«Пітум га-кторет»
Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті
| ||
| Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті | |
«Пітум га-кторет»
|
|---|
|
תָּנוּ רַבָּנָן, פִּטּוּם הַקְּטֹרֶת כֵּיצַד: שְׁלשׁ מֵאוֹת וְשִׁשִּׁים וּשְׁמוֹנָה מָנִים הָיוּ בָהּ. שְׁלשׁ מֵאוֹת וְשִׁשִּׁים וַחֲמִשָּׁה כְּמִנְיַן יְמוֹת הַחַמָּה, מָנֶה נוסח עדות המזרח: בְּכֹל יוֹם, מַחֲצִיתוֹ בָּבוֹקֶר וּמַחֲצִיתוֹ בָּעֶרֶב, כל השאר: לְכָל יוֹם, פְּרַס בְּשַׁחֲרִית, וּפְרַס בֵּין הָעַרְבָּיִם, וּשְׁלשָׁה מָנִים יְתֵרִים, שֶׁמֵּהֶם מַכְנִיס כֹּהֵן גָּדוֹל מְלֹא חָפְנָיו בְּיוֹם הַכִּפּוּרִים, וּמַחֲזִירָן לְמַכְתֶּשֶׁת בְּעֶרֶב יוֹם הַכִּפּוּרִים, וְשׁוֹחֲקָן יָפָה יָפָה כְּדֵי שֶׁתְּהֵא דַקָּה מִן הַדַּקָּה. וְאַחַד עָשָׂר סַמָּנִים הָיוּ בָהּ. וְאֵלּוּ הֵן: (א) הַצֳּרִי (ב) וְהַצִּפֹּרֶן (ג) הַחֶלְבְּנָה (ד) וְהַלְּבוֹנָה, מִשְׁקַל שִׁבְעִים שִׁבְעִים מָנֶה, (ה) מוֹר (ו) וּקְצִיעָה (ז) שִׁבֹּלֶת נֵרְדְּ (ח) וְכַרְכֹּם, מִשְׁקַל שִׁשָּׁה עָשָׂר שִׁשָּׁה עָשָׂר מָנֶה, (ט) הַקֹּשְׁטְ שְׁנֵים עָשָׂר, (י) קִלּוּפָה שְׁלשָׁה, (יא) קִנָּמוֹן תִּשְׁעָה. בֹּרִית כַּרְשִׁינָה תִּשְׁעָה קַבִּין, יֵין קַפְרִיסִין סְאִין תְּלָתָא וְקַבִּין תְּלָתָא, וְאִם אֵין לוֹ יֵין קַפְרִיסִין מֵבִיא חֲמַר חִוַּרְיָן עַתִּיק. מֶלַח סְדוֹמִית רוֹבַע, מַעֲלֶה עָשָׁן, כָּל שֶׁהוּא. רַבִּי נָתָן הַבַּבְלִי אוֹמֵר: אַף כִּפַּת הַיַּרְדֵּן כָּל שֶׁהִיא, וְאִם נָתַן בָּהּ דְּבַשׁ פְּסָלָהּ, וְאִם חִסַּר אֶחָד מִכָּל סַמָּנֶיהָ חַיָּב מִיתָה: רַבָּן שִׁמְעוֹן בֶּן גַּמְלִיאֵל אוֹמֵר: הַצֳּרִי אֵינוֹ אֶלָּא שְׂרָף הַנּוֹטֵף מֵעֲצֵי הַקְּטָף. בֹּרִית כַּרְשִׁינָה שֶׁשָׁפִין בָּהּ אֶת הַצִּפֹּרֶן, כְּדֵי שֶׁתְּהֵא נָאָה; יֵין קַפְרִיסִין שֶׁשּׁוֹרִין בּוֹ אֶת הַצִּפֹּרֶן, כְּדֵי שֶׁתְּהֵא עַזָּה, וַהֲלֹא מֵי רַגְלַיִם יָפִין לָהּ, אֶלָּא שֶׁאֵין מַכְנִיסִין מֵי רַגְלַיִם בַּמִּקְדָּשׁ מִפְּנֵי הַכָּבוֹד: / Тану рабанан: пітум га-кторет кейцад? Шлош меот ве-шішім у-шмона маним гаю ва. Шлош меот ве-шішім ва-хаміша ке-міньян йемот га-хама, мане бе-холь йом, махаціту ба-бокер у-махаціту ба-ерев; ле-холь йом, прас бе-шахарит у-фрас бейн га-арбаїм; у-шлоша маним етерім, ше-меем махніс коген гадоль мело хофнав бе-Йом га-Кіпурім, у-махазіран ле-махтешет бе-ерев Йом га-Кіпурім, ве-шохакан яфе яфе кдей ше-тегі дака мін га-дака. Ве-ахад асар саманім гаю ва, ве-елу ген: (1) га-цорі, (2) ве-га-ципорен, (3) га-хельбена, (4) ве-га-левона, мішкаль шів'ім шів'ім мане; (5) мор, (6) у-кціа, (7) шіболет нерд, (8) ве-харком, мішкаль шіша асар шіша асар мане; (9) га-кошт шнейм асар, (10) клуфа шлоша, (11) кінамон тіша. Борит кршина тіша кабін, ейн капрісін сеін тлата ве-кабін тлата, ве-ім ейн ло ейн капрісін, мейві хамар хівр'ян атік. Мелах сдоміт рова, маале ашан коль ше-гу. Рабі Натан га-Бавлі омер: аф кіпат га-Ярден коль ше-гі, ве-ім натан ба дваш — псала, ве-ім хісер ехад мі-коль саманеа — хаяв міта. Рабан Шимон бен Гамліель омер: га-цорі ейно ела сраф га-нотеф меацей га-кетаф. Борит кршина ше-шафін ба ет га-ципорен, кдей ше-тегі наа; ейн капрісін ше-шорін бо ет га-ципорен, кдей ше-тегі аза. Ва-гало мей раглаїм яфін ла, ела ше-ейн махнісін мей раглаїм ба-Мікдаш міпней га-кавод / Навчали мудреці: як складали куріння? Триста шістдесят вісім мане було в ньому. Триста шістдесят п'ять — за числом днів сонячного року, мане — варіант східних громад: на кожен день, половина вранці й половина ввечері; усі інші: на кожен день, половина в шахарит і половина в сутінках; і три зайві мане, з яких первосвященник вносив повні пригорщі в Йом Кіпур; і повертав їх у ступу напередодні Йом Кіпура, і розтирав їх дуже ретельно, щоб воно було найтоншим із тонкого. І одинадцять видів пахощів було в ньому, і ось вони: (1) бальзам, (2) оніха, (3) хелбена, (4) ладан — вагою по сімдесят мане; (5) мирра, (6) касія, (7) колос нарду, (8) шафран — вагою по шістнадцять мане; (9) костус — дванадцять, (10) клуфа — три, (11) кориця — дев'ять. Борит кршина — дев'ять кавів, кіпрського вина — три сеа і три кави, а якщо немає в нього кіпрського вина, приносить старе біле вино. Содомської солі — чверть, маале ашан — найменша дрібка. Рабі Натан Вавилонянин каже: також і кіпат га-Ярден — найменша дрібка. А якщо поклав у нього мед — зробив його непридатним, а якщо бракувало одного з усіх його компонентів — підлягає смерті. Рабан Шимон бен Гамліель каже: бальзам — це не що інше, як смола, що сочиться з дерев кетаф. Борит кршина — нею натирають оніху, щоб вона була гарною; кіпрське вино — у ньому вимочують оніху, щоб вона була міцною. Хіба сеча не краща для неї? Але не вносять сечу до Храму з пошани: תַּנְיָא רַבִּי נָתָן אוֹמֵר, כְּשֶׁהוּא שׁוֹחֵק אוֹמֵר: הָדֵק הֵיטֵב, הֵיטֵב הָדֵק, מִפְּנֵי שֶׁהַקּוֹל יָפֶה לַבְּשָׂמִים. פִּטְּמָהּ לַחֲצָאִין כְּשֵׁרָה, לִשְׁלִישׁ וְלִרְבִיעַ, לֹא שָׁמַעְנוּ. אָמַר רַבִּי יְהוּדָה זֶה הַכְּלָל, אִם כְּמִדָּתָהּ כְּשֵׁרָה לַחֲצָאִין. וְאִם חִסַּר אֶחָד מִכָּל סַמָּנֶיהָ חַיָּב מִיתָה: / Танія, рабі Натан омер: ке-ше-гу шохек, омер: гадек гейтев, гейтев гадек, міпней ше-га-коль яфе ла-бсамім. Пітма ла-хацаїн — кшера, лі-шліш ве-лі-рвіа — ло шаману. Амар рабі Єгуда: зе га-клаль — ім ке-мідата, кшера ла-хацаїн, ве-ім хісер ехад мі-коль саманеа, хаяв міта / Навчали: рабі Натан каже: коли той розтирає, він каже: «Добре розтовчи, розтовчи добре», бо голос корисний для пахощів. Приготував його в половинній кількості — придатне; у третині або в чверті — ми не чули. Сказав рабі Єгуда: ось правило: якщо в його пропорції — придатне і в половинній кількості; а якщо бракувало одного з усіх його компонентів — підлягає смерті: תַּנְיָא בַּר קַפָּרָא אוֹמֵר. אַחַת לְשִׁשִּׁים אוֹ לְשִׁבְעִים שָׁנָה הָיְתָה בָאָה שֶׁל שִׁירַיִם לַחֲצָאִין. וְעוֹד תָּנֵי בַר קַפָּרָא, אִלּוּ הָיָה נוֹתֵן בָּהּ קוֹרְטוֹב שֶׁל דְּבַשׁ, אֵין אָדָם יָכוֹל לַעֲמוֹד מִפְּנֵי רֵיחָהּ, וְלָמָה אֵין מְעָרְבִין בָּהּ דְּבַשׁ? מִפְּנֵי שֶׁהַתּוֹרָה אָמְרָה, כִּי כָל שְׂאֹר וְכָל דְּבַשׁ לֹא תַקְטִירוּ מִמֶּנּוּ אִשֶּׁה לַה': / Танія, Бар Капара омер: ахат ле-шішім о ле-шів'ім шана гайта ваа шель шираїм ла-хацаїн. Ве-од тані Вар Капара: ілу гая нотен ба кортов шель дваш, ейн адам яхоль лаамод міпней рейха. Ве-лама ейн меаревін ба дваш? Міпней ше-га-Тора амра: кі холь сеор ве-холь дваш ло тактіру мімену іше ла-Шем / Навчали: Бар Капара каже: раз на шістдесят або на сімдесят років із залишків набиралася половина. І ще навчав Бар Капара: якби покласти в нього кортов меду, ніхто не зміг би встояти перед його запахом. А чому не домішують до нього мед? Бо Тора сказала: «Бо жодної закваски і жодного меду не спалюйте з них у вогненну жертву Г-споду»: |
«Пітум га-кторет» — назва точного тексту, кількостей і способу приготування куріння пахощів, яке спалювали на Золотому жертовнику у Храмі.
Ці уривки склали танаї.
У Храмі
Джерело тексту про куріння — із Храму.
Щодня
Щодня у Храмі спалювали куріння:
Уранці — після заколювання таміда.
У передвечірній час (надвечір) — після жертви тамід передвечірнього таміда.
Складники
Куріння складається з одинадцяти видів пахощів:
Бальзам (смола дерева), оніха, хелбена, ладан — 70 мане кожного.
Мирра, касія, колос нарду, шафран — 16 мане кожного.
Костус - 12 мане.
Клуфа — 3 мане.
Кориця — 9 мане.
Крім того, було ще чотири складники для поліпшення приготування куріння:
Борит кршина (для натирання оніхи) — «щоб вона була гарною».
Кіпрське вино (для вимочування оніхи) або старе біле вино — «щоб вона була міцною.
Маале ашан (рослина, завдяки якій дим куріння піднімався прямо, як «палиця»).
Заборонено додавати до куріння
- Мед — бо написано «Бо жодної закваски і жодного меду не спалюйте з них у вогненну жертву Г-споду».
- Сеча[1] — бо заборонено вносити сечу до Храму.
Ще кілька речей
На думку рабі Натана, призначений над тим, хто розтирає, каже «Добре розтовчи, розтовчи добре», і він наводить причину — бо голос (промовляння «Розтовчи...») робить розтирання (і пахощі) кращим[2].
На думку рабі Натана га-Бавлі, заборонено недокласти навіть один вид пахощів; той, хто недоклав вид пахощів, підлягає смерті.
Вага куріння
Загальна вага куріння, що готувалося за рік, становила 368 мане: 365 мане за числом днів сонячного року (мане на кожен день, половина вранці й половина ввечері), і ще три мане, з яких первосвященник вносив повні пригорщі у Святеє Святих у Йом Кіпур.
У наші дні
Промовляння куріння пахощів рівноцінне, сказати б, спалюванню куріння пахощів у Храмі, згідно з тлумаченням мудреців на вірш: «І віддамо биків устами нашими» (Гошеа, 14, 3). Бо оскільки ми не можемо в теперішній час виконувати заповідь служіння жертвоприношень (бо в нас сьогодні немає Храму), ми виконуємо їх через їх згадування у свій час у молитві.
Час промовляння
Час промовляння різниться за громадами; у Хабаді заведено промовляти:
- Двічі в Шахарит — один раз у «Корбанот», перед Оду ла-Шем кру бі-шмо».
- Один раз у Мінху — у «Корбанот» перед «Ашрей» і Шмоне есре.
Сгулот
- Щоденне промовляння вважається великою сгулою для захисту, для скасування епідемій, для доброго заробітку і для благословення.
- У святому Зогарі підкреслюється, що завдяки промовлянню куріння з наміром людина рятується від усіляких лих, напастей і злих вироків.
Текст
Текст відкривається словами «Тану рабанан» — тобто: це барайта.
Перед переліком пахощів згадуються: розтирання, кількість на кожен день, кількість на кожен рік тощо.
Потім наводиться перелік разом із кількістю: «Бальзам(...) вагою по сімдесят мане».
Чотири речовини, що додаються до куріння.
Потім у чотирьох уривках наводяться слова танаїв про куріння:
Рабі Натан га-Бавлі, рабан Шимон бен Гамліель, рабі Натан, Бар Капара.
Рабі Натан га-Бавлі говорить про кілька речей, заборонених під час виготовлення, і найпомітніша з них — нестача одного з видів пахощів куріння.
Раббан Шимон бен Гамліель говорить про те, що не можна вносити сечу до Храму («з пошани»).
Рабі Натан говорить про перебіг розтирання.
Бар Капара говорить, між іншим, про заборону додавати мед до куріння.
У Галахі
Мусаф Йом Кіпура
Алтер Ребе пише в книзі «Шулхан арух га-Рав», що уривки «Ейн ке-Елокейну» ми вже згадали в піютах у молитві, а «Пітум га-кторет» не згадали[3]; тому промовляють «Пітум га-кторет» після Мусафа[4].
1 Не промовляють «Ейн ке-Елокейну» після молитви Мусаф, як промовляють в інші Шабати і свята, оскільки в основному воно встановлене лише відповідно до середніх благословень молитви Шмоне есре, які не промовляють у Шабат і свято, але в Йом Кіпур уже промовили піюти, у яких є згадки цих благословень, наприклад «Агалелха» тощо, але «Пітум га-кторет», хоча і воно згадане в «Аводі», усе ж подробиці видів пахощів куріння там не згадані, і тому слід промовляти їх після молитви Мусаф:
— «Шулхан арух га-Рав», «Орах хаїм», 622, 1.
Промовляння «Кадишу»
Алтер Ребе постановляє, що Кадиш можна промовляти лише після промовляння вірша або тлумачення (й агади) вірша, тому можна промовляти Кадиш після «Пітум га-кторет» [5].
І звичай усього Ізраїлю — промовляти Кадиш завжди лише по завершенні вірша або агади, яка є тлумаченням вірша, але не по завершенні Усної Тори, яка не є тлумаченням вірша, і тому заведено промовляти після «Піркей авот» агаду «Рабі Ханання бен Акашья каже» тощо, а після «Пітум га-кторет» і «Ба-ме мадлікін» агаду «Сказав рабі Ельазар, сказав рабі Ханіна, учні мудреців» тощо, і якщо так, то й коли вивчають мішнайот, слід промовити якусь агаду по їх завершенні, щоб промовити Кадиш після неї (але після «Ейзегу» достатньо завершення молитви «Єгі рацон»):
— «Шулхан арух га-Рав», «Орах хаїм», 54, 4.
Зовнішні посилання
Примітки
- ^ Сеча поліпшує куріння.
- ^ У проведеному дослідженні: взяли одну коробку рису, яку благословляли і з якою говорили гарно тощо. З такою самою коробкою рису говорили навпаки. Результат — у першій коробці з їжею рис зберігався довгий час. А в другій коробці з їжею їжа швидко згнила.
- ^ Згадали; але не з переліком видів пахощів, а для Алтер Ребе цього недостатньо.
- ^ Хоча зрештою це промовляють лише після Неїли.
- ^ Наприклад: за галахою; після «Пітум га-кторет» перед «Алейну» в молитві Шахарит і в Мусаф.