Перейти до вмісту

Той, хто сплатив борг свого товариша без його відома

Матеріал з Хабадпедії
Стаття без джерел
У цій статті зовсім немає бібліографічних джерел, незрозуміло, на що спирається написане, і можливо, що йдеться про оригінальне дослідження.

Будь ласка, допоможіть підвищити достовірність статті, навівши джерела сказаного та включивши їх у текст статті у вигляді зовнішніх посилань і приміток.
Якщо ви вважаєте, що шаблон можна вилучити, зазначте це на сторінці обговорення.

Стаття без джерел
У цій статті зовсім немає бібліографічних джерел, незрозуміло, на що спирається написане, і можливо, що йдеться про оригінальне дослідження.

Будь ласка, допоможіть підвищити достовірність статті, навівши джерела сказаного та включивши їх у текст статті у вигляді зовнішніх посилань і приміток.
Якщо ви вважаєте, що шаблон можна вилучити, зазначте це на сторінці обговорення.

Сугія того, хто сплатив борг свого товариша — відома сугія в Шасі, і вона залежить від інших сугій, наприклад від сугії «той, хто проганяє лева від майна свого товариша», і тому подібних.

Слова Мішни

Мішна хто вирушив за море і встав один і утримував його дружину, Ханан каже втратив свої гроші не погодилися з ним сини первосвящеників і сказали хай поклянеться скільки витратив і візьме, сказав рабі Доса бен Гаркінас як їхні слова сказав рабі Йоханан бен Закай добре сказав Ханан поклав свої гроші на ріг оленя

— Ктубот, 107б

В ученні наших Ребе, провідників поколінь

Цемах Цедек обговорює у своїх респонсах (Шут «Цемах Цедек» Хошен мішпат сіман 19) питання про людину, яка сплачує борг свого товариша: чи має вона, оскільки зробила так без доручення, закон, подібний до того, хто проганяє лева від майна свого товариша, у будь-якому разі чи ні.

Спершу Цемах Цедек обговорює причину цього закону про того, хто проганяє лева, і його визначення, і він доводить, що безсумнівно йдеться про випадок, коли прогнання лева — не певне врятування майна, а йдеться про ситуацію, коли лев був у віддаленому місці і було лише певне побоювання, що він прийде шкодити, і в такому разі через страх перед левом прийшла стороння людина і витратила гроші, щоб урятувати худобу з пащі лева, то в такому разі немає жодного обов'язку платити власникові лева. Але у випадку певної небезпеки, тобто у випадку, коли немає жодного звичайного способу врятувати майно з пащі лева, і тоді прийшла людина і врятувала його, тоді ясно, що є обов'язок заплатити їй.

Ба більше, коли вдивляються в сугію повернення загубленого, можна побачити, що коли певна річ втрачена для власника, наприклад потонула в безодні моря або в будь-якому місці, звідки її неможливо врятувати, то в такому разі право власності власника повністю припиняється, і згідно з поясненням Магараля, власність — не містична чи духовна річ, а фізична реальність, що виражається в здатності людини розпоряджатися своїм майном і припиняється за відсутності цієї здатності, і, отже, виходить, що в такому разі, коли річ повністю втрачена для власника через лева, то, якщо людина хоче, вона має можливість сказати, що це майно її.

І хоча з простого змісту слів Гемари там випливає, що і закон безодні моря ґрунтується на законі йеуш, як у формулюванні барайти «бо власники зневіряються в них», і як постановив Рамбам, що лише якщо власники знали про це, настає припинення права, а у випадку, коли вони не знали про це, річ не виходить з володіння господарів (як закон йеуш без відома), проте думка більшості рішонім, таких як Рашба Ран і Раавад у своїх запереченнях Рамбамові, така, що закон безодні моря — це новий закон, тобто припинення права на річ відбувається в силу самої реальності, за якої людина не має влади над своїм майном (на відміну від йеуш, коли саме становище не змушує до повного припинення, а лише в поєднанні з наміром людини, яка своєю зневірою по суті відмовляється від своїх прав і тим самим перетворює стан утрати на сталий).

Якщо так, з необхідності треба сказати, що йдеться про випадок, у якому небезпека не є певною. Якщо так, при позиці, коли небезпека певна, логіка каже, що треба заплатити за борг. І попри все це галаха така, що він не мусить платити, оскільки погашення позики зовсім не вважається збитком, адже він платить те, що мусить платити. І якщо так, у випадку, коли є застава, яка може пропасти в разі несплати, виходить, що той, хто платить борг, рятує заставу від певної загибелі; якщо так, є підстава сказати, що тоді той, хто платить борг, має право взяти заставу за законом «того, хто проганяє лева».

Але на завершення Цемах Цедек каже, що згідно з другою причиною, яку наводять Тосафот, з якої тому, хто сплатив позику свого товариша, не треба платити, оскільки позичальник може сказати йому, що міг би знайти людей, які заплатили б за нього борг, «бо такий шлях тих, хто любить, — жаліти своїх любих», якщо так, то і в такому разі, коли є застава, немає жодного дозволу взяти заставу, бо можливо, що позичальник знайшов би когось іншого, хто заплатив би за нього.

Повідомити про помилку на цій сторінці