Центр абсорбції репатріантів Кфар-Хабад

Притулок для репатріантів — Кфар-Хабад[1] — багатоквартирний житловий будинок, розташований праворуч від в'їзної дороги до Кфар-Хабаду, збудований у 5726 році (1965/1966) Єврейською агенцією, який прийняв тисячі родин репатріантів у перший період після їхньої репатріації до Святої Землі, даруючи їм особливий зв'язок зі шляхом хасидизму.
Нині будівлі притулку служать для різних громадських занять, навчальних закладів тощо.
Історія
Після завершення спорудження Бейт Шазар Ребе почав у Песах шені 5726 року (1965/1966) наполегливо просити пана Шнеура-Залмана Рубашова просувати заснування апарт-готелю для нових репатріантів, які прибувають до Святої Землі[2].
Цей план був частиною урядового плану спільно з «Джойнтом» зі спорудження десяти будівель притулків для репатріантів по всій країні, причому з боку «Джойнта» в цій справі діяв рав Біньямін Городецький, а тим, хто займався процедурним боком отримання дозволів і хащами бюрократії, був громадський діяч р. Залман Судкевич.
Хоча з боку уряду була думка збудувати притулок саме в Кфар-Хабаді Бет, який будувався в той самий час, Ребе обстоював, щоб будівлю було споруджено саме в Кфар-Хабаді Алеф, — що дало б змогу новим репатріантам отримати хасидське тепло старожилів-репатріантів і перебувати під їхнім впливом у дотриманні Тори і заповідей; при цьому Ребе додає й пояснює, що спорудження будівлі в наявному поселенні буде швидшим, ніж на новому місці, про яке треба подбати з усією інфраструктурою тощо.
Упродовж усього часу будівництва Ребе зокрема цікавився станом будови, давав поради й підбадьорював тих, хто цим займався[3].
Із завершенням спорудження будівлі, що має три поверхи і містить понад 100 кімнат, р. Моше Полак (з кіл «Мізрахі») був призначений генеральним директором закладу, тоді як пані Сара (дружина р. Менахема-Мендла) Раскіна була призначена від імені ради Кфар-Хабаду адміністративним директором — посада, на якій вона служила близько двадцяти років поспіль, до 5745 року (1984/1985).
Діяльність притулку
У перші роки діяльності притулку для репатріантів майже всі, хто оселився в ньому, були репатріантами зі Сполучених Штатів і Європи, які дотримувалися Тори і заповідей, ученими та інтелектуалами, і він удостоївся багатьох похвал від установ, що наглядали за ним.
Згодом, з послабленням еміграційної політики Радянського Союзу, у притулку для репатріантів оселилися десятки й сотні родин, що репатріювалися з Грузії.
Відповідно до бажання Ребе, відповідальні щосуботи узгоджували родини жителів Кфар-Хабаду, які приймали репатріантів у себе на суботніх трапезах.
Притулок був однією з причин відвідин Кфар-Хабаду діячами уряду й політиками — відвідин, які використовувалися для їхнього наближення до духу хасидизму Хабаду і залучення їх до сприяння хабадській діяльності по всій країні, також і поза вузькими рамками потреб притулку для репатріантів.
У 5745 році (1984/1985), коли припинилися великі хвилі репатріації до Святої Землі, зменшилися потреба й попит на діяльність притулку для репатріантів, а в 5747 році (1986/1987) Єврейська агенція повідомила, що з її погляду притулок для репатріантів більше не потрібен.
Протягом кількох років притулок стояв порожнім, а в 5750 році (1989/1990), з прибуттям тисяч дітей Чорнобиля завдяки діяльності людей «Цеірей Агудат Хабад», хлопчиків розмістили в будівлі притулку для репатріантів (тоді як дівчаток розмістили в комплексі коледжу «Бейт Рівка»).
Протягом приблизно 15 років будівля служила групам дітей Чорнобиля, причому в цей період близько десяти родин з анашу, які постійно працювали з дітьми, оселилися на проживання в комплексі притулку для репатріантів.
Притулок сьогодні
Нині притулок служить різноманітним потребам, серед них:
- Синагога «Бейт Мордехай-Шмуель» — імені рава Мордехая-Шмуеля Ашкеназі, рабина поселення Кфар-Хабад
Персонал притулку для репатріантів
- Р. Моше Полак — генеральний директор
- Пані Сара Раскіна — адміністративний директор
- Р. Цві Хехт — координатор культури та єврейської діяльності
- Р. Міхл Рубашкін — відповідальний за післяобідній час
- Пані Батья Непрастек — учителька
- Пані Генесія Шнеур — учителька
- Пані Сіма Ашкеназі — учителька
Додаткова література
- Натан Аврагам, «І прийдуть ті, що пропадали в землі Ашур, і закинуті в землі Міцраїм», стаття-розслідування про притулок у тижневику «Бейт Мошіах», випуск 572, с. 32 і далі
Примітки
- ^ Під повною назвою: «Єврейська агенція для Землі Ізраїлю, відділ репатріації та абсорбції, притулок для репатріантів „Цафрір“, Кфар-Хабад».
- ^ «Ігрот кодеш», частина 24, лист 9136, 9103, 9161 та інші.
- ^ Так, наприклад, Ребе порадив, щоб будівля не мала більше двох з половиною поверхів, щоб не зіпсувати вигляду поселення Кфар-Хабад, і щоб будівля відповідала стилю інших будівель у поселенні, але Ребе додав застереження не наполягати на цьому, аби лише будівництво завершилося якнайшвидше.