Гаалаа ве-гамшаха
Щоб світ міг існувати, потрібно, щоб у ньому завжди світило розкриття Б-жественності у світі, — є два чинники Б-жественного світіння:
1. Піднесення нижнього
Дія з боку створінь приведе до того, щоб притягнути Святого, благословенний Він, у світ. Приклад: використання деталей світу на служіння святості, наприклад накладання матеріальних тфілін матеріальною дією саме приведе до притягнення святості в тфілін, у єврея, який їх накладає, а також до загального притягнення в кожну деталь світу. І так у кожній дії з боку нижнього.
2. Притягнення вищого
Рішення згори світити створінням без особливої дії з їхнього боку (на зразок ітарута ді-лейла). Наприклад: у день створення світу, у перший Рош га-Шана, Святий, благословенний Він, вирішив Сам, без дії з боку нижнього, створити світ — щоб світити в ньому розкриттям Б-жественності[1].
У єврея:
І так само тіло єврея завжди має отримувати Б-жественну силу через поєднання тіла з душею двома способами:
Гаалаа
Звичайне протистояння реальності обмежувального тіла, щоб виконувати разом із ним Тору і заповіді, піднести тіло до стану душі.
Гамшаха
Стан, коли розкривається душа, необмежені сили єврея, і потрібно лише притягнути її в кожну деталь життя єврея. (Як під час самопожертви, — коли тіло скасовується перед душею і готове померти (всупереч своїй природі), аби лише не зректися Всевишнього)
Гамшаха
Притягнення — поняття, що описує сходження й зодягання духовного світла на нижчі рівні.
Поняття в хасидуті
Зазвичай поняття вживається як загальна назва у вченні хасидуту для стану, за якого Б-жественне світло притягується згори Святим, благословенний Він, у нижні чотири світи.
Притягнення може прийти кількома шляхами: перший шлях — без жодного зусилля з боку людини, але цей вплив має низку недоліків, наприклад те, що він непостійний, і через деякий час пробудження мине і зникне без впливу на людину. І тому, коли в людини є «притягнення» згори, вона має одразу ж здійснити піднесення та ітарута ді-лтата, і завдяки цьому зможе прийти до другого шляху «притягнення», яке приходить через зусилля, і тому воно стійке протягом тривалого часу.
У хасидуті наводиться[2], що це пов'язано з Песахом, відліком Омеру і Шавуот: Песах — це «притягнення згори», а відлік Омеру — це піднесення (бірур мідот), і завдяки цьому приходять до поняття Шавуот, яке є ітарута ді-лейла, коли Всевишній виливає шефа набагато сильніше й вічне.
Також пояснюється в хасидуті, що «притягнення» може привести лише до «ахава зута», оскільки ахава зута — це любов, за якої людина хоче «розкриттів» (навіть якщо вони найвищою мірою піднесені) і не хоче «суті», а мета світу — «Забажав Святий, благословенний Він» (бажання, суть якого — бажання, вище за розум, і воно пов'язане з Ацмутом) «мати Собі, благословенний Він, оселю в нижніх світах», тобто мета — це саме служіння знизу, і тому той, хто виконує задум (служіння знизу), пов'язаний з Ацмутом, може прийти до «великої любові» (пов'язаної з Ацмутом), але якщо притягнення згори, неможливо прийти до «великої любові», а лише до ахава зута (на відміну від піднесення, за якого людина сама її створює).
Радість
Усе, що пояснювалося, що неможливо прийти до великої любові, — це лише звичайними шляхами, але через радість можна прийти і до великої любові.