Погроми 5594 року (1833/1834)
Під час погромів 5594 року (1833/1834) мусульманські мешканці Ерец-Ісраель («феллахи») нападали на єврейські громади по всій країні, вбиваючи, грабуючи, катуючи і відбираючи все, що траплялося їм на шляху.
Величезна шкода життям і майну, завдана погромами в місті Цфат, і землетрус, що стався кілька тижнів по тому, стали вирішальною причиною відходу громади хабадських хасидів з міста задля створення і зміцнення хабадської громади, заснованої в Єрусалимі.
Передісторія
У 5591 році (1830/1831) Мухаммед Алі, правитель Єгипту, послав свого сина завоювати Ерец-Ісраель і Сирію, і завойовницький похід увінчався великим успіхом. Приблизно через три роки, у 5594 році (1833/1834), мешканці країни зробили кілька спроб повстати проти нового єгипетського правителя; ці спроби було жорстоко придушено.
У частині місць погроми вчинив місцевий правитель, а в частині — мешканці арабських сіл, які скористалися відсутністю порядку і влади та об'єдналися, щоб грабувати майно євреїв, знущатися з них, відбирати цінності, катувати чоловіків і жінок і вбивати тих, хто їм опирався.
Перше повстання підняли в Єрусалимі мешканці Шхема, а слідом за ними організовані групи заколотників виступили по всій Ерец-Ісраель, і насамперед — у місцях, де були єврейські громади, в Хевроні і в Цфаті. Єдиним місцем, якого не торкнулися погроми, була єврейська громада в Тверії, де допоміг викуп, і проти євреїв міста не було вчинено ні грабежу, ні розбою.
Найтяжчі й найстрашніші погроми відбулися в місті Цфат; вони зруйнували основи єврейського закріплення в цьому місці і призвели до втечі євреїв у райони з більшим єврейським населенням, з можливістю ширшої і сильнішої самооборони.
Погроми
Погроми в Єрусалимі
Повстання в Єрусалимі було першим повстанням проти полководця, і мешканці Шхема, які підняли повстання, напали на єврейську громаду і пограбували їхнє майно. Єгипетський правитель Ібрагім-паша намагався відвоювати Єрусалим, але був змушений відступити і залишив єврейську громаду беззахисною перед арабськими насильниками.
На цьому етапі євреї заплатили високий викуп ватажкам заколотників, які пообіцяли їм натомість наказати заколотникам не чинити євреям зла.
Сплата викупу допомогла лише частково.
Погроми в Хевроні
9 іяра, коли надійшла звістка про погроми, вчинені мешканцями Шхема в єврейській громаді в Єрусалимі, мешканці Хеврона вирішили теж почати повстання і взялися вбивати представників влади, призначених єгипетським правителем. Єврейській громаді міста загрожували як мешканці Хеврона, так і люди єгипетського правителя, і вони були змушені віддавати великі суми грошей як викуп, щоб ті наказали своїм людям не чинити євреям зла.
Три місяці по тому, 28 тамуза, правитель Єгипту прийшов зі своїм військом, щоб відвоювати місто у заколотників — мешканців Хеврона, але замість того щоб відновити порядок і мир, його люди самі почали грабувати єврейських мешканців, катувати їх і вбивати чоловіків, жінок і дітей, а крім того, оскверняти сувої Тори і синагоги міста.
Попри погроми, єврейській громаді в Хевроні вдалося оговтатися, і за допомогою пожертв, зібраних у хабадських хасидів у Росії, у країнах Ашкеназу та в Італії, вдалося знову зміцнити громаду і продовжити єврейське поселення в цьому місці.
Погроми в Цфаті
8 сівана почалися погроми в Цфаті на чолі з мусульманським релігійним лідером Мухаммедом Дамуром, який розпалив мешканців сіл в околицях Цфата і спонукав їх грабувати євреїв і повертати гроші «істинно віруючим».
На початку повстання більшість мешканців міста втекла за межі міста; частина з них сховалася в печерах у горах довкола Цфата, а частина — в покинутих руїнах. Невелика група з громади прушім у місті втекла до села Ейн-Зейтім і залишалася там, доки погроми не вщухли.
Нечисленні мешканці знайшли притулок у домах християнських мешканців міста, а деякі ризикували життям і перевдягалися мусульманами, намагаючись урятувати родини, що переховувалися всередині міста, і самотніх людей, які не змогли втекти власними силами.
Голова «Колель га-хасидім» у місті Цфат зумів дістатися до каді міста і передав йому всі гроші, що накопичилися в касі колелю, з проханням захистити євреїв, які зберуться в його дворі, але той порушив свою обіцянку, і через чотири дні, протягом яких у нього переховувалися сотні єврейських родин, він вигнав їх назад до руїн і печер за містом.
Увесь час погромів арабські погромники ламали і трощили все, що траплялося їм на шляху, грабували всі цінні речі й гроші, які їм вдавалося знайти, оскверняли синагоги, роздирали сувої Тори і робили з них пояси для мішків і взуття, а також оскверняли таліти і ремінці тфілін.
Крім десятків людей, яких вони вбили в дні погромів, погромники збезчестили багатьох жінок міста, яких їм удалося схопити, і робили це саме в синагогах, на пергаментах сувоїв Тори.
Коли погромники вирішували «змилуватися» над євреями, що тікали, і дозволити їм рятуватися втечею, вони роздягали їх догола і давали їм тікати без жодного одягу, щоб прикрити тіло, і без жодної скибки хліба, щоб угамувати голод.
Після тридцяти трьох днів безперервних убивств, насильства і розгнузданого буйства, 10 тамуза військо єгипетського правителя прибуло, щоб знову взяти під контроль місто Цфат, і наказало всім погромникам повернути пограбовані в євреїв гроші. Попри прямий наказ, його не було виконано, і переважна більшість пограбованого майна залишилася в руках погромників.
Після завершення короткого розслідування, проведеного єгипетською армією, було заарештовано тринадцятьох ватажків погромників; їх відправили до Акко, де засудили до смерті і стратили.
Кінець єврейського ішуву в Цфаті
Єврейський ішув у Цфаті зазнав найсмертоноснішого удару з усіх єврейських ішувів, що існували в країні в той період, і не зміг оговтатися і повернути життя в місті в нормальне русло.
Крім тяжких людських втрат, під час повстання погромники зруйнували дощенту друкарню Ісраеля Бака, чим завдали тяжкого удару джерелу заробітку багатьох євреїв, які годувалися з цієї важливої друкарні, і обрушили один із важливих наріжних каменів єврейського поселення.
Попри тяжкі втрати в людях і майні, громада в Цфаті намагалася відновитися, але ще до того, як громаді вдалося відновитися, 24 тевета 5597 (1 січня 1837) стався особливо руйнівний землетрус, який тяжко пошкодив будівлі на схилі гори в Цфаті, де жила більшість єврейських мешканців Цфата, і понад тисячу євреїв з мешканців Цфата загинули.
Унаслідок цих двох подій єврейське поселення в Цфаті повністю розпалося, і хабадська громада, яка була там, переселилася до хабадської громади в Єрусалимі, яка тоді була на перших етапах свого становлення.
| Терористичні напади в хабадському контексті |
|---|
Додаткова література
- «Корот га-ітім» — р. Менахем-Мендл з Камінця.
- «Пеат га-шулхан» — р. Ісраель зі Шклова.
- «Толдот Хабад бе-Ерец га-Кодеш», розділ 11 — рав Шалом-Бер Левін.