Піднесення душі
Сходження душі — це дія вищих праведників і святих, які, ще перебуваючи у своєму тілі в цьому світі, чинили духовну дію, щоб піднестися над матеріальним і заклясти душу піднятися вгору, у духовні світи, щоб чинити різні дії.
Сутність сходження душі та його спосіб
В особливому листі Ребе Раяц роз'яснює сутність сходження душі: духовні світи не «відірвані» від цього світу, а є піднесеним і духовним шаром самого цього світу, і тому, коли людині вдається відрешитися від матеріальності, що сковує її, душа може піднятися в духовний шар світу й чинити в ньому дії[1].
В «Ідра раба» у книзі Зогар наводиться[2], що члени групи Рашбі, які бажали піднятися й розкрити таємниці Тори, розташовувалися колом і подавали одне одному руки, — мотив, що з'являється в розповідях про сходження душі і в пізніших поколіннях.
Під час сходження душі має бути повне звільнення від матеріальності: людина «забуває» всю речовість тілесної матерії, подібно до людини, що знепритомніла, а саме тіло — як нерухомий камінь, і це аспект самопожертви на ділі[3].
Ребе роз'яснює, що, оскільки суть сходження душі в тому, що душа, перебуваючи в тілі, піднімається вгору, щоб черпати сили згори, то й під час сну це вважається «сходженням душі»[4].
У наших Ребе
У книзі «Дор деа»[5] дія сходження душі пов'язується з висловом мудреців про чотирьох, що увійшли в ПАРДЕС, чиї душі, доки вони були у своїх тілах, піднялися «прогулюватися» в духовних світах[6], і те, що вони розповіли про побачене, є джерелом усієї літератури «Гейхалот» та основами таємного вчення.
Про Бааль-Шем-Това розповідають, що він часто здійснював сходження душі[7], і під час здійснення сходження душі тримався за рушники, що висіли в кімнаті, і нікому не дозволялося бути присутнім при сходженні душі.
Найвідоміше сходження душі Бааль-Шем-Това було в Рош га-Шана 5507 (15 вересня 1746)[8], про яке ми знаємо з листа, який він надіслав своєму шуринові рабі Гершону з Кут, де він розповідає, серед іншого, що піднявся до палацу Мошіаха й запитав його: «Еймати каті мар (коли прийде пан) і той відповів йому: «Коли поширяться твої джерела назовні і навчаться здійснювати єднання, як ти», — фраза, що стала наріжним каменем хасидизму Хабад, і особливо в сьомому поколінні.
Після його відходу, коли запитали рава Магіда з Межиріча, у чому його перевага над іншими товаришами, що саме він удостоївся вінця проводу, він розповів, що він єдиний був присутній разом із Бааль-Шем-Товом, коли той здійснював сходження душі, і Бааль-Шем-Тов підняв його разом із собою[9].
Також про самого Магіда з Межиріча розповідають, що він здійснював сходження душі заради питань, які не знав, як вирішити[10].
Про Алтер Ребе розповідають, що ще бувши учнем Магіда з Межиріча, він одного разу здійснив сходження душі разом із двома своїми близькими товаришами з метою підсолодити корінь протидії хасидам у вищих світах, але коли він відчув небезпеку, що вони можуть дійти до клот га-нефеш, силою роз'єднав свої руки з руками товаришів, і в'язка розпалася, і сходження душі перервалося[11].
І після вступу на престол проводу він час від часу здійснював сходження душі, і коли робив це, був як вогняний смолоскип, і очі його викочувалися[12].
Також про інших великих хасидизму розповідають різні історії про сходження душі, наприклад про магіда р. Мордехая з Чорнобиля[13].
Див. також
Примітки
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, частина 4, сторінка 156. Див. обробку листа в «Сіхат га-шавуа», випуск 803, у рубриці «Даркей га-хасидут».
- ^ 128а, і ще.
- ^ Сіха глави «Реє» 5714.
- ^ Сіха 20 менахем-ава 5721 (2 серпня 1961).
- ^ Розділ 9.
- ^ Вавилонський Талмуд, Хагіга, 14б.
- ^ Див. у примітці нижче з «Шмуот ве-сіпурім». І див. також «Сіпурім ніфлаїм», «Кфар-Хабад» 5771, сторінка 77, про сходження душі у свято Песах у Стамбулі, коли Бааль-Шем-Тов пожертвував собою, щоб скасувати указ. А в «Сефер га-сіхот» 5702, сторінка 147 («Оцар сіпурей Хабад», частина 1, сторінка 37) Ребе Раяц розповідає про інший випадок, коли був указ проти одного з єврейських поселень, який неможливо було скасувати, і на зворотному шляху з вищих світів він побачив палац, з якого сяяло велике світло, — від сільського дроворуба, який читав Тегілім під час своєї роботи й завершував книгу Тегілім п'ять разів на день, і попросив у цього сільського жителя, і той погодився віддати свої заслуги заради порятунку цілого єврейського поселення.
- ^ «Бен порат Йосеф». «Кетер Шем Тов», розділ 1. «Лікутей амарим» Магіда з Межиріча, на початку. Роз'яснено в «Лікутей дібурім», частина 2, кунтреси 16-18. Кунтрес «Іньяна шель торат га-хасидут», на початку.
- ^ «Шмуот ве-сіпурім», частина 1, сторінка 24.
- ^ Зі слів рава Хаїма-Еліягу Мішуловіна. Тижневик «Бейт Мошіах», випуск 859, сторінка 33.
- ^ Зі слів р. Шимона Зеліховера, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 819, сторінка 27.
- ^ Див. «Га-Рішон», сторінка 104.
- ^ «Сіпурім ніфлаїм», «Кфар-Хабад» 5771, сторінка 20.