Перейти до вмісту

Празький голем

Матеріал з Хабадпедії
«Альтной шул» — синагога Магараля; на горищі Ребе Раяц бачив голема
Святий рукопис про голема: А щодо суті справи (що Магараль створив голема) — я сам чув від його святості, мого тестя, святого Адмора, що він бачив те, що від нього лишилося, — на горищі синагоги Магараля в Празі. І говорив про це зі своїм батьком, його святістю Адмором (хай перебуває душа його в раю), і т. д.

Празький голем — істота, наділена надлюдськими силами, яку створив Магараль з Праги за таємницями вчення Каббали. Голема було створено, щоб захистити єврейську громаду від переслідувань із боку сусідів-неєвреїв і передусім від кривавих наклепів, поширених у ту епоху.

Історія голема

Згідно з розповіддю, Магараль створив голема з праху на березі річки Молдава. За тиждень до того Магараль звелів своєму зятеві — рабі Іцхаку Кацу — і своєму великому учневі рабі Яакову га-Леві, які й були тими двома, що супроводжували його під час створення голема, постити весь той тиждень, а через тиждень зануритися в мікву і прийти до нього. І справді, через тиждень вони пішли до тієї річки і створили з праху землі образ людини. А після проголошення святих Імен вони вголос прочитали вірш: «І вдихнув у ніздрі його…» — і тоді голем став на ноги.

Навколо діянь голема ходить безліч розповідей, більшість із них — навколо кривавих наклепів, що були в ту епоху.

Через кілька років Магараль побував в імператора і зумів схилити його видати указ, який заборонив судам розглядати брехливі криваві наклепи. Тепер, коли в големі більше не було потреби, Магараль повернув його в прах, а тіло його було поховане на горищі давньої синагоги «Альтной шул».

Було і створено

З часом почалися сумніви в достовірності цієї розповіді, головним чином через те, що вона з'являється в книзі «Ніфлаот Магараль» р. Йудла Розенберга, якого підозрювали в підробці розповідей.

Однак Ребе зазначив, що розповідь про голема була відома за багато років до виходу книги р. Йудла Розенберга, і додав, що чув від Ребе Раяца, що той побував на горищі синагоги «Альтнай шул» і бачив там те, що залишилося від голема[1].

І ось ця розповідь: одного разу Ребе Рашаб разом із Ребе Раяцем побував у Празі, і вони відвідали синагогу Магараля. Його син, Ребе Раяц, захотів піднятися на горище, де лежить «голем», підкупив шамаша, узяв драбину і піднявся. — Коли Раяц розповів цю історію Ребе, Ребе запитав його, що він там бачив, і Раяц йому не відповів.[2]

Коли про це стало відомо Ребе Рашабу, він суворо вичитав Раяца. Згодом сказав йому: у мене була робота на місяці (мабуть, щоб виправити, щоб від цього не було шкоди. Оповідач).[3]

На фарбрейнгені у Шабат тижневої глави Бешалах 5730 Ребе коротко згадав цю розповідь, зазначивши, що колись розповідав те, що чув від Ребе Раяца про цю справу[4].

Рабі Леві-Іцхак Шнеєрсон розповідав, що побував разом із Ребе Рашабом у синагозі Магараля, і Ребе Рашаб попросив піднятися на горище, де лежить голем, хоча жодна людина не наважується туди підніматися; і коли він піднявся лише головою в простір горища, то відразу спустився, з обличчям білим як крейда, і сказав, що і він вважає, що жодній людині не дозволено туди входити[5].

Повстання голема під час воскресіння мертвих

У книзі Йудла Розенберга «Ніфлаот Магараль» наводяться слова рабі Хаїма, який сказав від імені свого тестя Магараля, що дух голема встане під час воскресіння мертвих, але в іншому тілі, народженому від батька й матері. А крім того, голем отримає частку у світі прийдешньому — «за те, що кілька разів врятував Ізраїль від великих бід», — хоча він і був до цього зобов'язаний, як раб, якому пан його робить добро у відповідь на його службу.

Див. також

Додаткова література

  • Тижневик «Бейт Мошіах», випуск Песаху 5784 (23 квітня 2024), 1407, Історія голема — ставлення любавицьких Адморів до празького голема

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Див. у відповіді Ребе, з «Оцар га-мелех», Нью-Йорк, 5765, с. 207, знімок якої наведено вище.
  2. ^ Ребе Раяц бачив там те, що залишилося від голема — згідно з листом Ребе, наведеним у «Бейт Мошіах» 11 нісана 5769 (5 квітня 2009), «Гаон із дому Давида», за посиланням тут, с. 115. Див. також знімок святого рукопису на початку статті.
  3. ^ «Торат Менахем», 5710 рік, частина 1 (27).
  4. ^ «Сіхот кодеш» 5730, с. 496
  5. ^ Зі слів рава Шнеура-Залмана Бутмана, «Толдот Леві-Іцхак», с. 254.

Повідомити про помилку на цій сторінці