнів інших видних діячів, що належали до керівників сіонізму в той період[3].

У 5682 році (1921/1922) здійснив алію й оселився в Єрусалимі, а за короткий час переїхав до Тель-Авіва, де муніципалітет придбав для нього будинок і відремонтував його, і навіть назвав його ім'ям вулицю, на якій розташований будинок.

Помер у віці 70 років 28 тевета 5687 (2 січня 1927) від туберкульозу й похований на кладовищі Трумпельдор у Тель-Авіві.

З нашими Ребе, провідниками поколінь

Унаслідок родинного зв'язку між Ахад-Гаамом і родиною наших Ребе, провідників поколінь, — оскільки він був одружений із Рівкою, правнучкою Ребе Цемах Цедека, — Ахад-Гаам зберігав зв'язок із нашими Ребе, провідниками поколінь, і в нас збереглося кілька свідчень про діалоги, що велися між ними[4].

Під час свого візиту до Ребе Рашаба, який рішуче виступав проти сіонізму, Ахад-Гаам стверджував, що на відміну від інших рабинів Ребе «знає світ і має намір повстати проти нього»[5], і у відповідь на це Ребе Рашаб сказав про Ахад-Гаама, що навіть якби він побачив перед своїми очима диво розділення Червоного моря — він би не повірив[6].

Із заснуванням талмуд-тори Хабаду в Тель-Авіві Ребе Раяц послав громадських діячів Хабаду зустрітися з «Ахад-Гаамом», щоб скористатися його родинною близькістю, аби він діяв на благо закладу, але він поставив умову, щоб у закладі навчали івритом, і коли не дійшли спільного знаменника, відмовився затвердити фінансування закладу[7].

Коли складали «Сефер га-цеецаїм», запитали Ребе про те, яким чином слід подати його ім'я, і Ребе вказав написати лише його єврейське ім'я[8].

Родина

  • Його дочка, Лея-Двойра, дружина Шмуеля-Йосефа Певзнера
  • Його дочка Рахель, адвокат і доктор права, була заміжня за російським поетом Михайлом Осоргіним[9]
  • Його син, Шломо Гіносар (Гінцберг) — сіоністський активіст, журналіст і дипломат

Примітки

  1. ^ Кілька разів намагався вступити на навчання до університету, але не досяг успіху й продовжував навчатися самостійно.
  2. ^ Виробник чаю й торговець Калонімус-Зеєв Висоцький, який помер у 5664 році (1903/1904), залишив у своєму заповіті суму в 100 000 рублів для заснування нового культурно-освітнього закладу. І призначив свого сина, свого зятя, рава Гілеля Цейтліна й Ахад-Гаама вирішити про спосіб виконання. Для заснування Техніону були зібрані кошти від інших товариств і діячів, але його відкриття затрималося через війну за мову, якою навчатимуть у закладі, оскільки Ахад-Гаам рішуче вимагав, щоб у ньому навчали лише івритом, що спричинило безліч суперечок, які закінчилися лише після завершення Першої світової війни з виходом німецького товариства «Езра» з числа партнерів проєкту і придбанням його частки Сіоністською організацією, і в 5685 році (1924/1925) Техніон відкрився фактично.
  3. ^ Так, наприклад, написав про нього Нордау після того, як той опублікував статтю проти книги Герцля «Альтнойланд»: «Є в Ахад-Гаамі одна добра властивість: він пише гарним і швидким івритом. Це гідне похвали. Але шкода, що цим прекрасним івритом йому зовсім нічого сказати, рішуче нічого. Його так звані „дослідження“ — не більш ніж пустослів'я, і немає в моїй мові слова, щоб позначити їхню пихату нікчемність. Це мішанина слів-брязкалець, темних і вихоплених у європейських фейлетоністів, хаос мовних зворотів, у яких марно шукати одну ясну думку, чітко окреслену, досконалу в логіці й зрозумілу читачеві.
  4. ^ Це крім свідчень у нехабадських джерелах про його візити до двору наших Ребе, провідників поколінь, у період Ребе Магараша. Див.: Цві Гар-Шефер, «Га-Авар», зошит 2, сторінки 91–92, шват 5714 (січень–лютий 1954), Тель-Авів (є в «Оцар га-хохма» за прямим посиланням: сторінка 91, сторінка 92). Еляшів Каплон, «Любавичі — містечко Хабаду», 5777, сторінка 1001, примітка 323.
  5. ^ За зразком вислову наших мудреців «знає Владику свого й має намір повстати проти Нього» («Сіфра» до «Ваїкра» 26:14; Раші на «Берешит» 10:9).
  6. ^ Тижневик «Бейт Мошіах», випуск 112, сторінка 13.
  7. ^ Тижневик «Бейт Мошіах», випуск 791, сторінка 32.
  8. ^ Тижневик «Бейт Мошіах», випуск 310, сторінка 80. «Тшура» «Га-цеецаїм», сторінка 65.
  9. ^ Був журналістом-неєвреєм, який пройшов гіюр, щоб одружитися з нею, і це завдало батькові великої прикрості, через що він на деякий час перервав із нею зв'язок і став менше писати.
Ашер-Цві Гінцберг згадується ще в 2 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 1777247600

Повідомити про помилку на цій сторінці