Написання
Написання — форма вираження змісту й ідей за допомогою літер і заздалегідь визначених знаків.
Традиційне написання здійснювалося за допомогою малювання знаків, тоді як технічний прогрес відкрив додаткові можливості вираження для написання за допомогою друкарських машин, а потім за допомогою клавіатур та електронних сенсорних панелей.
Наші Ребе, провідники поколінь, самі багато займалися написанням, і підносили його гідність, і давали різні вказівки щодо його способу й частоти.
Гідність написання та його вплив
До вираження інтелектуальних ідей додається гідність, коли їх виражають у письмовій формі, і чим ясніше написане і чим упорядкованіше воно викладене, тим більше воно загострює інтелектуальну ідею й надає їй додаткової краси порівняно з ідеєю, якою вона була в розумі, і причина цього, що сама необхідність спустити ідею в нижче місце, вона роз'яснюється, деталізується й прояснюється більше[1].
Написання — також сгула для пам'яті[2].
Написання може служити людині також для впорядкування її особистих думок, подібно до задушевної бесіди, яку людина веде з другом, відкриваючи перед ним свої сумніви, прагнення й думки[3], що засновано на вислові Мішни «і придбай собі друга», у якому можна витлумачити й запозичити слово «кане» (тростина пера) «тобі друг»[4].
Наші Ребе, провідники поколінь, підкреслювали заняття написанням уже з ранньої юності, яке зайняло місце як частина хасидського виховання, що вони отримали[5].
Написання містить у собі багато переваг:
- Допомагає впорядкувати ідеї
- Сприяє засвоєнню
- Посилює внутрішній та емоційний світ
- Надає речам довготривалого існування
Через велику силу, яка є в мовлення порівняно з письмом, протягом багатьох поколінь існувала повна заборона записувати слова Усної Тори, але заборону було скасовано через «Час діяти задля Г-спода, порушили Тору Твою», а потім навіть стало обов'язком[6].
Ребе Цемах Цедек висловився: «Слово, що приходить у мовленні, — перед багатьма, у письмі — перед світом, у друку — для всіх поколінь»[7].
У наших Ребе
У своїх спогадах Ребе Раяц розповідає як про себе, так і про наших Ребе, провідників поколінь, до нього, про важливе місце, яке посідало заняття написанням уже з ранньої юності, навчатися бездоганного письма й вкладати багато годин у перенесення речей на письмо.
У листах із вказівками членам керівництва єшив «Томхей Тмімім» Ребе Раяц говорив про великий біль, який йому завдає те, що є учні, які не вміють добре виражати себе в письмі, і вказав виділяти час для навчання учнів письма, як у технічному аспекті краси почерку, так і в стилі письма та впорядкуванні змісту з толком і знанням[8].
Хасиди розповідають, що коли один із юнаків хотів увійти на єхідут до Ребе Раяца і не вмів писати сам, секретар сказав йому, що той, хто не вміє писати, — «півлюдини», і коли він розповів це Ребе, Ребе сказав йому, що він стверджує, що справа ще серйозніша, оскільки перевага людини над твариною в тому, що вона може говорити, а якщо перебувають на відстані, мовлення здійснюється за допомогою письма, і той, хто не вміє писати, — не може спілкуватися, і, отже, він не людина[9].
Спогади давніх днів
Ребе Раяц, а також Ребе в перші роки свого проводу, заохочували найстаріших хасидів записувати свої спогади про наших Ребе, провідників поколінь, і про хасидів, а також історії, які вони чули під час фарбрейнгенів від найстаріших хасидів. На цю тему написано багато листів «Ігрот кодеш»[10].
Конкретніше, Ребе Раяц вказує, що в записі святих спогадів про наших Ребе, провідників поколінь, є 3 аспекти: у думці (нагадувати собі святі миті), у мовленні (розповідати спогади на фарбрейнгенах) і в дії — записувати їх. Викладаючи спогади в трьох шатах, зв'язуються із шатами думки, мовлення й дії наших Ребе, провідників поколінь[11].
Див. також
- Літери письма й літери різьблення
- Написання Ребе через «Ігрот кодеш»
- «Ктіва ва-хатіма това»
- Графологія
- «Гаарот га-тмімім ве-анаш»
- Книговидання
- Мовлення
Зовнішні посилання
- Використовувати потенціал! Уривок із фарбрейнгену Пурима 5733 (18 березня 1973) про гідність написання
Примітки
- ^ [http://hebrewbooks.org/pdfpager.aspx?req=31619&st=&pgnum=402 «Ігрот кодеш» Ребе Раяца т. 3 сторінка 362].
- ^ «Ор га-яшар» рабі Меїра Поперша, наведено Алтер Ребе, і вказано також в «Ігрот кодеш» Ребе Раяца т. 14 сторінка 445, «Гайом йом» 14 менахем-ава.
- ^ [https://hebrewbooks.org/pdfpager.aspx?req=31634&st=&pgnum=189 «Ігрот кодеш» Ребе Раяца т. 1 сторінка 152].
- ^ «Гайом йом» та «Ігрот кодеш» із попередньої примітки, вислів, який Алтер Ребе повторив перед Ребе Цемах Цедеком, коли той почав писати про питання нігле й хасидуту.
- ^ Джерела з попередньої примітки, «Сефер га-сіхот» літо 5700 сторінка 123 («Сефер га-толдот» Мітлер Ребе сторінка 23). І ще.
- ^ Записування Усної Тори — заборона, що стала заповіддю, і див. у статті «Гаарот га-тмімім ве-анаш».
- ^ «Ігрот кодеш» том 2 лист 184. Листи 250. 279. «Ігрот кодеш» Ребе Раяца т. 2 лист 558.
- ^ «Ігрот кодеш» т. 9 лист 3254 сторінка 450.
- ^ Розповів рав-хасид р. Гіршл Фукс. Із щоденника одного з хасидів від імені р. Нети Берхена. А також у «Бейт Мошіах» випуск 464.
- ^ Див. наприклад «Ігрот кодеш» Ребе том 5 с. 40. Лист від 4 хешвана 5703 (15 жовтня 1942) раву Менахему-Зеєву Грингласу і раву Йосефу Вайнбергу, і ще.
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, частина 5, сторінка 98.