Буденна трапеза
Буденна трапеза — трапеза, яка проводиться не заради певної заповіді, а лише заради зміцнення свого тіла для служіння Всевишньому.
Ребе Магараш пояснює, що є ті, хто їсть «нагама де-кісуфа» — хліб задарма, — хліб, якого вони не заробили у Всевишнього, благословенний Він, щоб Він годував їх із привітним обличчям, але їхнє прожиття ж теж приходить від Всевишнього, благословенний Він, як написано: Дає хліб усякій плоті, — називається така їжа «нагама де-кісуфа».
Ті, хто любить Всевишнього, сказав Ребе Магараш, мають їсти апум харба — на вістрі меча, як сказано в Зогарі[1]: «Хліб на вістрі меча їж». І це тому, що в усіх матеріальних речах є іскра святості, але іскра закарбована в грубості матеріального, і видобування іскри святості, що в матеріальному, та її піднесення відбуваються через війну. Війна виражається в тому — щоб не бажати насолоджуватися матеріальністю, бажати лише користі від матеріальності, щоб вона принесла йому допомогу в Торі, молитві, виконанні заповідей і служінні Всевишньому, благословенний Він.
У трапезі буденних днів треба бути обережним, щоб їжа й питво не огрубили його, бо їжа й напої, хоча насправді це дозволені речі, все ж, оскільки вони надзвичайно грубі, здатні потягнути людину до огрубіння й огрубити її, щоб вона стала грубою[2].
Див. також
Примітки
- ^ Зогар, ч. 3, 188, б.
- ^ «Торат Шмуель — Сефер га-сіхот» с. 143