Перейти до вмісту

Участь рук людини

Матеріал з Хабадпедії

Участь рук людини — це непридатність у законах міквот, що стосується ситуації, за якої надходження води до мікви було здійснене людиною навмисно, і визначає непридатність мікви до використання.

Джерело непридатності та її суть

Одне з перших джерел непридатності через участь рук людини міститься в Тосефті до трактату Мікваот, де барайта стосується людини, яка занурює в мікву рушник, і під час піднімання рушника з нього стекло три логи води в мікву, і встановлює, що якщо це сталося після того, як вона повністю підняла рушник із води мікви і немає дотику між рушником і міквою, вода непридатна[1].

Далі в барайті наводиться «І так рабі Йосе говорив: розбризкав руками й ногами три логи в мікву — непридатна, провів їх по землі — придатна». Мішна стосується людини, яка спрямувала руками й ногами воду прямо в резервуар мікви, і встановлює, що міква непридатна.

Так само і в «Торат коганім» на вірш «Але джерело і яма, скупчення води» витлумачили мудреці: «Як джерело — руками Небес, так і міква — руками Небес». Тобто так само, як вода джерела, що б'є, утворюється цілком Б-жественною силою, а не силою людини, так зачерпнута вода або навіть незачерпнута вода, але надходження якої до резервуара мікви було здійснене людиною, — непридатна.

Обмеження заборони — гамшаха

Обмеження цієї заборони наводиться в «Торат коганім»: непридатність через участь рук людини має місце лише тоді, коли вода надійшла прямо в резервуар мікви від людини. Це доводять мудреці з вірша [2] «Але джерело і яма, скупчення води, буде чистим». Зі слова «яма» виводиться, що міква не зобов'язана бути цілком подібною до «джерела», усе існування якого природне (руками Небес), але її можна уподібнити й до ями, викопаної людиною. Межа між джерелом і ямою визначається тоді, коли вода зібралася разом у певному місці силою людини, але останні етапи течії води в яму були природними, а не ручними, що називається «гамшаха по землі» [3].

Намір людини

Намір людини має значну вагу в цій непридатності через участь рук людини. Вказівку на це ми знаходимо в мішні [4] у питанні про «того, хто ставить посудини під водостік», тобто людину, яка ставить посудини під струмінь води з метою, щоб вода зібралася там і звідти стекла в мікву, що призводить до непридатності води, і навіть за думкою Бейт Гілель, які полегшують у цьому й дозволяють цю воду для чистоти мікви, це лише якщо людина зробила це без наміру — забула посудини в дворі, і лише якщо під час установлення посудин на небі не було хмар.

Це доводиться також із продовження згаданої барайти[5], де наводиться думка рабі Йосе про людину, яка розбризкує руками воду в мікву, і він встановлює, що вода непридатна, і попри це він погоджується з настановою мішни про групу людей або тварин, що переходять із місця на місце і «розбризкали руками й ногами», тобто рухами рук і ніг під час ходьби без особливого наміру вони спричинили течію крапель води в бік мікви, що вода придатна і не стає непридатною, як зачерпнута вода, що надходить до мікви, у якій немає сорока сеа. І більше того — «І не лише, а й зробили мікву спочатку — придатна». Навіть якщо вся міква від початку до кінця зроблена в такий спосіб, міква придатна[6].

Участь ніг тварини

Рош[7] наводить згадані слова Тосефти й пояснює, що «легіон» означає військо вершників на конях і верблюдах, а за формулюванням Тосефти наводить також караван, тобто теж тих, хто їде на конях. І розрізняє між людиною і твариною: у людини непридатна при трьох логах без гамшахи[8], а ноги тварини не роблять непридатною, навіть якщо зробили мікву спочатку без гамшахи[9].

У тлумаченні слів Роша розійшлися ахаронім. «Маадней Йом-Тов» пояснює, що Рош тлумачить слова барайти виходячи з непридатності її виникнення через чистоту, а різниця між людиною і твариною в тому, що людина приймає нечистоту чи ні. Ребе Рашаб[10] вважає, що це тлумачення натягнуте згідно зі змістом мішни, де йдеться про непридатність зачерпнутої води, і тому він пояснює позицію Роша тим, що дія, здійснена не за вибором і наміром, не стосується того, хто її здійснює: «І треба сказати, що він, благословенної пам'яті, вважає, що саме участь рук людини робить непридатною, оскільки це не руками Небес, і навіть без наміру робить непридатною, але зроблене твариною — це ніби зроблене руками Небес. Бо в людини є розум і намір, і вона сама здійснює річ, оскільки робить за вибором і бажанням, і тому навіть якщо вона не має наміру, робить непридатною, оскільки в ній є намір, але тварина, у якої немає розуму й наміру, яка не робить за вибором і бажанням, — це як руками Небес, і наче вітер приніс воду»[11].

«Галаха ле-маасе»

Один із наслідків цієї непридатності стосується мікви, наповнення якої здійснюється відкриттям кришки отвору труби, з якої вода тече в мікву, і слід обговорити, чи вважається відкриття кришки дією наповнення води в мікві. Рашаб встановлює, що хоча це лише «усунення перешкоди», це вважається «частковою участю руки людини», як ми знаходимо в законах омивання рук, що зняття крана вважається «силою людини» щодо першої води, яка виходить з отвору крана[12], і тому потрібно після цього здійснити гамшаху, тобто щоб вода протекла три тфахім по землі, і тим самим міква буде придатною[10].

Примітки

  1. ^ Розділ 3 Мікваот: занурив у неї сагос і стекли з нього три логи в мікву — придатна, вийняв його з неї — зробив непридатною. А рабі Шимон дозволяє, поки не має наміру відірвати....
  2. ^ Ваїкра 11 36
  3. ^ Формулювання барайти: чи як джерело, у якому немає участі рук людини, так і міква, у якій немає участі рук людини, виключається той, хто ставить посудини на верх даху, щоб висушити їх, і вони наповнилися, навчає сказане «яма»
  4. ^ Мікваот 4 1
  5. ^ На початку статті
  6. ^ На думку Раша, мається на увазі, що вода була розбризкана в мікву легіоном саме з гамшахою, оскільки той факт, що ходьба була під час дощів, призводить до того, що ходьба вважається дією, яка робить непридатною, як у того, хто ставить глечики під час дощів
  7. ^ У законах міквот наприкінці сімана 2
  8. ^ І в усьому навіть із гамшахою
  9. ^ На відміну від позиції Раша, який пояснює слова барайти так, що йдеться про те, що вода після цього пройшла гамшаху
  10. ^ 1 2 Шут «Торат шалом» Йоре деа сіман 36
  11. ^ Продовження його слів там: і хоча ми знаходимо намір у тварини, як при розі та його похідних, коли вона має намір зашкодити, як сказано на початку «Бава кама». Ось і цей намір є наміром природним, не вольовим (і як знає віл власника свого, що це знання набутого)
  12. ^ «Шулхан арух га-Рав» — Орах хаїм сім. 159 сеіф 18

Повідомити про помилку на цій сторінці