Мідраш «Леках тов»
Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті
| ||
| Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті | |
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
| ||
| Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань. | |

Мідраш «Леках тов», званий також «Псікта зутрата», — коментар до п'яти книг Тори і до п'яти сувоїв. Мідраш склав р. Товія бен Еліезер, людина XI століття (згідно з «Оцар га-гдолім — Алуфей Яаков», він жив близько 4850 року (1090), за часів Раші і рабі Іцхака Альфасі).
Книгу було надруковано в 5306 році (1546).
Назва книги
Назва книги — «Леках тов», і так писали ранні автори, але в останніх поколіннях більшість мудреців називають її «Псікта зутрата», тому що вже в першому виданні сумнівалися щодо її назви, «Псікта зутрата» вона чи «рабаті», але наприкінці книги написали «Завершено Псікта зутрата»; те, що привело їх до викривлення її назви, це те, що перед кожним віршем стоїть слово «пас.», щоб указати, що це початок вірша та його мідрашу, і подумали, що це абревіатура «Псікта», і викривлення призвело до викривлення, що сплутали «Псікта зутра» і прийняли її за давню «Псікту», і навпаки.
Країна його проживання
Рабі Товія жив у місті Касторія в Греції. Про нього свідчать його земляк, р. Єгуда, син р. Моше Москоні (автор коментаря до рабі Аврагама ібн Езри), а також р. Менахем Тамар (також автор коментаря до рабі Аврагама ібн Езри).
Його вчителі
- Р. Шимшон
- Р. Моше від імені р. Саадьї
Епоха
У коментарі до тижневої глави Їтро наводяться дати, які можуть указувати на час написання твору. У коментарі до слів «У третій місяць по виході синів Ізраїлю» написано: «Спочатку обчислювали ізраїльтяни від сотворіння (сотворіння світу). Повернулися до обчислення від виходу з Єгипту. Повернулися до обчислення від побудови Храму, як сказано: „І було по закінченні двадцяти років, коли збудував Шломо“. (Другий Храм) не удостоїлися обчислювати від його побудови, обчислюють від його зруйнування. І ось у нас нині 1039 (1039 від зруйнування Храму, тобто 1109 н. е.), що становить 4867 від сотворіння світу, і не лише це, але ми обчислюємо від царства греків 1417 (лік шетарів греків почався у 312 році до н. е., отже, рік — 1105 н. е.)». Звідси випливає, що роки 1105 і 1107, вочевидь, є частиною років складання мідрашу. У мідраші згадуються гзерот 856, у коментарі до тижневої глави Емор на слова «той, хто виводить вас із землі Єгипетської, щоб бути»: «І я пишу, щоб було пам'яттю про діяння, яке вчинили святі Всевишнього громади Майнца, які віддали себе, і своїх дружин, і своїх синів, і своїх дочок в один день напередодні свята Шавуот і були зарізані як одна людина на освячення Імені Б-га Ізраїлю в 4856 році від творення (сотворіння) світу, коли жителі землі дали руку, щоб зійти й успадкувати оселі Всевишнього. І про них і про подібних до них Писання каже: „І очищу кров їхню, яку не очистив“ ». Отже, можна зробити висновок, що завершення твору відбулося після гзерот.
Також у своєму коментарі до тижневої глави Шмот він торкається численних гзерот, що спіткали народ Ізраїлю. На слова «І простягну Я руку Мою» написано: «І в році... тисяча двадцять дев'ятому від зруйнування Другого Храму (1097 рік)... наш пан і наш учитель Товіягу — син нашого великого вчителя Еліезера, праведної пам'яті, вникнув у книги нашого Б-га і звернув своє серце до тривалості нашого вигнання, бо вичерпалася сила, і немає ні затриманого, ні залишеного, і ось минули всі терміни, і справа залежить лише від каяття, як сказано: „Якщо повернешся, Ізраїлю, слово Г-споднє, до Мене повернешся“ ... І ми дивимося на Твердиню нашого спасіння, бо, як у дні Єгипту, покаже Він нам чудеса.»
Через цю цитату виникає інша можливість, згідно з якою мідраш «Леках тов» було складено в районі Франції або Німеччини (які називалися в ті дні «країни Ашкеназ»), і його складання приписують р. Товії бен Еліезеру, який жив у Майнці, у поколінні Раші. Але Шломо Бубер спростовує цю думку. Мідраш пояснює вірші за простим змістом (так каже Ребе.) або шляхом натяку. Іноді автор у своєму коментарі спирається на правила граматики й на огласовку масори.
У кожній тижневій главі є невелика передмова, яка завжди починається віршем, у якому згадується слово «тов», і з цього вірша починається мідраш.
Назви книг, наведених у ньому
- Таргум Онкелос
- Барайта де-рабі Їшмаель
- Барайта де-рабі Еліезер, сина Ріяга
- «Сіфра» або «Торат коганім»
- «Сіфрей»
- «Мехілта де-рабі Їшмаель»
- «Седер олам»
- «Сефер Єціра»
- Вавилонський Талмуд
- Єрусалимський Талмуд
- «Берешит раба»
- «Шіта хадаша ле-Бар»
- «Ваїкра раба»
- «Мідраш хамеш мегілот»
- «Мідраш рабі Танхума»
- «Єламдейну»
- «Піркей де-рабі Еліезер»
- Барайта де-мелехет га-Мішкан
- «Агадат Мошіах»
- «Гейхалот де-рабі Їшмаель»
- «Сефер га-яшар»
- Мідраш «Авкір»
- Мідраш «Гашкем»
- Мідраш без назви [які наводяться для прикладу в «Ялкуті» під назвою «Мідраш стам»]
- «Шеїлтот» рава Ахая
- «Галахот гдолот»
- «Йосіфон»
- Р. Ельазар га-Калір
- Р. Саадья Гаон
- Р. Гай Гаон
- Р. Шабтай Доноло
- Р. Менахем бен Сарук
- Мідраш р. Моше га-Даршана
- Бен Ашер і Бен Нафталі
- Рабейну Шимшон
- Потер ла-караїм
- Коментатори без імені [яких він згадує висловом «є ті, хто тлумачить» тощо]
Хто згадує його в наступних поколіннях
(неповний список)
- Учні Раші
- Р. Менахем бен Шломо
- Рашбам
- Р. Яаков із Рамерю
- Ібн Езра
- Кн. «Єгі меорот»
- Р. Іцхак бар Аба з Марселя
- Р. Іцхак, син р. Моше з Відня
- Р. Цідкіягу, син р. Аврагама га-Рофе
- Р. Єгуда, син р. Еліезера
- Р. Хізкія
- Раавен
- Р. Іцхак бар Єгуда га-Леві
- Рош
- «Коль бо»
- «Адам ве-Хава» р. Єрухама
- Р. Йосеф Колон
- «Гагаот Сіфра»
- «Масорет га-Талмуд»
- Р. Шломо, син р. Моше га-Леві бен Алкабец
- Р. Єдіда-Шломо-Рафаель Норці
- Магарша
- Р. Хаїм бен Бенвеністі
- Р. Азарія мін га-Адумім
- Р. Аврагам бен Бакрат
- Магаршаль
- Р. Аврагам Алегрі
- Р. Менахем бар Моше га-Бавлі
- Р. Хаїм Віталь
- Р. Реувен га-Коен, автор «Ялкут Реувені»
- Аврагам-Абеле
- Р. Давид — автор «Корбан га-еда»
- «Пней Моше»
- Р. Яаков Хагіз
- Р. Давид Пардо
- Р. Моше Франкфурт
- Р. Яаков Делікаташ
- Хіда
- Р. Зеф-Вольф Ейнгорн
- «Сефер га-асуфот» рукопис
- Кн. «Амаркаль»
- Р. Хаїм Хазан
- «Тосафот Йом-Тов»
- Магарам ді Лонзано
- Магараз Маргаліот
- Ребе
Видання мідрашу
Два перші друковані видання мідрашу, у 1546 (Венеція) і 1564 роках, були частковими й наводили мідраш лише на три книги — Ваїкра, Бемідбар і Дварім.
Перше повне видання мідрашу вийшло у виданні Шломо Бубера зі Львова в 5638 році (1878). Додані частини зібрали з трьох рукописів: єрусалимського рукопису, який був у Хіди, другого рукопису з книгосховища у Флоренції і третього рукопису з книгосховища Санкт-Петербурга. Нещодавно видано видавництвом «Зіхрон Агарон» за виданням Бубера із примітками Магарі Перла й коментарем Раама, а ім'я його Аврагам.
Зовнішні посилання
- На сайті HebrewBooks на сайті HebrewBooks