Пеа поля і пейси
Край поля і пейси — дві наказові заповіді, пов'язані не лише своєю назвою, а й своїм змістом.
Заповідь залишати край поля
Основна стаття – Заповідь пеа
Ця заповідь пробуджує милосердя внутрішньої сторони Атіка. Зі слів Тори «не дожинай до краю поля твого»[1] Мідраш[2] навчає, що в заслугу залишення краю поля бідним, коли Святий, благословенний Він, вчинить «кінець усім народам... тобі не вчиню кінця». І пояснює Ребе Цемах Цедек[3] зв'язок між цими речами: що милосердя людини, яка залишає край поля бідним, пробуджує велике милосердя внутрішньої сторони Кетера (Атіка Кадіша), і через це притягується, щоб не було знищення, а суд був пом'якшений.
І з цієї причини (що милосердя до бідного підсолоджує гвурот цимцуму імені Елокім) Мідраш пов'язує заповідь пеа з Рош га-Шана[4]
Заповідь залишати пейси
Пейси — це волосся, що росте від кінця черепа, під яким починає рости борода (ріст якої — від щік і щелепної кістки). У духовному пейси натякають на посередника («сполучну ланку») між щаблем Кетера і 13 виправленнями бороди (які є коренем сфірот Ацилут).
Основна стаття – Пейси
Зв'язок між двома заповідями
Ребе Цемах Цедек[5] пояснює, що у вірші написано «і коли будете жати жниво землі вашої, не дожинай до краю поля твого і того, що впало під час жнив твоїх, не підбирай»[1] — натякається, що внутрішня сторона Тори притягується через бітуль і смирення: у вченні кабали сказано, що жниво натякає на народження душ (бо посів — їхнє зачаття, а жниво — їхнє народження)[6], а в служінні Всевишньому це гітбоненут у питанні «Я, Аває, не змінився»[7] (що світло мемале коль алмін і совев коль алмін[8] не спричиняють у Ньому, благословенному, жодної зміни), який приводить до клот га-нефеш[9]. А сенс «не дожинай» у тому, що, хоча цей гітбоненут здатний привести людину до клот га-нефеш, це не мета, бо «не для пустки створив її, для заселення утворив її», а треба залишити пеа — бути в смиренні й бітулі — в аспекті залишків.
І ось, мета творіння — створення матеріального світу та його заселення, і ця мета здійснюється через Тору — яка є посередником, за допомогою якого Святий, благословенний Він, творить світ. А оскільки Тора (як усякий посередник) містить у собі обидві речі, які вона поєднує, тому з боку своєї внутрішньої сторони вона воістину єдина з Творцем[10], а з аспекту її зовнішньої сторони створено світ.
Тобто: через те, що людина робить себе як залишки (залишення краю поля), Б-жественне світло притягується в зовнішню сторону Тори, щоб створити світ (через залишення пейсів[11]).
Примітки
- ^ 1 2 Ваікра 19, 9.
- ^ Раба, глава Емор, початок розділу 29
- ^ «Ор га-Тора» Ваікра (доповнення) 321.
- ^ «Ор га-Тора», друшім до Рош га-Шана 1307.
- ^ «Ор га-Тора» Емор 588.
- ^ «Меорей ор», літера «куф», розділ 32.
- ^ Малахі 3, 6.
- ^ У мемале коль алмін і в совев коль алмін.
- ^ «Лікутей Тора» Бемідбар, маамар, що починається словами «У-сфартем лахем», розділи 2-3.
- ^ Бо корінь Тори — з Хохми («Орайта ме-Хохма нафкат»), і «пнімійут Аба — пнімійут Атік» (див. «Лікутей Тора» Ніцавім 49, 4. І зазначене там. Див. також «Сефер га-маамарім» 5710, кінець с. 49, і в примітці його святості Адмора там).
- ^ А порядок сходження в цьому (знизу вгору): зовнішня сторона Тори — це Аба та Іма (Хохма і Біна), Хохма живиться від 13 виправлень бороди, джерело 13 виправлень бороди — у двох пейсах голови, а вони виходять із кінця черепа, у якому світять хасадім Атіка (які є внутрішньою стороною Кетера), і див. подробиці про це в статті «Мецапац».