«Ім амарті» (нігун)
Зараз ми обговорюємо питання, чи відповідає ця стаття критеріям включення до Хабадпедії. Запрошуємо вас поліпшити й розширити статтю, щоб усунути сумніви, а також взяти участь в обговоренні на сторінці обговорення статті.
| ||
| Зараз ми обговорюємо питання, чи відповідає ця стаття критеріям включення до Хабадпедії. Запрошуємо вас поліпшити й розширити статтю, щоб усунути сумніви, а також взяти участь в обговоренні на сторінці обговорення статті. | |
«Ім амарті мата раглі» (званий також «Ім амарті») — нігун на слова віршів «Якщо сказав я: похитнулася нога моя, милість Твоя, Г-споди, підтримає мене» з 94-го розділу Тегілім. Нігун приписують рабі Єгуді-Меїру Шапіро з Любліна, засновникові єшиви «Хахмей Люблін» та ініціаторові встановлення «Даф йомі».
Нігун виражає якість упованості на Вс-вишнього й опору на милість Святого, благословенний Він, також у годину біди й труднощів. Мелодія поєднує мотиви благання й туги з мотивами зміцнення й радості.
Нігун співають також серед хасидів Хабаду. У 5755 році (1994/1995), коли 94-й розділ був розділом Тегілім Ребе, нігун набув додаткового значення серед хасидів, оскільки його співають на вірші з розділу того року, і він виражає упованість і віру в те, що попри становище, коли Ребе не видно, це тимчасове минуще становище і незабаром ми удостоїмося знову побачитися з Ребе в повній Геулі.
Історія нігуну
Нігун створив, згідно з прийнятою традицією, рабі Єгуда-Меїр Шапіро, який був рабином Любліна та головою єшиви «Хахмей Люблін» і відомий також своїм музичним талантом і створеними ним нігунами.
До його відомих нігунів належать «Уцу еца», «Бха батху» та інші нігуни, частина яких увійшла також до традиції нігунів хасидизму Хабад.
Нігун «Ім амарті» прославився ще за життя його автора або невдовзі після нього й передавався з покоління в покоління як у колах литовських єшив, так і серед хасидів.
Він увійшов до різних збірок нігунів рабі Меїра Шапіро й удостоївся численних виконань і музичних аранжувань.
Історія створення нігуну
Згідно з розповіддю, що наводиться в пізніх переказах про нігун, його походження належить до періоду, коли рабі Меїр Шапіро боровся з фінансовими труднощами в утриманні єшиви «Хахмей Люблін».
Рав Шапіро прагнув забезпечити учням єшиви гідні матеріальні умови, які дали б їм змогу присвятити себе вивченню Тори. Для цього він вирушав у поїздки для збору коштів, зокрема в поїздку до Сполучених Штатів.
Згідно з розповіддю, коли одна з його поїздок не принесла очікуваного результату, у ньому пробудилися почуття скорботи й тривоги за долю єшиви. Тієї години він піднісся духом, щоб заспівати слова вірша «Якщо сказав я: похитнулася нога моя, милість Твоя, Г-споди, підтримає мене», які виражають упованість на Вс-вишнього саме тоді, коли людина відчуває, що її сили вичерпуються.
В іншій версії розповіді йдеться про те, що після того як у ньому зі скорботи пробудилася мелодія, єшива удостоїлася несподіваного порятунку в особі мецената, який узяв на себе турботу про її потреби. Через радість до нігуну додався радісний і підбадьорливий мотив.
Так у традиції нігуну поєдналися почуття тривоги й труднощів, з одного боку, та упованість і радість за порятунок Вс-вишнього — з другого.
Ці розповіді наводяться в літературі та пізніх публікаціях про нігун, однак у наших руках немає документа того часу, що підтверджує всі подробиці обставин його створення.
Структура і зміст нігуну
Слова нігуну взято з двох послідовних віршів 94-го псалма в Тегілім.
Перший вірш виражає стан людини, яка боїться падіння й краху, та усвідомлення того, що милість Святого, благословенний Він, тримає її й допомагає їй.
Другий вірш описує численні думки й тривоги, що проходять у серці людини, і втіху, яку вона знаходить у зв'язку зі Святим, благословенний Він.
Нігун характеризується переходом між повільними й сумними мотивами та мотивами піднесення духу. У різних традиціях його співають із різними поділами й повторами.
У музичній документації нігуну на сайті «Земерешет» описано мелодію з трьох частин, із зазначенням відмінностей між різними виконаннями.
Серед хасидів Хабаду
Нігун співали хасиди Хабаду в Ковенському гето[1].
У 5755 році (1994/1995), із вступом Ребе в його дев'яносто четвертий рік 11 нісана, хасиди Хабаду почали читати 94-й розділ Тегілім, згідно зі звичаєм читати розділ Тегілім, що відповідає кількості років людини.
У межах звичаю створення нігунів на розділи Тегілім Ребе того року було обрано нігун «Ель некамот Гашем», який створив рав Шалом Брухштат, на вірші з 94-го розділу.
Нігун «Ім амарті мата раглі» не був створений спеціально для Ребе, а за десятки років до того, і також не був офіційним нігуном, обраним Любавицьким комітетом із нігунів у 5755 році (1994/1995).
Водночас, оскільки його слова взято з того самого псалма, він має зв'язок із розділом Ребе того року.
Поширення нігуну та його виконання
Нігун поширився серед хасидської та широкої єврейської публіки й вважається однією з відомих мелодій, які приписують рабі Меїру Шапіро.
У період 5729–5730 років (1968–1970) нігун увійшов до платівки «Шірей хасидім, шірей Шабат ве-од» у виконанні Шломо Ніцана й Ніри Рабінович. Ноти нігуну записав також дослідник івритської пісні Меїр Ной за виконанням Шломо Ніцана.
З часом нігун увійшов до збірок нігунів рабі Меїра Шапіро, зокрема у виконаннях і аранжуваннях рава Хаїма Беннета.
У 5775 році (2014/2015) вийшло ще одне виконання співака Уді Давіді разом із хором «Єдідім», яке донесло нігун до ще однієї широкої аудиторії слухачів.
У межах проєкту «Нігун ве-гаагуа» тижневика «Мішпаха» нігун було опубліковано також у виконанні р. Мендла Кляйна та в аранжуванні р. Хаїма Беннета.
Слова нігуну
אִם אָמַרְתִּי מָטָה רַגְלִי, חַסְדְּךָ ה' יִסְעָדֵנִי.
בְּרֹב שַׂרְעַפַּי בְּקִרְבִּי, תַּנְחוּמֶיךָ יְשַׁעַשְׁעוּ נַפְשִׁי.
— Тегілім 94, вірші 18–19
Зовнішні посилання
- Останній нігун — історія нігуну та його виконання, на сайті «Мішпаха».
Примітки
- ^ Лейбл Зісман, «Ані маамін — сіпур хаїм шель єгуді ехад»[потрібне уточнення]